Курсовая работа: Аналіз структури джерел коштів та єфективності їх використання
де ДЗ – довгострокові зобов’язання.
Коефіцієнт короткострокової заборгованості (Kкз ), що характеризує частку короткострокових зобов’язань підприємства у загальній сумі зобов’язань:
, (1.5)
де ЗСЗ – загальна сума зобов’язань.
Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших поточних зобов’язань (Kкзп ):
, (1.6)
де КЗ – кредиторська заборгованість;
ІПЗ – інші поточні зобов’язання.
Коефіцієнт капітального покриття (ККП) – співвідношення власного капіталу та активів:
, (1.7)
Власний капітал мас становити не менш ніж 30% вартості активів.
Коефіцієнт участі акціонерного, або пайового, капіталу в загальній сумі джерел фінансування (використовується у закордонній практиці) (Ка ):
, (1.8)
де СК – статутний капітал; ВБ – валюта балансу. Потім даємо оцінку цим коефіцієнтам.[23]
Показники структури капіталу мають призначення показувати ступінь вірогідного ризику банкрутства підприємства у зв’язку з використанням позикових фінансових ресурсів. Дійсно, коли підприємство не використовує позикові фінансові ресурси взагалі, то ризик банкрутства підприємства дорівнює нулю. При збільшенні частини позикового капіталу збільшується ризик банкрутства, тому що зростає об’єм зобов’язань підприємства. Дана група фінансових коефіцієнтів в першу чергу цікавить існуючих і потенціальних кредиторів компанії. Керівництво компанії і власник оцінюють підприємство як неперервно діючий господарський об’єкт. У кредиторів двоякий підхід. Кредитор зацікавлений в тому, щоб фінансувати діяльність успішно діючого підприємства, розвиток якого буде відповідати очікуванням. Наряду з цим вони повинні враховувати можливість негативного розвитку подій і можливість наслідку непогашення заборгованості і ліквідації компанії. Від успішної роботи компанії кредитори не отримують ніяких переваг: просто своєчасно відбувається виплата відсотків і погашення капітальної суми боргу. Тому вони повинні ретельно проаналізувати ризики, що існують для погашення заборгованості у повному обсязі, особливо якщо позика надається на тривалий термін. Частина цього аналізу є в тому аби визначити наскільки вагомим буде вимога про погашення заборгованості якщо компанія буде перебувати у скрутному становищі. [24]
Як правило, заборгованість звичайних кредиторів погашається після виплати податків, погашення заборгованості по заробітній платі і задоволення претензій кредиторів по забезпеченим позиках, які надавались під конкретні активи, наприклад, будівля або обладнання.
Який би коефіцієнт ми не обрали з тих, що характеризують структуру капіталу, аналіз частки позикового капіталу, по суті, зостається статичним і не приймає до уваги динаміку операційної діяльності компанії та зміни її економічної вартості. Аналіз цілком полягає на даних балансу, який є статичною характеристикою фінансового стану компанії на певний момент часу. По цій причині дані показники не дають повного уявлення про платездатність компанії і її здатності виплачувати проценти та основну суму боргу в обумовлені строки, тобто обслуговувати борг.
Показник забезпеченості процентів використовується для характеристик і можливості компанії забезпечувати борг. Для розрахунку використовується відношення чистого прибутку (виручки) до виплати процентів (Р1) і податків до суми процентів по боргу, які підлягають оплаті в даному звітному періоді (Р2). Розрахунок проводиться за формулою:
(1.9)
При розрахунку цього коефіцієнту виходять з допущення, що основним джерелом коштів для обслуговування боргу буде прибуток від операційної діяльності компанії, і будь-яке значне відхилення у цьому співвідношенні може слугувати сигналом можливих ускладнень. Але значне коливання розміру прибутку – це лиш один вид ризику. Не буває чітко вироблених критеріїв, яким повинно бути це співвідношення. За звичай кредитори вимагають включення у договір про надання суди умови, що оговорює у скільки раз прибуток повинен покривати суму підлягаючих сплаті процентів.
Показник забезпеченості процентів і капітальної суми боргу більш в повному обсязі характеризує здатність компанії обслуговувати борг. При розрахунку показника розраховується не тільки сума процентних платежів, але й величина погашення тіла кредиту. Проблема тут полягає у тому, що видатки по сплаті процентів віднімаються з оподаткованого прибутку (тобто частка прибутку, що використовується на ці цілі, не оподатковується), а суми на погашення капітальної суми боргу від податку не звільняється. Тому ми завжди повинні приймати до уваги співставлення показників. Корегування може бути проведене шляхом приведення капітальної суми боргу, що погашається, до розміру до сплати податків. Розрахунок показника проводиться за допомогою наступної формули:
(1.10)
Для більш повної оцінки діяльності можливості компанії погашати маючу у неї заборгованість доцільно проаналізувати структуру прибутку і надходження грошей за достатньо довгий період, щоб виявити операційні та циклічні коливання, що є звичайними для цієї компанії та певної ланки діяльності. [24]
1.3 Аналіз вартості капіталу та оцінка ефективності управління структурою капіталу на основі ефекту фінансового важеля
Кошти, які використовуються для формування капіталу підприємства, мають свою ціну. Її величина, або вартість капіталу, повною мірою визначається наявними у підприємства можливостями вибору джерел фінансування. Тому виникає необхідність вивчення питань, пов’язаних з методологією визначення вартості капіталу.
Сума коштів, яку необхідно сплатити за використання фінансових ресурсів, що виражена у відсотках, називається «ціною капіталу». Інакше кажучи, ціна капіталу показує, яку суму потрібно заплатити за залучення одиниці капіталу цього джерела.
Ціну має не тільки позиковий, але і власний капітал. Це обумовлено тим, що капітал може бути вкладено і за межами підприємства. Тому вартість власного капіталу розглядається з погляду упущеної вигоди.
Акціонер, вкладаючи капітал у діяльність підприємства, упускає інші можливості одержання прибутку від вкладення наявних у нього коштів. Відповідно компенсацією, або платою за упущену вигоду, акціонеру мають стати майбутні доходи у вигляді дивідендів або/і підвищення вартості акцій.
У літературі розглядаються різні способи визначення ціни власного капіталу. Найбільш розповсюдженими є такі підходи на основі: