За ст. 289 КК незаконне заволодіння транспортним засобом кваліфікується, вчинене різними способами, тобто таємно, відкрито, із застосуванням обману або зловживання довір’ям, без застосування насильства чи з насильством.

Незаконне заволодіння чужим транспортним засобом є формальним складом злочину у тому розумінні, що для визнання його закінченим не потрібне настання якихось наслідків.

Не визнається злочином самовільне використання транспортних засобів за власним розсудом робітниками державних, колективних та інших підприємств або установ, якщо такі особи мали доступ до транспортних засобів за службою. Це, як правило, водії таких підприємств незалежно від форм їх власності. За подібні дії вони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством про працю.

Використана література

1. Конституція України / Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України (ред. від 01.10.2007) // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25 – 26.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України // Веpховна Рада Укpаїни. — К., Паpламентське видавництво, 2003. — 287 c.

4. Касинюк В.И., Корчева 3.Г. Вопросы квалификацин транспортных преступлений: Учеб. пособие. — К., 1988.

5. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. — К.: Атака, 2002. — 640 с.

6. Кравченко Ю.Ф. Міліція України. — К.: 1999.

7. Кригер Г.А. Место принципов советского уголовного права в системе принципов права // Советское государство и право, 1981, № 2. С. 102.

8. Кримінальне право України: Загальна частина / За ред. М.О. Бажанова та ін. — К., Юрінком Інтер, 2005. — 480 с.

9. Навроцкий В.О. Теоретические проблемы уголовно-правовой квалификации. – К: 1999.

10. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. M.I. Мельника, M.I. Хавронюка. — К., Атака, 2004.

11. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. — К.: 1997.

12. Нікулін С.І., Г.В.Чеботарьова. Кримінальне право. Заг. част. — К., 2004. — 594 с.

13. Сабитов Р.А. Теория и практика квалификации уголовно-правовых деяний. – М.: Изд-во МГУ, 2003.

14. Уголовное право. Особенная часть (конспект лекций) / Сост. М.Смирнов, А.Толмачев – М., 1999.

15. Фріс П.Л. Кримінальне право України: Підр. Загальна частина. — К., Атіка, 2004. — 488 с.

16. Щупаківський Р. Визначення об’єкта і предмета незаконного заволодіння чужим транспортним засобом // Право України, 2003, №4.

17. Якушин В.А. Субъективное вменение и его значение в уголовном праве. – Тольятти, 1998.

[1] Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. — К.: Атака, 2002. С. 8.

[2] Сабитов Р.А. Теория и практика квалификации уголовно-правовых деяний. – М.: Изд-во МГУ, 2003. С. 48; Уголовное право. Особенная часть (конспект лекций) / Сост. М.Смирнов, А.Толмачев – М., 1999. С. 4; Навроцкий В.О. Теоретические проблемы уголовно-правовой квалификации. – К: 1999.

[3] Кригер Г.А. Место принципов советского уголовного права в системе принципов права // Советское государство и право, 1981, № 2. С. 102.

[4] Якушин В.А. Субъективное вменение и его значение в уголовном праве. – Тольятти, 1998. – С. 13.

[5] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. — К.: 1997. С. 789.

[6] Коржанський М.Й. Визначення окремих понять у Кримінальному кодексі України // Право України, 2002, № 10. С. 85.

[7] Відомості Верховної Ради України, 1993, № 12. Ст. 97.

[8] Кравченко Ю.Ф. Міліція України. — К., 1999. С. 276.

[9] Щупаківський Р. Визначення об'єкта і предмета незаконного заволодіння чужим транспортним засобом // Право України, 2003, №4.