Курсовая работа: Адміністративно-правове забезпечення управління освітою і наукою

Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного , соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Вона є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей забезпечення національних інтересів зміцнення авторитету.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей , формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.[1]

Право громадян України на освіту є конституційним і зафіксовано у ст.53 Конституції України. Відповідно до неї повна загальна середня освіта є обов’язковою. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання та інших обставин.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

1. ЗУ ,, Про освіту “ від 23 березня 1996 р.

I. Правові засади управління освітою.

Державна політика в галузі освіти і науки полягає в тому що Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного духовного і культурного розвитку суспільства. Від імені держави політика в галузі освіти

в Україні визначається Верховною Радою України (відповідно до Конституції України) і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Основними нормативно-правовими актами , що регулюють суспільні відносини в галузі управління освітою , є Закон України < Про освіту > від 23 березня 1996 р., Закони України < Про професійно-технічну освіту > від 10 лютого 1998 р. Закон України < Про загальну середню освіту > від 13 травня 1999 р.

Гарантовані права громадян ,щодо здобуття освіти забезпечуються створенням відповідних умов, передбачених Законом України < Про освіту> . Згідно з ним ці права забезпечуються :

- розгалуженою мережею закладів освіти , основаних на державній та інших формах власності , наукових установ , закладів післядипломної освіти;

- відкритим характером закладів освіти , створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей , інтересів громадянина;

- різними формами навчання – очною, вечірньою, заочною , екстернатом, а також педагогічним патронажем.

Також цим законом регулюються :

питання надання державних стипендій і пільг учням і студентам;

соціального захисту вихованців , учнів , студентів , курсантів, слухачів , стажистів , аспірантів , докторантів і інших осіб незалежно від форм їхнього навчання і типів закладів , у яких вони навчаються;

способи сприяння одержанню освіти в домашніх умовах.

Навчально-виховний процес у закладах освіти є вільним від втручання політичних партій громадських релігійних організацій .Залучення учнів студентів до участі в політичних акціях і релігійних заходах під час навчально-виховного процесу не допускається .Проте належність особи до будь-якої політичної партії громадської релігійної організації що діють відповідно до Конституції України не є перешкодою для її участі у навчально-виховному процесі. Учням студентам працівникам освіти законодавство дозволяє створювати в навчальних закладах первинні осередки об єднань громадян членами яких вони є .

Провідна роль у розвитку освіти в Україні належить підготовленим кадрам педагогічних працівників .До педагогічної діяльності допускаються особи , що мають відповідну освіту і професійну підготовку

Професійні права і обов’язки педагогічних працівників визначаються законодавством України , положеннями і статутами відповідних освітніх закладів .

Державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше як один раз на десять років.

II.Система і повноваження органів управління освітою.

Управління освітою в Україні здійснюється системою державних органів і органів місцевого самоврядування .До органів управління освітою належать:

Міністерство освіти і науки України;

міністерства і відомства України , яким підпорядковані заклади освіти;

Вища атестаційна комісія України;

Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим;

місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та підпорядковані їм органи управління освітою.[1]

Міністерство освіти і науки України ( МОН України ) є центральним органом виконавчої влади діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України .МОН України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти , наукової , науково-технічної інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--