Курсовая работа: Аналіз туристичних потоків в Італії

На відміну від статистики прибуток, що дає загальне уявлення про об'єм туристських потоків, статистика тривалості перебувань містить характеристику туристських подорожей. Збирана нею інформація про транзитні і кінцеві поїздки використовується при вивченні попиту різних груп туристів на послуги з розміщення.

Таблиця 2.2

Середня тривалість перебування міжнародних туристів в країнах Азіатсько-тихоокеанського регіону в 2004 р.

Країни (території)	Кількість ночівель	Країни (території)	Кількість ночівель
Австралія Нова Зеландія Філіппіни Японія	24,0 19,0 11,5 9,6	Тайвань Таиланд Малайзия Сянган (Гонконг)	7,5 7,0 4,8 3,9

Розглянуті вище показники туристських потоків застосовуються не лише при статистичному обліку іноземних туристів, але і відносно місцевого населення, що відбуває за кордон або мандрівного в межах своєї країни. Тим самим забезпечується порівнянність баз даних в'їзного, виїзного і внутрішнього туризму.

2.3 Туристичні потоки і економіка туризму

За географічним принципом виділяється два види туризму: внутрішній і міжнародний.

Туризм внутрішній – подорож з туристичними цілями громадян країни в межах кордонів своєї держави без заняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування. Внутрішній туризм не пов'язаний з перетином державного кордону і туристськими формальностями. Національна валюта, мова, документи залишаються колишніми. Внутрішнього туризму в світі припадає на частку 80-90% поїздок. Витрати на нього в 5-10 разів перевищують витрати на міжнародний туризм. Особливо популярний в США.

Міжнародний туризм охоплює поїздки з туристськими цілями за межі країни постійного місця проживання без заняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування. На першій конференції ООН з туризму і подорожей, яка в 1968году проходила в Римі, було розроблено визначення міжнародного туризму. «Іноземний турист – це «тимчасовий відвідувач», тобто будь-яка особа, відвідуюча іншу країну, ніж та, в якій він постійно проживає, з будь-якою метою, окрім здійснення професійної діяльності, оплачуваної у відвідуваній країні.» До іноземних туристів відносяться всі тимчасові відвідувачі, прибулі в дану країну не менше чим на 24 години. У деяких країнах цей час може бути іншим. [2]

Розвиток міжнародного туризму в країнах, переважно приймаючих туристів, обумовлено прагненням збільшити приплив іноземної валюти і створити нові робочі місця. Багато країн за допомогою міжнародного туризму намагаються вирішити проблеми платіжного балансу. Іноземні туристи, що приїжджають, оплачуючи товари і послуги, забезпечують вступ валюти до бюджету приймаючої країни і тим самим активізують її платіжний баланс. Тому приїзд іноземних туристів отримав назву «Активного туризму». Виїзд туристів супроводжується відтоком національної валюти. Міжнародні платежі по туристських операціях такого роду фіксуються в пасиві платіжного балансу країни – експортера туристів, а сам туризм іменується «пасивним». По напряму туристського потоку виділяється в'їзний і виїзний туризм.

Туризм в'їзний – подорожі в межах країни осіб, що не проживають в ній постійно, з туристськими цілями без заняття оплачуваною діяльністю.

Туризм виїзний – подорожі осіб, що постійно проживають в одній країні, в іншу країну з аналогічними цілями без заняття оплачуваною діяльністю у відвідуваній країні.

По меті поїздки туризм ділиться на: рекреаційний, оздоровчий, пізнавальний, професійно-діловий, науковий, спортивний, паломнический, ностальгічний, екотуризм і так далі

Як правило, з підвищенням значущості туризму в економіці країни збільшується і впровадження держави в індустрію через міністерство з відповідними повноваженнями або за допомогою участі різних міжнародних організацій. Флагманом міжнародного туризму є Усесвітня туристська організація (СОТ). Існують також інші міжнародні організації, так або інакше пов'язані з туризмом, наприклад Міжнародна асоціація повітряного транспорту (IATA) і Міжнародна організація цивільної авіації (ICAO).