Контрольная работа: Структура науково-дослідницької діяльності студентів у вищому навчальному закладі

Як свідчить аналіз науково-методичної документації вищих навчальних закладів України, курсові роботи, які виконували студенти факультетів ВНЗ поділялися на теоретичні, емпіричні, експериментальні, інженерно-конструкторські та конструкторсько-експериментальні. У процесі виконання теоретичної курсової роботи майбутні спеціалісти вчилися аналізувати, критично оцінювати літературні дані і на основі цього робити узагальнення та висновки.

У емпіричних курсових роботах студенти аналізували передовий практичний досвід спеціалістів, особистий досвід, документи планування, обліку і звітності, що відображали навчальний процес.

При виконанні експериментальних курсових робіт майбутні спеціалісти вивчали літературні джерела з теми і крім того опановували методику проведення наукового дослідження. У ході виконання такої роботи студенти набували вміння самостійно аналізувати, викладати результати дослідження, правильно формулювати висновки і практичні рекомендації.

Інженерно-конструкторські курсові роботи були пов’язані з технічним описанням і пропозиціями щодо використання розроблених автором тренажерів, контрольно-вимірювальних, інформаційних, діагностичних та інших приладів і пристроїв, що можуть бути використані в практиці.

Конструкторсько-експериментальні курсові роботи, як показує їх назва, були поєднанням інженерно-конструкторських і експериментальних робіт. У них, поряд з описанням власного винаходу або удосконаленням вже відомого приладу чи пристрою викладаються результати його використання під час проведення експериментальних робіт.

Як свідчать архівні матеріали, у другій половині ХХ ст. важливим розділом навчально-дослідної роботи на факультетах ВНЗ була участь студентів у роботі наукових гуртків спеціально-методичних дисциплін.

Під керівництвом викладачів, студенти готували також доповіді, які обговорювали на засіданнях гуртків, заслуховували повідомлення про нову літературу, інформацію про хід роботи гуртківців над окремими темами та виступи про досвід роботи кращих спеціалістів міста і області. На підставі цих матеріалів виконувалися наукові роботи, які одержували визнання на студентських конференціях, читаннях, диспутах.

Вивчення звітів про роботу факультетів вищих навчальних закладів за 50—80 роки ХХ ст. показує, що принципами роботи наукових гуртків зі спеціально-методичних дисциплін цих закладів були: виховна спрямованість діяльності гуртків; професійна позиція у розробці кожної теми, зв’язок теорії з практикою роботи; ставка на самостійність, ініціативу, активність гуртківців, на максимальний розвиток у них пізнавальних і дослідницьких інтересів та професійних здібностей; актуальність тематики; створення, укріплення та розширення традицій гуртків, спадкоємність роботи у кожному їх новому складі; організаційна злагодженість, плановість, конкретність і результативність роботи.

Головними формами і методами роботи наукових гуртків зі спеціально-методичних дисциплін були підготовка наукових доповідей, дослідження колективних та індивідуальних тем і питань, анкетування, бібліографічна робота, рецензування, огляди спеціальної періодики, бесіди, вечори запитань і відповідей та екскурсії. Цю роботу гуртківці проводили за індивідуальними планами, систематично консультуючись з керівниками та звітуючись перед ними про виконану роботу.

Практичний досвід, накопичений факультетами ВНЗ у галузі організації науково-дослідної роботи студентів показує, що вона сприяла розвитку самостійності мислення майбутніх спеціалістів, стимулювала їх до творчого пошуку. У процесі виконання цієї роботи створювалися чудові умови для безпосереднього спілкування студента з викладачем та індивідуального впливу на розвиток майбутнього фахівця. Науково-дослідна робота спрямовувала також енергію молоді на корисні справи і надавала їй можливість виразити і перевірити себе в конкретній діяльності.

Як показує аналіз сучасної науково-методичної літератури, сьогодні на факультетах ВНЗ збереглися майже всі форми навчально-дослідної роботи студентів, що використовувалися в другій половині ХХ ст. Серед них елементи навчально-дослідної роботи при підготовці до аудиторних занять, реферати, курсові та дипломні роботи. Відновлюється втрачена на початку ХХІ ст. діяльність наукових студентських гуртків. Також з’явилися нові форми навчально-дослідної роботи майбутніх спеціалістів, зокрема виконання студентами передбачених кредитно-модульною системою індивідуальних навчально-дослідних завдань (ІНДЗ).

Як зазначають фахівці, ІНДЗ є видом позааудиторної самостійної роботи студента навчального, навчально-дослідницького чи проектно-конструкторського характеру, яке використовується в процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу і завершується разом із складанням підсумкового іспиту чи заліку із даної навчальної дисципліни. ІНДЗ використовуються з метою самостійного вивчення частини навчального матеріалу, систематизації, узагальнення, закріплення чи практичного застосування знань студента з навчального курсу.

За змістом та структурою ІНДЗ нагадує курсову чи дипломну роботу але значно меншу за обсягом і включає:

1) вступ, де зазначається тема, мета та завдання роботи і основні її положення;

2) теоретичне обґрунтування;

3) методи роботи;

4) основні результати роботи та їх обговорення;

5) висновки;

6) список використаної літератури.

Крім того видами ІНДЗ можуть бути самостійне складання конспекта з обраної теми, реферат, розв’язання та складання розрахункових або практичних (наприклад ситуативних) завдань, анотація прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографичний опис, історичні розвідки, розроблення тематики.

Безумовно, такий вид індивідуалізованої роботи з урахуванням творчих можливостей студентів їхніх навчальних здобутків, інтересів, навчальної активності сприятиме покращенню підготовки спеціалістів до майбутньої професійної діяльності.

3. Науково – дослідницька діяльність студентів – одна із основних чинників підготовки висококваліфікованих кадрів

Науково-дослідницька діяльність студентів (НДДС) вищих навчальних закладів України є одним із основних чинників підготовки висококваліфікованих кадрів відповідного профілю.

Поняття «науково-дослідницька діяльність студентів» включає в себе два взаємопов’язаних елементи:

- навчання студентів елементам дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості;

- наукові дослідження, що здійснюють студенти під керівництвом професорів і викладачів.

Для НДДС вищих навчальних закладів характерним є єдність цілей і напрямів навчальної, наукової і виховної роботи, тісна взаємодія всіх форм і методів наукової роботи студентів, що реалізуються в навчальному процесі та позанавчальний час. Це забезпечує їхню участь у науковій діяльності протягом усього періоду навчання, тісно пов’язану як із науково-дослідницькою діяльністю, що проводиться підрозділами ВНЗ, так і з громадською діяльністю.

Зміст і структура НДДС забезпеує послідовність її засобів і форм відповідно до логіки і послідовності навчального процесу, що зумовлює спадкоємність її методів і форм від курсу до курсу, від кафедри до кафедри, від однієї дисципліни до іншої, від одних видів занять до інших, поступове зростання обсягу і складності набутих студентами знань, умінь, навичок у процесі виконання ними наукової роботи. Реалізована в комплексі науково-дослідницька діяльність студнтів забезпечує вирішення таких основних завдань:

- формування наукового світогляду, оволодіння методологією і методами наукового дослідження;