Виконала:

Студентка групи ТП-V-1з

Степаненко В.В.

№ зал. кн. 31215

Перевірив:

Барановська Н.О.

Київ 2008

План.

1. Страхові правовідносини.

2. Страхування цивільної відповідальності власників чи

користувачів зброї.

1. Страхові правовідносини.

Дія норм страхового права нерозривно пов'язана зі страховими правовідносинами, які є формою буття цих норм і основним елементом правового регулювання страхових відносин. Тобто норми страхового права діють (існують) лише у формі страхових правовідносин, оскільки вплив тих чи інших норм на поведінку суб'єктів страхових відносин здійснюється шляхом надання учасникам цих відносин суб'єктивних прав і покладання на них юридичних обов'язків. У процесі здійснення прав і виконання покладених обов'язків між суб'єктами страхових відносин встановлюються відповідні суб'єктно-правові відносини, і самі страхові відносини виникають, змінюються та припиняються згідно з нормами страхового права. В цьому виявляється діалектична єдність правової форми та економічного змісту в одному цілому — страхових правовідносинах.

Таким чином, страхові правовідносини — це страхові відносини, які врегульовані нормами страхового права, становлять органічну єдність правової форми та змісту, виникають, змінюються, діють та припиняються на підставі норм страхового права і визначаються суб'єктивними правами та юридичними обов'язками страхувальника (застрахованої особи, вигодонабувача) і страховика.

Страхові правовідносини (зобов'язання) — різновид правових відносин, тому їм притаманні загальні риси правових відносин. До загальних рис, що дають підстави визначати їх як відносини, які регулюються правом, можна віднести такі:

1.Страхові правовідносини — це вольові суспільні відносини, оскільки страхове право регулює страхові відносини шляхом впливу на свідомість і волю суб'єктів цих відносин, спрямовуючи їх поведінку відповідно до інтересів сторін договору страхування, третіх осіб, інших заінтересованих осіб та держави.

2.Страхові правовідносини через норми страхового права, на підставі яких вони виникають (встановлюються в процесі укладання договору страхування), пов'язані волею держави, яка виражена в цих нормах.

В. Серебровський у свій час дав таке визначення страхових правовідносин. В силу страхових правовідносин одна сторона (страховик) повинна протягом певного строку нести ризик за ті наслідки, які можуть настати для майна або життя відповідної особи від настання відомої події (страхового випадку), а при настанні цієї події — сплатити іншій стороні (страхувальнику) страхове відшкодування (страхову суму). Друга ж сторона (страхувальник) повинна сплатити за це страховику певний внесок (страхову премію).

Однак таке визначення страхового зобов'язання має один недолік: допускається певне ототожнення страхових правовідносин з відповідальністю страховика. В характеристиці страхового зобов'язання на першому плані виступає обов'язок страховика нести ризик за ті чи інші наслідки.Зазначене ототожнення страхових правовідносин з відповідальністю страховика ставить під сумнів самостійність страхового зобов'язання. Вказана конструкція, запропонована В. Серебровським, не дає можливості точно зазначити та розкрити правову сутність страхового зобов'язання.

Під страховим зобов'язанням у юридичній літературі традиційно розуміють правовідносини, в силу яких одна сторона (страхувальник) зобов'язується сплатити встановлений законом чи договором внесок (страхову премію), а інша сторона (страховик), зобов'язана при настанні передбаченої події (страхового випадку) при майновому страхуванні відшкодувати страхувальнику або іншій особі, на користь якої був укладений договір страхування або перед якою за умовами цього договору страхувальник повинен нести певну відповідальність, збитки, яких він зазнав, в межах обумовленої суми (страхової суми), а при особистому страхуванні — виплатити відповідну грошову (страхову) суму.

Більшість цивілістів визначають зобов'язання зі страхування як самостійний вид зобов'язань. Водночас деякі науковці відносять страхові зобов'язання до групи договорів, пов'язаних із наданням послуг (поряд із перевезенням, комісією, зберіганням, позикою).

Підставою виникнення страхового зобов'язання може бути тільки певний юридичний факт . Під юридичним фактом у страховому праві слід розуміти конкретну життєву обставину, із наявністю якої норми права пов'язують настання передбачених у них правових наслідків. В юридичних фактах, які лежать в основі страхових правовідносин, відображаються особливості їх виникнення — це насамперед договір як юридичний факт, що пов'язує суб'єктів страхового відношення в силу їх взаємного волевиявлення.Відповідно до ст. 6 Закону "Про страхування" добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Згідно з ЦК договір є тим юридичним фактом (підставою), з яким закон пов'язує певні юридичні наслідки. Таким чином, факт укладення договору страхування свідчить про виникнення добровільних страхових правовідносин, аобов'язкове страхування породжується юридичними складами, які передбачені безпосередньо законом.

Особливості страхових правовідносин проявляються через призму традиційних елементів будь-яких правовідносин. Такими елементами є: суб'єктний склад, об'єкт та зміст. Однак кожен елемент страхових правовідносин має свої особливості, які відрізняють його від подібних елементів інших видів правовідносин. Поряд із цими елементами для страхових правовідносин характерні такі основні елементи, як страховий інтерес, страховий випадок, страховий ризик, страхова виплата, страховий внесок та ін.

Крім того, елементом страхових правовідносин є його об'єкт. Страховий інтерес як об'єкт страхових правовідносин повною мірою знайшов відображення у ст. 4 Закону "Про страхування", яка називає майнові інтереси єдиним об'єктом усіх видів страхування.

Суб'єктний склад страхових правовідносин включає дві групи суб'єктів. До першої групи належать страховик і страхувальник, тобто особи, які є сторонами договору страхування. Друга група суб'єктів страхових правовідносин представлена застрахованими особами та вигодонабувачами — третіми особами.

Зміст страхових правовідносин становить сукупність суб'єктивних цивільних прав та юридичних обов'язків. Цивільні правовідносин, з одного боку, правомочності та обов'язки — з іншого, співвідносяться як форма і зміст та залежать один від одного. Правомочності та обов'язки не можуть існувати поза правовідносинами, а правовідносини існують лише остільки, оскільки воно виражає правомочності та обов'язки його учасника. Зміст суб'єктивних прав сторін в страхових правовідносинах може бути визначений шляхом розкриття змісту відповідних обов'язків.

У зв'язку з різноманітністю об'єктів страхування, різниці в обсязі страхових зобов'язань, ступенів ризику, категорій страхувальників, підстав виникнення страхових правовідносин однорідні та взаємопов'язані категорії потребують чіткої класифікації , за допомогою якої можливо визначити правила поведінки сторін — учасників страхових відносин, задоволення їх прав та інтересів.Класифікація за юридичними ознаками передбачає кілька підходів. Насамперед це — виділення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами.

Так, згідно з директивами ЄС з 1 січня 1978 р. країни — члени цієї організації використовують класифікацію, яка встановлює 7 класів довгострокового (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування. Згідно з цією класифікацією в багатьох країнах страхова діяльність ліцензується. Починаючи з 1996 р. приблизно такий самий підхід до виокремлення класів (вони названі "видами") страхування при видачі страховикам ліцензій практикує державний наглядовий орган у галузі страхування — Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Хоча окремої класифікації з поділом страхування на "життя" і "нежиття" у нас немає.

Перелік видів страхування, на які видаються ліцензії, визначено в ст. 6 Закону "Про страхування". Тобто йдеться про класифікацію страхування з офіційної точки зору, згідно з вимогами внутрішнього законодавства України.

Іноді існує потреба у класифікації за формою організації (юридичним статусом) страховика. Така класифікація використовується переважно з метою забезпечення державного регулювання страхової діяльності (видача ліцензій, ведення державного реєстру страхових компаній тощо), контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному і територіальному аспектах. У цьому плані можна виділити страхування комерційне (в Україні згідно з чинним законодавством його здійснюють страхові компанії, створені у формі акціонерних товариств відкритого і закритого типів, повних, командитних товариств, товариств з додатковою відповідальністю), взаємне (його здійснюють товариства взаємного страхування), державне (його здійснюють спеціалізовані державні страхові організації).

Наступною важливою класифікаційною ознакою є галузева ознака, яка грунтується на різниці в об'єктах страхової охорони. Предметом страхової охорони є об'єкти цивільних прав у вигляді матеріальних і особистих нематеріальних благ.Формування класифікації страхових правовідносин на підставі предмета страхової охорони виділяє страхування майнове (об'єкти — матеріальні цінності, майно), особисте (об'єкти — життя,здоров'я, працездатність) та страхування відповідальності (об'єкт — майнова відповідальність перед третіми особами).

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--