Контрольная работа: Значення та охорона лісів

– зональні, найтиповіші для України угруповання.

Природні рослинні угруповання, що потребують внесення до Зеленої книги України, поділяють на такі категорії:

– корінні рослинні угруповання, в складі котрих переважають види рослин, внесені до Червоної книги України, а також реліктові й ендемічні види рослин;

– корінні рослинні угруповання, склад яких визначається типовими видами рослин, що ростуть на межі свого ареалу та мають тенденцію до зменшення життєвого потенціалу;

– рослинні угруповання, не пов'язані з природною зональністю (болота, луки, водні об'єкти), що потребують охорони з ботаніко-географічних міркувань;

– рослинні угруповання, взаємопов'язані з видами тваринного світу, які зникають;

– рослинні угруповання, утворені поширеними в минулому видами рослин, які стали рідкісними під впливом антропогенних або стихійних факторів.

У межах природних рослинних угруповань, унесених до Зеленої книги України, забороняється будь-яка діяльність, що негативно впливає на їх стан і загрожує збереженню. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України забезпечує офіційне видання та поширення Зеленої книги України не рідше одного разу на 10 років.

Рослини найбільш беззахисні перед діяльністю людини, тому їх охорона є комплексним міжнародним завданням. Нині під загрозою зникнення на Землі перебуває майже 20–25 тис. видів рослин, багато з них ростуть в Україні. Лише в повоєнні роки у Донеччині та Криму зникло понад 40 видів рослин, у Карпатах – близько 20.

3. Використання й охорона ресурсів тваринного світу України

Біомаса тварин становить лише 2% усього живого на нашій планеті, але у зв'язку з високим рівнем енергетичних процесів, величезною різноманітністю та значною рухливістю значення фауни в біосфері дуже велике. Нині налічується майже 2 млн. видів тварин (рослин у 5 разів менше). Найчисленнішою групою є безхребетні. Наприклад, у 1 га ґрунту лісу середніх широт живе 2,5 млн. особин дощового черв'яка, 6 млн. комах, 1 млн. молюсків. На кожну людину планети припадає одних лише комах і мух не менше 200 млн., а в тайзі є райони, де на кожному гектарі живе майже 5 кг комарів.

Тварини потрібні для нормального функціонування географічної оболонки. Найважливішу роль відіграє найчисленніший та найрізноманітніший клас тварин – комахи, які виконують функції запилення, є поживою для птахів, звірів, амфібій, рептилій, беруть участь у процесі формування ґрунту, розкладання тваринних залишків, впливають на склад повітря, вод і ґрунтів. Безхребетні становлять 95–99% біомаси тварин на Землі, їх значення в кругообігу речовин і трансформації енергії величезне.

На сьогодні на території України відомо майже 45 тис. видів тварин, серед яких понад 700 видів – це хребетні, а інші – безхребетні (рис. 11.4). Універсальна цінність тварин виявляється у таких їх функціях:

– середовище твірна, сутність якої полягає в підтримці тваринами цілісності природного середовища шляхом кругообігів речовини й енергії. За участю тварин формуються хімічний склад ґрунтових вод, багато осадових гірських порід (вапняки, крейда, фосфорити тощо), ґрунти, а також поділяються плоди і насіння, здійснюється самоочищення навколишнього середовища;

– ресурсна – це ресурси тваринного світу, як і всі біологічні ресурси, що є відновлювальними лише кількісно, а не якісно, тобто втрачені види не відновлюються. Особливо вирізняються генетичні ресурси, тобто обсяг спадкової інформації, що міститься в живих організмах. їх використовує людина за допомогою селекції та генної інженерії; – естетична.

Антропогенний вплив на тварин здійснюється двома шляхами: 1) безпосередньо шляхом знищення, 2) опосередковано в результаті зміни умов їх існування – це розорювання великих територій суші, осушення боліт, спорудження гребель і каналів, а також забруднення довкілля (ґрунтів, рослинності, водойм, повітря). Руйнування людиною місць мешкання тварин (біотопів) призвело до того, що на сьогодні під загрозою знищення перебувають близько 600 видів птахів і 120 видів ссавців, багато риб, земноводних, молюсків, комах. Окрім повного вимирання, поширеним явищем стало часткове вимирання, тобто різке зменшення чисельності виду або його зникнення в окремих країнах та регіонах.

Серед ресурсів тваринного світу України, які є об'єктами спеціального використання (промислу), вирізняють дві великі групи:

1) хребетні тварини – риби, мисливські птахи і ссавці;

2) морські молюски та ракоподібні.

На частку водних тварин припадає понад 95% усієї біомаси тварин, що добуваються в Україні. Виснаження ресурсів тваринного світу пов'язане не зі зниженням продуктивності всіх промислових видів без винятку, а зі зменшенням продуктивності й навіть зникненням найцінніших промислових видів. Особливо помітні зміни у фауні риб – групі хребетних, – що зазнає в Україні максимального антропогенного пресингу. Наприклад, із 196 видів, котрі мешкають у водоймах, 74 належить до категорії зникаючих, вони також потребують негайної охорони. Нині замість цінних промислових видів в уловах почали домінувати малоцінні. Основу ресурсів мисливських ссавців України становлять 5 видів, на які припадає майже 90% усієї біомаси мисливських звірів: заєць сірий (10 тис. т), дикий кабан (6,7 тис. т), козуля (понад 4 тис. т), благородний олень (3,4 тис. т), лось (3,7 тис т).

Охорона ресурсів рослинного і тваринного світів здійснюється декількома шляхами. Найвідоміша пасивна охорона видів та їх груп, котрі можуть безпосередньо та опосередковано знищуватися. До пасивної охорони належать:

– правила експлуатації ресурсів біосфери (правила рибальства, мисливства, збору грибів та ягід тощо);

– регулювання обсягу заготівок, який не має перевищувати щорічного приросту популяцій;

– охорона умов життєдіяльності видів (для риб – якості води, для промислових тварин – якості мисливських угідь, для лісів – якості атмосфери, рівня ґрунтових вод тощо).

Якщо пасивної охорони недостатньо, здійснюють комплекс відтворювальних заходів. Важливе значення має охорона умов життя видів від корінного змінення та знищення, а також охорона спадковості всього живого на Землі від впливу забруднювальних мутагенних факторів, серед яких особливо небезпечними є радіоактивні речовини, що можуть акумулюватися в організмах.

3.1 Закон «Про охорону і використання тваринного світу»

Ще за часів СРСР в Україні було прийнято Закон «Про охорону і використання тваринного світу» (1981 р.), а у 2001 р. ухвалили Закон України «Про тваринний світ», за яким передбачається збереження середовища мешкання тварин, умов розмноження та шляхів їхньої міграції. До об'єктів тваринного світу, на які поширюється дія цього нормативного документа, належать:

1) дикі тварини – хордові, в тому числі хребетні і безхребетні, в усьому їх видовому та популяційному різноманітті й на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки), що перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах або в неволі;

2) частини диких тварин – роги, шкіра та ін.;