Вступ

1. Особливості діяльності банків в ринкових умовах

1.1 Основи діяльності комерційних банків

1.2 Класифікація банківських операцій

2. Аналіз діяльності КБ “Приватбанк”

2.1 Загальна характеристика КБ “Приватбанк”

2.2 Оцінка фінансового стану та загальні показники діяльності КБ “Приватбанк”

2.3 Аналіз структури і перспективи розвитку внесків і депозитів

3. Підвищення ефективності банківських операцій КБ “Приватбанк”

3.1 Розвиток джерел залучення ресурсів у КБ “Приватбанк”

3.2 Шляхи підвищення ефективності кредитної роботи КБ “Приватбанк”

3.3 Управління кредитним ризиком

Висновки

Література

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

Вступ

Банки – одне з центральних ланок системи ринкових структур. Розвиток їхньої діяльності – необхідна умова реального створення ринкового механізму. Комерційні банки – основна ланка кредитно-грошової системи країни, у яку входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на засадах комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не тільки свій власний, але і притягнутий фінансовий капітал, у виді внесків, депозитів, міжбанківських кредитів і інших джерел. Причому притягнуті засоби, як правило, значно перевищують обсяг власного капіталу.

Банк – це організація, створена для залучення коштів і розміщення їх від свого імені на умовах зворотності, платності і терміновості.

Основне призначення банку – посередництво в переміщенні коштів від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців.

Банки як суб'єкти фінансового ринку мають дві типових ознаки. По-перше, для банків характерний подвійний обмін борговими зобов'язаннями. Вони розміщають свої власні боргові зобов'язання (депозити, сертифікати), а мобілізовані на цій основі засобу розміщають у боргові зобов'язання і цінні папери. Це відрізняє банки від фінансових брокерів і дилерів, що здійснюють свою діяльність на фінансовому ринку. По-друге, банки відрізняє прийняття на себе безумовних зобов'язань з фіксованою сумою боргу перед юридичними і фізичними особами, наприклад, при приміщенні засобів клієнтів на рахунки і у внески при випуску депозитних сертифікатів. Цим банки відрізняються від інвестиційних фондів, мобілізуючих ресурси на основі випуску власних акцій.

В обстановці сучасної економіці комерційні банки працюють в області підвищеного ризику. Ситуація на фінансовому ринку ускладнюється і тим, що всі наростаюча нездатність комерційних банків здійснювати платежі, видавати довгострокові кредити для розвитку реального капіталу неминуче відіб'ється на платоспроможності підприємств і спровокує подальший спад виробництва.

Основною частиною активів будь-якого комерційного банку є кредитний портфель. Кредитний портфель служить головним джерелом доходів банку й одночасно - джерелом ризику при розміщенні тимчасово вільних засобів. Від структури і якості кредитного портфеля банку в значній мірі залежить стійкість банку, його репутація, його фінансовий успіх. В умовах спаду виробництва і нестабільності економіки, що визначають підвищений ризик кредитних вкладень, важливого значення набувають проблеми керування якістю кредитного портфеля банку, підтримки його ліквідності, а також шляху зниження частки прострочених, загублених і сумнівних кредитів.

Важливість і необхідність якісного керування кредитним портфелем підкреслює і те, що в структурі кредитних портфелів комерційних банків України зростає частка небезпечних і безнадійних кредитів, що при неприйнятті своєчасних мір може привести до погіршення фінансового стану банків, підриву їхньої репутації.

Основним принципом діяльності комерційного банку є робота в межах реально наявних ресурсів. Комерційний банк може здійснювати безготівкові платежі на користь інших банків, надавати іншим банкам кредити й одержувати гроші наявними в межах залишку засобів на своїх кореспондентських рахунках. Можливості самостійно створювати кошти на розрахункових рахунках своєї клієнтури понад наявні в них ресурсів обмежені. Робота в межах реально наявних ресурсів означає, що комерційний банк повинний забезпечувати не тільки кількісну відповідність характеру банківських активів специфіці мобілізованих їм ресурсів, але і домагатися відповідності між своїми ресурсами і кредитними вкладеннями. Насамперед це відноситься до термінів і тих, і інших. Так, якщо банк залучає засобу на короткі терміни ( внески короткострокові чи до запитання), а вкладає їхній переважно в довгострокові позички, те його здатність розплачуватися за своїми обов'язками під погрозою. Наявність в активах банку великої кількості позичок з підвищеним ризиком жадає від банку збільшення питомої ваги власних засобів у загальному обсязі його ресурсів.

1. Особливості діяльності банків в ринкових умовах

1.1 Основи діяльності комерційних банків

Першим основним принципом діяльності комерційного банку є робота в межах реально наявних ресурсів. Комерційний банк може здійснювати безготівкові платежі на користь інших банків, надавати іншим банкам кредити й одержувати гроші наявними в межах залишку засобів на своїх кореспондентських рахунках. Можливості самостійно створювати кошти на розрахункових рахунках своєї клієнтури понад наявні в них ресурсів обмежені.

Банківські ресурси – це сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні банків і використаних для виконання активних і інших операцій. Акумулюючи грошові нагромадження, доходи і заощадження юридичних і фізичних осіб, банки перетворюють їх у позичковий капітал, тобто грошовий капітал, наданий у позичку власникам на умовах зворотності за плату у вигляді відсотків. Тому банківські ресурси банківським капіталом. Діяльність комерційних банків полягає в залученні коштів і наданні їх у позичку, або інвестуванні по більш високих процентних ставках. Вони виступають посередниками між тими, хто має у своєму розпорядженні тимчасово вільні кошти, і тими, хто в них бідує. Метою і рушійним мотивом здійснення такого посередництва є одержання банківського прибутку. Операції, за допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними. Суть пасивних операцій полягає в залученні різних видів внесків у рамках депозитних і ощадних операцій, одержанні кредитів від інших банків, емісії різних цінних паперів, а також проведенні інших операцій, у результаті яких збільшуються кошти в пасиві балансу комерційного банку.

Існує безліч різний класифікацій ресурсів комерційних банків, побудованих на основі визначених критеріїв, однак усі вони не позбавлені визначених умовностей. По своєму економічному змісті ресурси дуже різноманітні. Власні засоби комерційних банків складаються зі статутного фонду, а також утворених у процесі банківської діяльності резервного й іншого фондів. До власних засобів прирівнюється прибуток, що до її поширення знаходився в обороті комерційного банку і використовується як банківський ресурс. Важливим банківським ресурсом є засоби клієнтів на рахунках у комерційному банку і засобу в розрахунках: залишки засобів на розрахункових і поточних рахунках підприємств, організацій і установ усіх форм власності; залишки фондів економічного стимулювання; засобу, депоновані з метою забезпечення гарантії платежу при акредитивній формі розрахунків, розрахунків чеками; засобу в розрахунках між установами одного комерційного банку; засобу бюджетних і громадських організацій.

До банківських ресурсів відносяться грошові заощадження населення, що формуються за рахунок скорочення поточного особистого споживання і призначаються для забезпечення його потреб у майбутньому. Ресурсами також є кредити, надані іншими банками, включаючи іноземні, а також засоби інших банків, що знаходяться на їхніх кореспондентських рахунках у комерційному банку. До ресурсів відносяться інші кошти, що утворяться в результаті проведення інших видів операцій. У залежності від місця мобілізації банківських ресурсів їх підрозділяють на: мобілізируємі і придбані в інших банків. На місці комерційними банками мобілізирується значна частина ресурсів, наприклад, внески населення, депозити підприємств і організацій. Для оперативного задоволення додаткових потреб у коштах комерційні банки залучають ресурси , мобілізировані, іншими банками.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--