Курсовая работа: Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства на прикладі ПАФ Урожай
Економічна категорія капітал формувалась у процесі еволюції економічних та фінансових наук.
Сучасному стану суспільних відносин більше відповідають погляди Й.Шумпетера, який чітко визначив капітал, як суму грошових коштів: «Таким чином, ми визначаємо капітал як суму грошей й інших платіжних засобів, які в будь-який момент часу можуть бути запропоновані в користування підприємця» [ 25, с. 178] . Отже, він підкреслює важливе значення коштів у капіталі, як зручний засіб відображення цього процесу. Будь-який економічний процес тісно пов'язаний з фінансовими ресурсами і повинен відображатися в документах, характеристику як формування джерел фінансування капіталу, так і їхнє використання. За твердженням І.В. Зятковського: «… капіталом вважається вкладення в активи, які перебувають у розпорядженні підприємства (товариства) і достатні для виконання господарської та фінансової діяльності й отримання прибутків» [ 13, с. 88] . Виходячи з наведених визначень сутності капіталу випливає те, що на даний час у економістів науковців немає єдиної думки стосовно сутності капіталу. У сучасних працях, в яких досліджуються проблеми сутності й використання капіталу, пропонуються дві точки зору: 1) капітал як сума грошових та інших платіжних коштів для забезпечення засобів виробництва; 2) капітал – як «предметна» форма.
Існує велика кількість різних думок щодо визначення капіталу, а саме:
1) На думку І.Т. Балабанова: «Капітал – це частина фінансових ресурсів. Капітал – це гроші, пущені в обіг, і доходи, що вони приносять від цього обігу» [ 3, с. 45] .
2) В.В. Селезньов пропонує таке визначення капіталу: «Фінансові ресурси, що використовуються на розвиток виробничого процесу (купівля сировини, товарів та інших предметів праці, робочої сили, інших елементів виробництва), є капітал у його грошовій формі».
3) І.А. Бланк, розглядаючи капітал із позиції фінансового менеджменту формулює його визначення таким чином: «Капітал підприємства характеризує загальну вартість коштів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів» [ 6, с. 72] .
4) Значний інтерес викликає визначення капіталу визначних економістів А. Сміта, А. Маршалла, Дж. С. Мілля, які капітал вважають формою багатства, яка ототожнюється з сукупністю засобів виробництва.
5) А. Сміт вважав, що «капітал – це запас, що використовується для господарських потреб і приносить дохід».
6) За визначенням Дж. С. Мілля «капітал – це попередньо нагромаджений запас продуктів минулої праці».
7) А. Маршалл під терміном «капітал» розуміє сукупність речей, без яких виробництво не могло б здійснюватися з рівною ефективністю, але які не є безкоштовними дарунками природи [15, с. 214].
8) Заслуговують на увагу висновки П. Самюельсона і В. Нордгауза в галузі теорії капіталу. Досліджуючи суть капіталу, вони стверджують, що капітал є один з тріади продуктивних факторів виробництва, що поряд з працею і землею приносить дохід. Капітал складається з вироблених товарів тривалого користування, які використовуються у виробництві [21, с. 376].
На противагу цим положенням у економічній літературі існує погляд, згідно з яким капітал ототожнюється з грошовою формою, з коштами та з ресурсами. Так, у «Экономической энциклопедии» наведено таке визначення: «Капітал – це те, що здатне приносити дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг, джерело, що вкладене у справу і функціонує у вигляді засобів виробництва» [28, с. 271].
Поняття «капітал» багатозначне. Воно може розглядатися у теоретичному і прикладному аспекті. Теоретичний аспект: капітал – це специфічна економічна категорія, яка в економічній теорії визначається як вартість, що приносить додану вартість (прибуток). Щодо прикладного аспекту, то виділяють дві основні концепції капіталу:
- фінансова природа капіталу, яка базується на абстрагуванні від предметноречової структури активу балансу, – домінанта пасиву.
- предметно-речової природи капіталу, який визначається як сукупність певних матеріальних і нематеріальних цінностей, – домінанта активу.
Отже, більшість науковців розглядають власне грошову форму капіталу. При цьому, у прихильників такої позиції відомі різні думки стосовно складу та сутності грошового, фінансового капіталу. Перші – капіталом вважають частину фінансових ресурсів, вкладених в господарський процес; другі – добавляють до попереднього ще й отриманий прибуток; треті – під капіталом розуміють власні і позичені фінансові ресурси, котрі вкладають у господарський процес з метою отримання прибутку; четверті – додають до попереднього ще й залучені кошти.
У період кризи стабільне функціонування підприємств охоплює широкий спектр питань організаційного, економічного і фінансового характеру, якість вирішення яких багато в чому визначається ефективністю кругообігу оборотного капіталу.
Досліджуючи поняття «оборотний капітал» необхідно підкреслити, що дана економічна категорія має вартісну оцінку і становить авансовану вартість у грошові кошти та інші матеріальні цінності торговельного підприємства і здійснює неперервний оборот, у процесі якого змінює форму вартості (грошова→товарна→грошова) і обслуговує процес товарного обігу та переносять свою вартість на реалізований товар у вигляді грошових коштів. Оборотний капітал агрофірми доцільно розглядати як ресурсний елемент підприємства, що знаходить своє відображення у окремих елементах оборотних активів, які перебувають у постійному кругообігу, змінюючи при цьому свою форму протягом одного операційного циклу.
У системі підприємства оборотний капітал перебуває у постійному кругообігу, при цьому проводиться інвестування коштів у окремі елементи оборотних активів, що забезпечує відновлення кожного господарського циклу та створення умов для приросту капіталу (рис. 1.1). Водночас, особливо актуальним для підприємства є скорочення періоду часу перебування оборотного капіталу у тій чи іншій формі, адже це відображає ступінь ефективності використання капіталу підприємства. Враховуючи той факт, що основним узагальнювальним показником ефективності управління оборотним капіталом торговельного підприємства є обіговість оборотних активів, необхідно відзначити взаємозв'язок прискорення обіговості оборотних активів та вивільнення додаткових фінансових ресурсів і, як наслідок, підвищення рентабельності діяльності підприємства.
Рис. 1.1 Класифікація оборотних активів
Основний та оборотний капітал торгівлі має сприяти виконанню її основного завдання по найбільш повному задоволенні потреб споживачів шляхом надання їм можливості купівлі необхідних товарів за кількістю, якістю та асортиментом.
Не зважаючи на те, що питанням сутності, організації та особливостям кругообігу оборотного капіталу присвячено багато різноманітних наукових праць, до теперішнього часу відсутнє єдине визначення оборотного капіталу. Це помітно ускладнює подальший розвиток не тільки теоретичних засад, а й практики формування та використання оборотного капіталу.
Відсутність єдиної думки щодо суті оборотного капіталу зумовлено, головним чином, неоднозначністю визначення поняття «капітал», одним із різновидів якого є оборотний капітал. Зупинимось на цьому питанні докладніше.
У практиці фінансового аналізу поняття «капітал» характеризується кількома показниками. Одним із них є показник загального капіталу – це підсумок балансу, який із одного боку, показує загальну суму засобів, що її має у своєму розпорядженні підприємство (актив), а з іншого – суму джерел утворення цих засобів (пасив). Цей показник капіталу найближче стоїть до теоретичного аспекту сутності капіталу (вартість, що приносить додану вартість, оскільки від самого початку використання засобів передбачає отримання додаткової вартості (прибутку).
Сказане дає можливість зробити деякі висновки, які складуть основу підходу до розгляду сутності оборотного капіталу.
По-перше, поняття «капітал» багатозначне, відображає різні аспекти реалізації цієї економічної категорії. По-друге, капітал визначається як одна зформ багатства, до того ж така, що використовується для задоволення не стільки поточних, скільки майбутніх потреб. По-третє, капітал може функціонувати не тільки в продуктивній і товарній формах, а й у грошовій. По-четверте, важливим у характеристиці капіталу є те, що він розглядається як запас уречевлених засобів виробництва, як нагромаджене багатство, що створює необхідні умови для операційного процесу і використовується з метою отримання прибутку. Проте отримання прибутку передбачає використання не тільки матеріальних, але і людських чинників виробництва. По-п'яте, деякі з названих вище підходів до визначення капіталу дещо однобічні, оскільки пов'язують його з матеріально-уречевленою формою. При цьому розрізняють основний капітал (засоби виробництва) і оборотний капітал (предмети праці). Водночас капітал має вартісну (грошову) форму, у якій стираються специфічні ознаки дійсних чинників виробництва. Власне тут капітал виступає в найабстрактнішій функціональній формі, його втіленням стають гроші як капітал, гроші як носій самозростаючої вартості. Грошовий капітал призначається для придбання чинників виробництва, забезпечення безперервності руху капіталу в сферах виробництва та обігу.
По-шосте, необхідно виокремлювати поняття «капітал» на макроекономічному і мікроекономічному рівнях. По-сьоме, капітал, як будь-яка економічна категорія, має не тільки матеріально-речовий зміст, а й суспільну форму. Якщо дотримуватися такого підходу, то капітал охоплює також виробничі відносини, які складаються в процесі виробництва між людьми. Різні складові капіталу відіграють неоднакову роль у створенні вартості та додаткової вартості. Одна частина авансується на придбання засобів виробництва, є незмінною й переноситься конкретною працею на новостворений продукт і називається постійним капіталом. Його речова форма бере участь у процесі праці чинником виробництва, споживання вартостей, але не створює додаткової вартості. Інша частина, яка авансується на придбання робочої сили, змінює свою вартість у процесі виробництва, має назву змінного капіталу. Лише він збільшує первісну вартість, тобто не тільки відтворює власний еквівалент, а й створює додаткову вартість.
Значний вклад у розроблення суті оборотних засобів і оборотних коштів внесли Василик О.Д., Поддєрьогін А.М., Бланк І.О., Павлова Л.М., Біла О.Г. і ін. За визначенням О. Білої, оборотні засоби – це оборотні активи організацій і підприємств, а капітал авансований на формування оборотних засобів (оборотні виробничі фонди і фонди обігу), становить оборотні кошти [4, с. 117].