Контрольная работа: Соціальна політика та соціальне партнерство

· на галузевому - підприємці, галузеві профспілки;

· на рівні підприємства — адміністрація або власник підприємства, комітет профспілок.

Предмети переговорів:

· на національному рівні — загальні умови заробітної плати, робочий час, соціальні гарантії мінімальної заробітної плати;

· на галузевому рівні — тарифні умови оплати праці, норми праці, питання умов та оплати праці;

· на рівні підприємства — тарифні умови, форми системи оплати праці, робочий час, норми праці, її охорона. [10]

Соціальне партнерство передбачає виконання таких функцій:

· захисна — захист кожної зі сторін партнерства, вирівнювання переваг економічного положення підприємців при визначенні умов найму;

· організуюча — створення можливостей для типізації трудових відносин;

· примирна — досягнення миру та згоди на час дії тарифної угоди.

Головним органом, що виступає на державному рівні і здійснює регулювання стосунків у соціальному партнерстві є Національна Рада соціального партнерства при Президенті України. Система соціального партнерства реалізує зусилля держави, роботодавців та найманих працівників на досягнення благополуччя й злагоди у суспільстві — перш за все у сфері соціально-трудових відносин, тобто ключових суспільних відносин. [13]

4. Упорядкувати методи вимірювання соціальних результатів та витрат

У процесі переходу економіки на ринкові умови особливо актуальною стає проблема оцінки ефективності соціальної діяльності. Методи оцінки ефективності в системі соціальної сфери досить різноманітні. Одним з основних методів є метод комплексного підходу до розв’язання соціальних проблем. Має бути здійснений комплекс заходів щодо розв’язання проблем у соціальній сфері в усіх її перерізах, а не розв’язання якогось проблемного напряму соціальної політики (наприклад, соціально-побутова сфера).

Слід додати, що має бути й індивідуальний підхід, тобто цілеспрямована діяльність у розв’язанні проблем конкретного напряму соціальної політики, що й повинно дати комплексний ефект при визначенні оцінки соціальної діяльності. Це насамперед обумовлене предметом оцінки ефективності. Так, наприклад, у системі соціального захисту населення необхідно визначити основну оцінку ефективності діяльності різноманітних структур цієї системи. Після визначення основної оцінки ефективності виявляються її детальніші характеристики. В нашому випадку детальнішими характеристиками можуть бути: форми й методи управління соціальним захистом, результати соціальної діяльності за визначений період часу, результати виконання цільових програм соціального захисту населення. [12]

Існують й інші методи оцінки ефективності соціального захисту:

1) методичні оцінки ефективності форм і методів управління;

2) методика оцінки результативності соціальної діяльності;

3) методика оцінки виконання цільових програм.

Особливу увагу слід приділяти при оцінці ефективності соціального обслуговування проблемі якості та рівню обслуговування населення. При реалізації цієї проблеми виникають детальніші предмети оцінки ефективності, такі, як: види обслуговування; форми, методи і технології соціального обслуговування; результати соціального обслуговування. Для оцінки цих видів обслуговування використовуються такі методики: оцінки ефективності видів соціального обслуговування; оцінки ефективності форм, методів, високих технологій соціального обслуговування; оцінки результатів соціального обслуговування. [9]

Таким чином, кожному виду соціального обслуговування (наприклад, послугам: соціально-побутовим, соціально-правовим, соціально-медичним, соціально-психологічним, психолого-педагогічним, соціально-реабілітаційним, соціально-консультаційним та ін.) відповідає своя методика оцінки ефективності.

Кожна форма соціального обслуговування (така, як обслуговування вдома, у стаціонарних та напівстаціонарних установах, термінове соціальне обслуговування) також має свою методику розрахунку ефективності.

В результаті аналізу методик оцінки ефективності в різних галузях можна зауважити, що незалежно від галузевої специфіки та спільності в деталізації предметів оцінки, загальною підставою найрізноманітніших методик виступають оцінні методи. Систематизація цих методів показала можливість їх використання в сфері соціального обслуговування населення. Це такі методи оцінки ефективності, як задоволення потреб, параметричний, витратний, динамічний, систематичний, експертної оцінки, анкетного опитування, проведення бесіди, інтерв’ю.

Соціальна діяльність завжди потребувала об’єктивної оцінки, одним із найдієвіших інструментів якої є соціальний норматив. При відсутності цих соціальних нормативів неможливо встановити рівень ефективності виконання роботи персоналу. Відсутність соціальних нормативів утруднює аналіз усіх даних, отриманих при дослідженні діяльності організації соціальної сфери.

Тож необхідно розробити соціальні нормативи на основі критеріїв ефективності соціальної діяльності. Послідовність виконання цієї роботи повинна бути такою:

· по-перше , визначаються критерії;

· по-друге , визначаються показники, що роблять дані критерії конкретними і точними;

· по-третє , встановлюються соціальні нормативи, скоординовані з показниками соціальної діяльності.

Отже, можлива розробка критеріїв і показників на основі соціальних нормативів обслуговування населення.

Слід констатувати, що до сьогоднішнього дня не знайдена єдина модель оцінки ефективної організації, не вироблений єдиний показник ефективності соціальної діяльності, але розроблена множина подібного роду моделей, пропонуються десятки критеріїв ефективної організації. [9]