Контрольная работа: Система місцевого самоврядування Франції

Раз на три роки рада обирає Голову, який одночасно є і керівником виконавчого органу департаменту.

Повноваження Генеральної ради:

Затвердження бюджету та звіту про його виконання;

Визначення політики розвитку департаменту

Встановлення ставок внутрішніх податків департаменту;

Створення громадських служб департаменту і встановлення загальних правил їх функціонування;

Визначення штату працівників служб департаменту;

Прийняття рішень щодо всього майна департаменту тощо.

Повноваження Голови Генеральної ради:

Готує і проводить наради Генеральної ради, готує проекти рішень, керує засіданням ради, виконує прийняті радою рішення;

Є розпорядником бюджету

Робить розпорядження щодо одержання департаментських доходів;

Є керівником служб департаменту, призначає на департаментські посади, накладає дисциплінарні стягнення на підлеглих;

Управляє майном департаменту, і на цій підставі здійснює поліційні повноваження.

Рішення, які приймає Голова, можуть бути перевірені на предмет законності префектом та адміністративним судом.

4. Представництво держави на регіональному рівні

Департамент є ключовою ланкою в системі державної виконавчої влади. Це той рівень, де сконцентрована місцева державна адміністрація. На чолі цієї адміністрації стоїть префект, а сама адміністрація наділена досить великими владними повноваженнями і включає в себе цілу систему важливих служб, які забезпечують здійснення державної політики на регіональному рівні.

Аби не зробити помилки., порівнюючи главу місцевої державної адміністрації в Україні з префектом у Франції, слід пам’ятати, що демократичні традиції в Україні знаходяться на етапі їх формування, в тому числі і щодо місця, ролі і статусу глав місцевих державних адміністрацій, а у Франції інститут префектів, заснований ще Наполеоном, кристалізувався у фактично неполітичний адміністративний хребет державної влади країни.

5. Округ

Після Великої французької революції і періоду громадянської війни та сепаратистських заколотів питання утворення адміністративно-територіальних одиниць більших ніж департамент, взагалі не ставилося. Проте з розвитком держави і появою проблем регіонального розвитку для забезпечення координації робіт та інтересів комун чи департаментів у здійсненні якихось важливих для регіону спільних проектів стали з’являтися округи, яки спочатку не мали стійкого характеру.

Представницьким органом округу є окружна рада. Окружні радники обираються прямими виборами. Вибори організовуються на рівні департаментів, причому у кожному департаменті голосування відбувається за партійними списками, число мандатів залежить від населення департаменту, але не менше трьох.

Окружна рада проводить сесії не рідше одного разу на три місяці. Рада обирає голову і бюро ради, яке складається з голови та його заступників.

Окружна рада має принципову компетенцію приймати будь-які рішення, що входять у компетенцію округу, якщо законодавством це не віднесено до компетенції Голови ради.

Голова ради одночасно є виконавчою владою округу.

Статус і компетенція округу.

Статус округу випливає з його призначення бути інструментом економічного, соціального і культурного розвитку певної території. Саме округи беруть участь у створенні загальнонаціональних планів розвитку, дотримуючись у цих планах виконання пріоритетів окружного розвитку. Відповідно до такого призначення округу законом визначається і його компетенція в деяких галузях:

Зайнятість і професійна підготовка населення (округ щорічно затверджує програми професіональної підготовки, створює центри професійного навчання);

Забезпечення житлом (округ визначає пріоритети розвитку житлового будівництва);

Облаштування річкових портів, за винятком загальнонаціональних великих портів;