Контрольная работа: Відображення в балансі витрат і доходів майбутніх періодів

Інформаційне забезпечення процесу управління фінансами підприємства – це сукупність інформаційних ресурсів і способів їх організації, які потрібні та придатні для реалізації аналітичних процедур, котрими можна забезпечити фінансовий бік діяльності підприємства.

До його складу входять такі блоки (рис.2):

– інформація регулятивно-правового характеру;

– фінансова інформація нормативно-довідкового характеру;

– інформація, яку містить бухгалтерська система обліку;

– інформація, яку містить бухгалтерська фінансова звітність;

– інформація, яку містить статистична фінансова звітність;

— несистемні дані.

Рис. 2. Склад інформаційного забезпечення управління фінансами підприємства

До першого блоку входять закони, постанови та інші нормативні акти, положення, документи тощо, які визначають передусім правову основу фінансових інститутів, ринку цінних паперів. До них належать, наприклад, Закон України «Про цінні папери та фондову біржу», укази Президента України щодо ринку цінних паперів, відповідні постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.

Другий блок охоплює нормативні документи державних органів (Міністерства фінансів України, Національного банку України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України тощо), міжнародних організацій та різних фінансових інститутів, які містять вимоги до учасників ринку та кількісні нормативи в галузі фінансів. Наприклад, Міжнародні стандарти з бухгалтерського обліку для компаній, які мають операції на міжнародних ринках капіталу, товарів і послуг.

Третій блок містить показники бухгалтерського поточного обліку, побудованого на засадах Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. І хоча склад і структура показників поточного бухгалтерського обліку значною мірою залежать від прийнятої облікової політики на підприємстві, основні його елементи інваріантні.

Четвертий блок – бухгалтерська фінансова звітність, що є інформативним і надійним документом і характеризує майновий стан та фінансове становище підприємства на ринку. Показники фінансового звіту також інваріантні.

П’ятий блок – статистична фінансова звітність. Ця звітність складається органами державної статистики, біржами, спеціалізованими органами (наприклад, Комітетом цінних паперів і фондового ринку) та іншими інформаційно-аналітичними агенціями. Інформація цього блоку є дуже важливою для осіб (фізичних та юридичних), які займаються операціями на ринку цінних паперів.

Шостий блок – несистемні дані. Він охоплює або показники, які генеруються в якій-небудь сталій інформаційній системі (наприклад, у різних засобах масової інформації), неофіційні дані, інформацію, одержану на основі особистих контактів, або дані офіційної статистики, але загальноекономічного характеру, звітність внутрішню або зовнішню управлінського апарату фірми.

За своїми аналітичними можливостями розглянуті джерела інформації поділяються на дві групи:

Перше джерело – показники, які характеризують майновий та фінансовий стан підприємств.

Друге джерело – показники, які характеризують довкілля, передусім ринок цінних паперів.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, нормативно-правових актів, які регламентують питання фінансової звітності, обліково-аналітичний процес завершується узагальненням даних поточного обліку в балансі періоду та складанням бухгалтерської фінансової звітності про діяльність суб’єкта господарювання.

Звітність містить відомості про стан господарських коштів і джерел їх утворення, про фінансові результати роботи підприємства, затрати, доходи, результати, рух грошових коштів, власний капітал та інші дані. Вона складається і використовується усіма суб’єктами господарювання – на підприємствах, в об’єднаннях, концернах, по регіонах, галузях і в цілому по народному господарству країни.

В економічній літературі звітність як економічна категорія трактується у двох аспектах (розрізах): з одного боку, вона є економічною інформацією про фінансовий стан, виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємства, а з іншого – звітність як елемент бухгалтерського обліку – це метод узагальнення і подання інформації про результати діяльності підприємства.

Слід зауважити, що звітність має включати не тільки систему економічних показників, а й сукупність способів і прийомів узагальнення даних обліку та фінансового стану підприємства. Отже, це не тільки впорядкована система економічних показників, які відображають умови та результати виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств, їхній фінансовий стан за звітний період, а й сукупність способів та прийомів узагальнення даних поточного обліку для управління.

Звітність може включати як якісні, так і кількісні характеристики, як вартісні, так і натуральні показники, відображені в бухгалтерському обліку. Органічний зв’язок між бухгалтерським обліком і звітністю встановлюється лише у тому випадку, коли підсумкові дані поточного обліку за звітний період відображаються у відповідних звітних формах у вигляді синтезованих показників, що досягається складанням балансу періоду.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене Міністерством фінансів України, не виділяє такий критерій, як функції звітності, а подає визначення мети фінансової звітності.

Рис. 3. Користувачі фінансової звітності підприємства

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам (рис. 3) повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства, яку вони потребують для прийняття рішень. Така звітність забезпечує загальні інформаційні потреби широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття управлінських рішень (табл. 2).

Таблиця 2