Контрольная работа: Структура й оцінка економічної інформації

- фактичну, яка відбиває події, котрі вже сталися (що було);

- планово-договірну (що буде, що може бути, що має статися);

- нормативно-розрахункову, яка регламентує витрати і накладає обмеження під час розв'язування задач;

- довідкову, яка подається користувачеві до відома (дата, ім'я тощо).

Особливості ЕКІ враховують, організуючи та реалізуючи її обробку. Вимірюють ЕКІ в таких одиницях:

- натуральних – число повідомлень, документів, рядків, показників, слів, символів;

- телеграфних – біти (кількість двійкових розрядів), байти (8 біт), кілобайти (1024 байт), мегабайти, гігабайти.

Натуральні одиниці використовуються в разі обробки інформації людиною, а телеграфні – під час організації машинної, зокрема автоматизованої і автоматичної обробки інформації.

У фінансово-кредитних установах – ФКУ – економічна інформація має свій специфічний зміст, оскільки пов'язана з роботою таких установ з обслуговування клієнтів, впливаючи на економічні показники останніх.

Водночас ФКУ не може функціонувати без управління своєю діяльністю. Тому такій установі потрібна власна ЕКІ для прогнозування, планування, обліку, контролю, аналізу та регулювання своєї діяльності. Згідно з цим у ФКУ слід розрізняти власну ЕКІ, пов'язану з її діяльністю, та інформацію, що стосується обслуговуваної клієнтури.

Фінансово-кредитна інформація не обмежується інформацією, що циркулює лише у фінансово-кредитних установах: ФКІ як різновид (підмножина) ЕКІ, відокремлений за певною ознакою, може характеризувати діяльність не лише ФКУ, а й інших структурних елементів економіки.

На практиці фінансова та кредитна інформація часто використовуються автономно, оскільки категорії фінансів і кредиту порівняно самостійні. Фінансова інформація домінує у фінансових органах і установах, а кредитна – у банках та інших кредитних установах.

У системі підприємств і об'єднань, галузей та регіонів ФКІ є різновидом ЕКІ, роль і питома вага якого в загальному обсязі ЕКІ має тенденцію до зростання, хоча за абсолютною величиною її обсяги менші, ніж інших видів ЕКІ (скажімо, щодо матеріально-технічного забезпечення, зарплати тощо).

З огляду на специфічні особливості задач фінансування й кредитування в автоматизованих системах обробки даних підприємств, об'єднань, галузей та регіонів виокремлюють підсистеми (комплекси) управління фінансами.

У ФКУ (виходячи із їх головного призначення) необхідно розглядати всю інформацію, яка циркулює там. При цьому може йтися про підсистеми обробки безпосередньо лише кредитної або лише фінансової інформації і про комплекси автоматизації управління діяльністю установи.

Структуризація економічної інформації

Структуру ЕКІ утворюють конкретні інформаційні сукупності, які мають певний зміст і охоплюють не економічну інформацію взагалі, а її певні структурні одиниці.

ЕКІ можуть бути різними за структурою, але пріоритет надається ієрархічному принципу виокремлення інформаційних сукупностей.

Одиницею (структурним елементом) найвищого рангу можна вважати всю інформаційну множину деякого об'єкта (галузь, регіон, підприємство, цех, фірма, установа тощо), його інформаційну базу (ІБ). Така множина поділяється на структурні одиниці нижчого рангу, і так триває доти, доки не буде досягнено неподільних (атомарних) одиниць. Такими в ЕКІ є реквізити. Отже, саме вони являють собою мінімальні (елементарні) структурні утворення ЕКІ, які мають зміст. Спинимося на цьому докладніше.

Усякий об'єкт (явище, процес і т.ін.) має певні особливості й характеристики, що притаманні лише йому і вирізняють його серед інших. Скажімо, такими властивостями виробу є його ціна, габаритні розміри, маса, потужність тощо. Характеристиками банківської установи можуть бути її статутний фонд, кількість клієнтів, надавані послуги і т. ін.

Усі ці властивості відображаються за допомогою змінних величин, про які щойно йшлося, – так званих реквізитів, або елементарних структурних одиниць ЕКІ.

За формою реквізит являє собою сукупність символів – знаків чи цифр, яка відбиває цілком певні властивості об'єкта. Реквізит є логічно неподільним елементом будь-якої іншої складнішої інформаційної сукупності – подальший його поділ на менші складові порушує зв'язок реквізиту з певною властивістю об'єкта – тією, яку він відбиває.

Під час автоматизованої обробки даних часто вживають синоніми поняття «реквізит»: «елемент даних», «поле», «терм», «ознака», «атрибут», «змінна» і т.ін. Далі здебільшого користуватимемося такими з них, як «атрибут» та «змінна».

Кожний реквізит характеризується найменуванням (іменем), значенням і структурою.

Ім'я реквізиту застосовується для його однозначного визначення. Під час автоматизованої обробки використовується й скорочене ім'я реквізиту – ідентифікатор. Він також однозначно визначає реквізит і, як правило, являє собою набір знаків і символів, котрий має обмеження (за алфавітом, довжиною і т. ін.), що їх накладають застосовувані технічні та програмні засоби.

Окрім того, щоб формули й алгоритми обробки інформації можна було задавати чи публікувати, для реквізитів запроваджують буквено-цифрові позначення заздалегідь визначеними для цього мовами.

Значення реквізиту застосовують, щоб задати відповідну конкретну властивість об'єкта. Структура реквізиту – це спосіб завдання його значень, котрий визначається довжиною, типом і форматом подання значень.

Довжина реквізиту являє собою число знаків, якими подається його значення. Вона може бути сталою або змінною.

Тип реквізиту визначається тим, які властивості об'єкта він може відбивати. Розглядають числові, текстові та логічні типи.