Під дією напруг, що виникають при промерзанні порід, спостерігається утворення "морозобійних" тріщин. Одні з них розвиваються в міру росту бугрів обдимання, інші лише під впливом нерівномірного охолодження порід, що володіють різними теплофізичними властивостями. Виникаючі при цьому напруги часто виявляються більше значними, чим просмикнув міцності вже породи, що змерзнулась.

Якщо після появи перших тріщин відбувається подальше зниження температури мерзлого масиву порід, у ній виникають поперечні тріщини. У результаті весь Масив, що промерзає, виявляється розбитим на окремі полігони. Тріщини виникають також усередині мерзлого масиву головним чином у горизонтальному напрямку внаслідок значних напруг при вигині верхніх шарів масиву [1].

Вода, що попадає у вертикальні тріщини під час зимових відлиг і навесні, замерзає з настанням холодів. Таким чином, виникають крижані клини. Останні в умовах Багаторічної мерзлоти є багаторічними утвореннями й розширюються ("ростуть") рік у рік [3].

При промерзанні діяльного шару надмерзлотні води часто виявляються під значним напором; у цьому випадку вони прориваються на поверхню, де замерзають, образуючи полій. Полої можуть утворюватися також з міжмерзлотних і підмерзлотних вод, що виходять на поверхню у вигляді джерел. Вони називаються постійними полоями. Відомі полої, що виникають при промерзанні рік, коли на окремих ділянках їхнього плину залишаються лише дуже вузькі проходи, не здатні пропустити всю підлідну витрату ріки. Вода на цих ділянках проривається через крижаний покрив, виливає по поверхні льоду й замерзає. Такого роду прориви річкової води повторюються за зиму кілька разів, у результаті чого утворяться великі крижані бугри. Сила, з якої проривається вода на цих буграх, буває настільки велика, що при цьому викидаються величезні брили льоду [1].

Крім поверхневих відомі підземні полої, що утворяться в товщі багаторічної мерзлоти. При їхньому утворенні вода не здатна прорватися на поверхню, а тільки піднімає вищележачі товщі порід, образуючи бугри. Висота таких бугрів у південних районах Сибіру досягає 10 м, а в північних - 30 м. Розмір їх у поперечнику виміряється багатьма десятками метрів. Усередині таких бугрів звичайно є куполоподібний поклад льоду (гідролакколіт), іноді з порожниною, заповненою водою. Такі бугри в Сибіру називають булгунняхами.

На великих просторах багаторічної мерзлоти в її товщі можна зустріти значні по потужності (до декількох десятків метрів) і більші простори, що займають (до багатьох; квадратних кілометрів) шари й лінзи викопного льоду. Вони утворилися при замерзанні озер або шляхом поховання льодів льодовиків. Нерідко вони чергуються або покриваються прошарками торфу, а іноді й товщами суглинків, глин і пісків [1].

При порушенні термічного режиму таких покладів виникають підземні порожнини, провал зводів яких викликає появу на поверхні землі термокарстових лійок. Часто такі провали заповнені водою. Вони відомі як термокарстові озера.

Перелік використаної літератури

1. Павюков П.Н. Инженерная геология. Изд.2-е, перераб. и доп. М., "Недра", 1978, 296 с.

2. Электронный ресурс: http://pidruchniki.com.ua/15800119/geografiya/atmosfera

3. Электронный ресурс: http://nospe. ucoz.ru/index/0-155