Курсовая работа: Амортизація основних засобів
12. інші основні засоби, які об'єднують бібліотечний фонд, засоби музеїв, учбові кабінети тощо.
Структура основних засобів відображає технічну озброєність підприємства, у значній мірі відповідає на питання, наскільки ефективно розпоряджається підприємство фінансовими ресурсами, які є в його розпорядженні, на формування фонду основних засобів. Одним із критеріїв визначення такої ефективності слід вважати питому вагу активної частини основних виробничих засобів у загальній вартості всіх основних виробничих засобів. До активної частини належать ті об’єкти основних засобів які безпосередньо беруть участь у переробці сировини, напівфабрикатів, тобто діють на предмети праці. В першу чергу це робочі машини, устаткування, питома вага яких у складівиробничих основних засобів у різних галузях сфери виробництва досягає 45 відсотків і більше.
Втім, при розрахунках поділу всіх виробничих основних засобів на активну і пасивну частини, треба пам’ятати про певну умовність такого поділу. Наприклад, такий елемент основних засобів, як споруди, не відносяться до активної частини у машинобудівництві або легкій промисловості, проте є елементом активної частини основних засобів у металургії, хімічній промисловості, у добувних галузях. У сучасних робочих машинах останніх моделей програмні контролюючі пристрої перетворюються на їхні складові частини, що примушує визнати їх активними у складі основних засобів.
Розрізняють первісну, відновну і залишкову вартість основних засобів
Первісна вартість основних засобів – це сукупність витрат, пов’язаних з придбанням або спорудженням об’єктів основних засобів(купівельна ціна машин, устаткування, вартість об’єктів будівництва тощо). Таким чином первісна вартість основних засобів визначає їх вартість у період придбання або створення.
Відновною вартістю основних засобів вважається вартість витрат, які мають бути зроблені для їх відтворення в даний момент. Введення у господарську практику поняття відновної вартості спричиняється факторами морального зносу машин, устаткування, приладів, здешевленням або, навпаки, подорожанням витрат на виробництво засобів виробництва, інфляційним зростанням цін на об’єкти основних засобів. Ці фактори перетворюють первісну вартість основних засобів на величину, фактично не зіставну з дійсною вартістю їх відтворення. У інфляційній економіці відновна вартість основних засобів, звичайно вища первісної. Для її визначення періодично проводяться індексації вартості основних засобів з урахуванням сучасних цін і інших умов їх відтворення. Реальна оцінка основних засобів дуже важлива перш за все з точки зору правильного визначення амортизації і собівартості продукції. Держава в умовах інфляції змушена запроваджувати через правові пакти систему регулярного контролю за оцінкою основних засобів, що прямо впливає на стан державного бюджету через її зв’язок з оподаткуванням прибутків підприємств.
Залишкова вартість основних засобів - це їхня первісна або відновна вартість, зменшена на ту частину, яка вже перенесена на готовий продукт. Залишкова вартість менша за первісну на величину зносу.
Залишкова вартість є балансовою вартістю основних засобів
З 1 липня 1997 року в Україні запровадженоновий порядок обліку і відображення у фінансовій звітності балансової(залишкової) вартості основних засобів.
Він ґрунтується на розподілі всіх основних засобів підприємства на такі групи:
Група 1- будівлі, споруди, передавальні пристрої;
Група 2 - автомобільний транспорт, меблі, офісне обладнання, електронно-обчислювальні машини і інше обладнання для автоматизованої обробки інформації, побутові прилади і інструменти, телефони, мікрофони, рації;
Група 3 - робочі машини, устаткування і всі інші основні засоби, які не входять до перших двох груп.
Підприємства всіх типів і форм власності формують кошти, які вкладаються в основні засоби, за рахунок таких джерел:
- статутний фонд;
- фонд індексації балансової вартості майна;
- прибуток,який залишається у підприємства після оплати податків з нього
- амортизаційні відрахування;
- банківські кредити;
- інші позичені кошти (кредиторська заборгованість).
Державні підприємства можуть, крім того, одержувати кошти для здійснення централізованих капіталовкладень.
Всі ці кошти разом формують фонд основних засобів підприємства. Під фондом основних засобів підприємства розуміється частина коштів статутного фонду, а також інші власні і залучені кошти, які вкладені або призначені до вкладення у виробничі та невиробничі основні засоби.
Грошовий вираз вартості основних засобів збігається з сумою авансованих у них основних коштів лише у момент введення основних засобів в експлуатацію. У подальшому такого збігу не спостерігається.
В процесі виробничої діяльності загальна вартість основних засобів з одного боку, поступово зменшується на суму зносу (амортизації), а також вибуття об’єктів повністю фізично зношених або за непридатністю з інших причин, а, з іншого боку, збільшується на вартість здійснюваних капітальних вкладень, а також на вартість витрат на поточний, середній і капітальний ремонт, якщо вони не фінансуються за рахунок витрат на виробництво.
Збільшення вартості основних засобів відбувається за рахунок коштів, які формують фонд основних засобів.
Балансова вартість основних засобів підприємств змінюється у випадках, коли певні об’єкти реалізуються на сторону як зайві, або при ліквідації основних засобів, подальше використання яких економічно недоцільне.
Головним джерелом створення фонду основних засобів на підприємствах є їхні статутні фонди. У більшості галузей важкої промисловості близько 75% статутних фондів вкладені саме у цю частину виробничого потенціалу підприємств. У галузях легкої, харчової і деяких інших галузях промисловості, де більших вкладень потребують запаси сировини і матеріалів, питома вага вкладень в основні засоби у складі статутних фондів становить 50-60 відсотків, а на підприємствах оптової та роздрібної торгівлі, де основна сума коштів вкладається у товарні запаси, тобто в оборотні активи, питома вага вкладень в основні засоби рідко перевищує 15-20 відсотків загальної суми фінансових ресурсів. Протилежна картина спостерігається на підприємствах енергетичної промисловості, у гірничодобувній промисловості, на підприємствах залізничного, автомобільного та інших видів транспорту - там питома вага вкладень в основні засоби сягає 90 відсотків загальної суми фінансових ресурсів.
Поповнення фондів основних засобів підприємств відбувається головним чином за рахунок прибутку, що залишається у їх розпорядженні після сплати податків і обов’язкових відрахувань. Залучені фінансові ресурси для формування фонду основних засобів широко використовуються у ринковій економіці, проте в періоди наростання інфляційних процесів їхня частка у складі фондів основних засобів підприємств скорочується до мінімуму.
У рішенні проблеми раціонального, ефективного використання коштів, які є у розпорядженні підприємств і призначені для вкладення в основні засоби, беруть участь фахівці як технічних, мак і багатьох економічних служб. Фінансовий аспект цієї проблеми полягає перш за все у тому, що підприємство повинне так розпорядитись наявними коштами, щоб створити оптимальні умови для досягнення високих кінцевих результатів. У зв’язку з цим велике значення, як було відзначено, має співвідношення вкладення основних коштів у активну і пасивну частини основних засобів, вивільнення коштів їз вкладень у застарілу техніку, зростання витрат на найновіше, найпрогресивніше вітчизняне та імпортне устаткування, реконструкцію і технічне переозброєння виробництва.