Курсовая работа: Аудит податку на прибуток

1-ша подія

2-га подія

№ з\п

дата

документ

контрагент

Заборгованість на "01"__200х р.

Господарська операція

сума

Сума, віднесена до складу валових доходів

Довідково ПДВ

Дата

документ

Господарська операція

Сума погашення заборгованості

Дт

Кт

Валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Валові витрати ведуться в книзі обліку валових витрат, яка по своїй структурі аналогічна книзі обліку валових доходів.

Книга обліку валових витрат ведеться за двома подіями. У Книзі обліку валових витрат робиться повне розшифрування першої події, а саме: дата виникнення, документ, на підставі якого зроблений запис, назва контрагента – постачальника, виконавця, зміст господарської операції, сума, яка входить до складу валових витрат у звітному періоді, сума податку на додану вартість, яка зазначена постачальником у податковій накладній [13, c. 397-398].

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА АУДИТУ ПОДАТКОВОЇ ЗВІТНОСТІ ЩОДО ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

3.1 Підготовчий етап приведення аудиту податкової звітності

Велика кількість податків і зборів, недосконалість податкового законодавства, великий податковий тиск на підприємства, необхідність різного відображення однієї і тієї ж операції в бухгалтерському і податковому обліку, що залежить від розбіжностей у законодавстві тощо, збільшують властивий ризик підприємства. А з урахуванням великих штрафів, які накладаються на підприємства за порушення податкового законодавства, та пені, що стягується за прострочення платежів, аудиторський ризик збільшується.

Тому аудит розрахунків із бюджетом є одним із найтрудомісткіших, найскладніших і найвідповідальніших в аудиторській практиці.

Ще до початку роботи аудитору з метою зниження свого підприємницького ризику необхідно обумовити всі питання перевірки цих розрахунків із клієнтом і відбити їх у договорі, в загальному плані та програмі.

Слід чітко встановити і погодити обсяг перевірки (період, що перевіряється, види податків тощо) та метод організації перевірки (суцільний, вибірковий). Зазвичай, правильність нарахування податків і зборів та своєчасність їх сплати проводять суцільним методом. Суцільний метод організації перевірки дає змогу максимально знизити ризик, але потребує багато часу і трудозатрат, що, в свою чергу, збільшує плату за аудит.

Підприємство може забажати проведення аудиту шляхом вибіркової перевірки. У такому разі аудитор повинен провести вибірку відповідно до національного нормативу МСА 530 "Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки" і обов'язково документально оформити всю проведену роботу відповідно до національного нормативу МСА 230 "Документація" [13, c. 406-407].

Відносини між аудиторською фірмою і підприємством, яке перевіряється оформляються договором (Додаток 1).

На початковій стадії проводиться знайомство з бізнесом клієнта, початкове дослідження об’єкта аудита, планування аудита, яке включає складання загального плану та програми аудиторської перевірки.

Ефективна організація аудиту передбачає дотримання послідовності певних етапів аудиторської перевірки. Перший етап - процес планування, метою якого є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше.

Послідовність проведення аудиту з податку на прибуток може бути представлена у вигляді схеми (рис. 1).

Рисунок 1 Аудит податку на прибуток

Програма аудиту податку на прибуток передбачає здійснення наступних кроків:

1. Вивчення діючої нормативної бази, яка стосується оподаткування податком на прибуток, зокрема основний нормативний акт – Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР з усіма змінами і доповненнями, у т.ч. внесеними Законом України від 24.12.2002р. №349-IV та від 01.07.2004р. №1957-IV (далі Закон про прибуток).

2. Визначення джерел інформації, необхідних для перевірки розрахунків з бюджетом з податку на прибуток.

3. Визначення, чи є підприємство платником податку на прибуток.

Ознаки віднесення суб’єктів господарської діяльності до платників визначені ст.2 Закону про прибуток.

4. Визначення, чи здійснює підприємство операції особливого виду, чи користується пільгами при сплаті податку на прибуток, в яких обсягах; перевірка правомірності віднесення доходів до категорії тих, що звільнені від оподаткування.

При цьому слід звернутися до норм ст.7 Закону про прибуток, що регламентує порядок оподаткування операцій особливого виду, а саме оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій (п.7.1), страхової діяльності (п.7.2), операцій із розрахунками в іноземній валюті (п.7.3), операцій з пов'язаними особами (п.7.4), операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами (п.7.6), оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи (п.7.7), оподаткування дивідендів (п.7.8), операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями (п.7.9), доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань (п.7.10) тощо.

Особливу увагу слід звернути на особливості оподаткування окремих платників податку (п.7.13).