Контрольная работа: Зареєстрований товарний знак

Для реєстрації товарного знаку юридичною або фізичною особою (заявником) подається заявка в Державне патентне відомство(далі – Патентне відомство), при цьому перелік необхідних документів і вимоги до них встановлюється Патентним відомством.

Пріоритет товарного знаку встановлюється за датою надходження в Патентне відомство заявки. Експертиза заявки здійснюється Патентним відомством і включає попередню експертизу та експертизу заявленого позначення.

У ході експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення вимогам, визначеним законом, і встановлюється пріоритет товарного знаку, якщо цього не було зроблено при проведенні попередньої експертизи.

За результатами експертизи приймається рішення про реєстрацію товарного знаку або про відмову в його реєстрації.

На основі рішення про реєстрацію товарного знаку Патентне відомство протягом місяця з дати отримання документа про сплату встановленого мита проводить реєстрацію товарного знаку в Державному реєстрі товарних знаків і знаків обслуговування. До Реєстру вносяться товарний знак, відомості про його власника, дата пріоритету товарного знаку і дата його реєстрації, перелік товарів, для яких зареєстрований товарний знак, інші відомості, що відносяться до реєстрації товарного знаку, а також подальші зміни цих відомостей.

Видача свідоцтва на товарний знак проводиться Патентним відомством протягом трьох місяців з дати реєстрації товарного знаку в Реєстрі. Форма свідоцтва і склад відомостей, що вказуються в ньому, встановлюються Патентним відомством.

Реєстрація товарного знаку діє протягом десяти років, починаючи з дати надходження заявки в Патентне відомство. Термін дії реєстрації товарного знаку може бути продовжений за заявою власника, яка подана протягом останнього року її дії, кожний раз на десять років. Власник товарного знаку зобов’язаний повідомляти Патентне відомство про зміну свого найменування, прізвища, імені і по батькові, скороченні переліку товарів, відносно яких зареєстрований товарний знак, зміні окремих елементів товарного знаку, що не стосується його істоти, інших змінах, що відносяться до реєстрації товарного знаку. Зміни вносяться до Реєстру і свідоцтва на товарних знак за умови сплати мита.

2.4 Поняття фірмового стилю.

Сам по собі товарний знак мало в що виходить, але з'єднавшись з добре рекламованим товаром і здобувши юридичну чинність після своєї реєстрації, знак стає стимулом підвищення його якості. Що стосується покупця, то товарний знак для нього — це і рушійний мотив покупки і своєрідна гарантія якості. Існують чотири типи позначення знака (марки): 1) фірмове ім'я — слово, буква або група слів, букв, що можуть бути вимовлені; 2) фірмовий знак — символ, малюнок або відмітний колір або позначення; 3) торговельний образ — персоніфікована торговельна марка; 4) торговельний знак — фірмове ім'я, фірмовий знак, торговельний образ або сполучення їх, захищені юридично. При використанні зареєстрований товарний знак супроводжується буквою R у колі. Фірмові імена, фірмові знаки і товарні образи являють собою маркетингові позначення і не забезпечують юридичного захисту від використання конкурентами, якщо не зареєстровані як товарні знаки.

Варто мати на увазі, що товарний знак є складовою частиною більш широкого поняття — «фірмового стилю», займаючи в ньому провідне місце. Фірмовий стиль — сукупність прийомів (графічних, колірних, пластичних, язикових і ін.), які, забезпечуючи визначену єдність усієї продукції виробника-продавця, сприймана в зовнішнім середовищі (не тільки потенційними покупцями), одночасно протиставляють виробника і його продукцію конкурентам і їхнім товарам.

Складовими елементами системи фірмового стилю є:

товарний знак (див. вище);

логотип — спеціально розроблене, оригінальне накреслення повного або скороченого найменування фірми (або групи її товарів);

фірмовий блок — об'єднані в композицію знак і логотип, а також різного роду написи, що пояснюють, (країна, поштова адреса, телефон і телекс) і нерідко «фірмове гасло», що як би виражає комерційне і технічне кредо підприємства (наприклад, «Ми вводимо науку в практику» - в американської фірми «Рокуэлл»);

фірмовий колір (сполучення кольорів);

фірмовий комплект шрифтів;

фірмові константи (формат, система верстки тексту й ілюстрацій і ін.).

Певною мірою фірмовий стиль — це відображення своєрідності роботи фірми, її товарної, технічної, торговельної політики, часом навіть внутрішньої організації. Виробу фірмового стилю допомагають фірмі завоювати популярність, а, виходить, і стимулювати її збут. Але все це має місце лише тоді, коли товари (послуги) фірми є дійсно першокласними. Поганий товар, що обдурив чекання, швидко співвідноситься з фірмовим стилем, торговельним знаком, і тепер уже вони змінюють позитивні знаки на протилежні, сигналізуючи — "Обережно, можливий брак!". Така метаморфоза здатна підірвати комерцію. Тому рекомендується спочатку завоювати довіру покупців відмінною технічною і комерційною роботою, а потім уже думати про введення товарних знаків і фірмового стилю в цілому.

2.5 Різновиди фірмових марок.

Прийнято розрізняти марки виробників, дилерів, а також загальні марки. В марках виробників відбивається назва виробника. Вони орієнтовані на широке коло споживачів, ціни на товари з такими марками вищі. Марки дилерів (приватні марки) символізують назву оптової або роздрібної збутової фірми. Дилери мають виключні права на свої марки і відповідають за них. Здебільшого обіг приватних марок менший, ніж марок виробників. Загальні марки розкривають назву продукції без назв виробників або дилерів. Як правило, загальними марками користуються для позначення найпоширеніших ґатунків цигарок, кави, пива, спиртних напоїв тощо. Масовість споживання таких товарів визначає більш низькі ціни, ніж у інших марок, завдяки економії на упаковці, товарообігу та просуванні.

Згідно з поширеною в світі практикою за ліцензійним договором компанія сплачує відрахування за використання назви, яка належить іншій фірмі. Водночас коли товарна марка здобуває великої популярності, виникає загроза перетворення її на загальнонаціональне надбання і фірма може стратити право власності на неї. Такими, наприклад, стали всесвітньо відомі марки "Ксерокс", "Тефлон".

Виробник, що прийняв після всебічного економічного аналізу рішення про переклад своїх визначених товарів у розряд марочних, може реалізувати його за допомогою трьох основних способів: за допомогою виходу на ринок під власною маркою; продавати товар посередникові, дозволивши йому привласнити товарові «приватну» марку (названу також маркою посередника, дистриб’ютора, дилера); продавати частину товарів під власною маркою виготовлювача, а інші — під приватними марками.

Приклади, що приводяться, свідчать про використання на практиці усіх варіантів. Так, американські фірми «Келлог», «Інтернешнл харвестер» продають практично все, що роблять, під своїми марочними назвами. Навпроти, фірма «Варвик електроніці» реалізує майже усі свої товари під марками різних дистриб’юторів, фірма «Уэрлпул» — як під власними марками, так і під марками дистриб’юторів.

Великі підприємства оптової і роздрібної торгівлі за кордоном розширюють практику продажу товарів під своїми власними марками. У США, наприклад, шини під приватними марками відомих торговельних об'єднань «Сирі» і «Дж. К- Пенні» так само добре відомі, як марки великих виробників шин «Гудийр», «Гудрич» і «Файрстон». «Сирі» створила ряд марочних назв, таких, як «Дайхард» — для автомобільних акумуляторів, фірма «Крафтсман» — для ручного інструмента, а «Кенмор» — для електропобутових приладів. І споживачі, природно, цікавляться товарами цих марок. Більш 90% товарів, пропонованих магазинами «Сирі», продаються під її приватними марками. Виробники, що прагнуть до випуску марочних товарів, дотримуються звичайно наступних підходів до рішення проблеми присвоєння марочних назв.

1. Індивідуальні марочні назви . Цієї практики дотримуються, зокрема, американська «Проктер энд Гэмбл» (пральні порошки «Чайд», «Болд», «Тайд» і ін.).

2. Єдина марочна назва для всіх товарів (фірми «Дженерал електрик», «Хайнц»).

3. Колективні марочні назви для товарних сімейств . Такої політики дотримує вже згадана «Сирі» (електропобутові прилади «Кенмор», жіночий одяг «Керрибрук», основне устаткування для будинку «Хоумарт»).

4. Торговельна назва фірми в сполученні з індивідуальними марками товарів (практикує, наприклад, фірма «Келлог» — ізюмні пластівці «Келлогс рейзин брэн», що хрумтить рис «Келлогс райе криспис»).

Основна перевага присвоєння товарам індивідуальних марок — незалежність репутації фірми від факту прийняття або неприйняття ринком конкретного товару. Його ринкова невдача не наносить особливого збитку репутації виробника.