Контрольная работа: Зведення будівлі з внутрішнім монолітним залізобетонним каркасом та зовнішніми цегляними стінами

Ряд цеглин, повернутих до поверхні стіни довгою боковою гранню, називають ложковим рядом, а повернених до поверхні стіни короткою гранню – тичковим рядом (рис. б).

Цеглини або каміння в ряду кладки, що утворюють поверхні конструкцій, називають верстами. Версти розрізняють зовнішні, розташовані з боку фасаду будинку, і внутрішні, розташовані із внутрішньої сторони приміщення. Залежно від того, як укладається цегла та камінь, версти бувають тичковими і ложковими.

Цегла і камені, покладені між зовнішньою і внутрішньою верстами, називають забутовочнимі, або забуткою.

При кам'яній кладці використовують не тільки цілі цегли (камені), але і їхнічастини, довжина яких кратна чверті довжини цілого. Такі цегли або камені називають неповномірними.

Будівельними розчинами називаються суміші, що складаються із неорганічного в'язкого, дрібного заповнювача й води, а в необхідних випадках спеціальних неорганічних або органічних добавок що твердіють після їхнього укладання. Приготовлений розчин повинен мати задану рухливість і забезпечувати необхідну марку.

Перев'язку швів цегляної кладки ведуть по певним системам. Найпоширенішими є дві системи перев'язки: однорядна (або, як її називають, ланцюгова) і багаторядна.

При однорядній системі тичковіряди чергуються ложковими. Вертикальні шви кожного рядуповністю перекриваються цеглою вищерозміщеного ряду на 1/4 цегли. Для утворювання вертикальних граней простінків, кутів, стовпів і тому подібного застосовують неполномірну цеглу – 3/4, 1/2 і 1/4 цеглини. Цегельна кладка при однорядній системі перев'язки володіє високою міцністю, проте має наступні недоліки: перев'язка лише в 1/4 цеглини; потрібна велика кількість неполномірної цегли; кладку можна вести лише рядами на всю товщину стіни, що утрудняє викладення зовнішньої версти у міру зростання кладки.

При багаторядній системі кладки декілька ложкових рядів перекриваються одним тичковим рядом. Для стін застосовують шестирядну кладку, при якій п'ять ложкових рядів перекривають одним тичковим Для перев'язки поперечних вертикальних швів кожен подальший ложковий ряд кладки зрушують на 1/2 цеглини. Подовжні вертикальні шви в п'яти ложкових рядах збігаються і перекриваються одним тичковим рядом. Міцність кладки, виконаної по багаторядній системі перев'язки, на 2–5% менше міцності кладки по дворядній системі перев'язки. Проте така кладка має цілий ряд переваг. Кладка стін і інших конструкцій з цеглини стандартного розміру виробляється двома основними способами: впритиск і вприжим.

Впритиск кладку ведуть наступними прийомами. Спочатку муляр розстеляє розчин під ложковийряд грядкою шириною 7-8 см і товщиною 2-3 см, не доводячи розчин до краю стіни на 2-2,5 см. Під тичковийряд грядку роблять шириною 20-21 см. Далі гранню цегли в похилімположенні муляр загрібає частину розстеленого розчину для заповнення вертикального шва й поступово випрямляє цеглу, притискаючи його до постілі й присуваючи до раніше покладеної цегли. Досвідчені муляри кладку впритискведуть двома руками, укладаючи по двіцегли.

Вприжим кладку цегливедуть у такий спосіб. Розстелений по стіні твердий розчин муляр кельмою частково загрібає з постелі й притискає його до раніше покладеної цегли, щоб утворювати вертикальний шов. При цьому лівою рукою муляр кладе цеглу на підготовлену постіль і, віднімаючи кельму, притискає його до раніше покладеної цегли. Покладенуцеглу муляр осаджує легким постукуванням рукояткою кельми, а надлишок, що виступив на зовнішню поверхню, розчину підрізає кельмою.

Основними інструментами муляра є кельма, молоток-кірочка, ківш-лопата й розшивка (рис).

Кельма служить для розрівнювання розчину, заповнення розчином вертикальних швів і для підрізування зайвого розчину з лицьовихсторін|кладки. Для розколювання й тесанняцегли застосовують молоток-кірочку вагою 500 г.

Ковшем-Лопатою користуються для подачі розчину з ящика на стіну й розстеляння його на стіні.

Розшивку використовують для оброблення швів кладки будинків і споруджень по фасадній стороні.

Крім інструмента для кам'яних робіт, застосовується інвентар, що складається з порядовок, причалки, правила, косинця, рівня, схилу і ящиків для розчину.

Рис. 3. – Інструмент для кам’яних робіт:

Кельми: а) муляра; б) вогнеупорника; в) трубоклада; г) розшивка;

д) ківш-лопата Мальцева; е)збавочнийрівень; є) молоток-кірочка;

ж) киянка; з) щуп; і) схил для кладки труб (вага 12 кг):

1) колбочкарівня; 2) сталеве кільце; 3) дерев'яна бобика.

Зручність виконання кам'яних робіт у значній мірі впливає на продуктивність праці мулярів і на якість кладки. Ширина майданчика, з якогопроводиться кладка стін, повинна складатися із трьох зон (мал.): робочої, зони матеріалів і транспортної. Робочу зону, тобто місце роботи мулярів, роблять шириною 60-70 см. У зоні матеріалів розміщають пакети цегли і ящики з розчином. Цеглу звичайно розташовують проти простінків, а ящики з розчином – проти прорізів. Ширину цієї зони роблять звичайно 65 см. Транспортна зона служить для подачі матеріалів (наприклад, підвозу на тачках розчину) і проходу робітників. Ширину цієї зони роблять 115-125 см. Якщо подачу цегли й розчину роблять краном безпосередньо на робоче місце муляра, то ширину транспортної зони скорочують до 60-75 см. З наведеноговидно, що ширина підмістя може бути 1,9-2,9 м.

Продуктивність праці і якість кладки залежать від організації праці мулярів. Краща організація праці досягається розчленовуванням процесу кладки на ряд окремих операцій, кожна з яких залежно від її складності поручається мулярові відповідної кваліфікації.

Основні й найбільш відповідальні операції, такі, як кладка верстових рядів, сполучення стін, кладка кутів і стовпів, перевірка правильності кладки, виконують кваліфіковані муляри 5-го й 4-го розрядів. Інші операції – перелопачування розчину в ящику, подачу розчину й цегли, розстеляння розчину, кладку забутки – виконують муляри-підручні 3-го й 2-го розрядів. Відповідно до цього цегельну кладку виконують ланками в складі від двох до п'яти людей: одного або двох кваліфіковані мулярів і одного – трьох підручні.

Вибір складу ланки роблять залежно від конструкції й товщини стін, що викладаються, характеру обробки фасаду, числа прорізів у стінах і загального обсягу робіт.

При виробництві кам'яних робіт більшихобсягів окремі ланки мулярів поєднуються в бригади із загальною кількістю в 15-20 людей і більше.

Рис. 4. – Схема організації робочого місця муляра:

1) робоча зона; 2) зона матеріалів; 3) транспортна зона.