Курсовая работа: Авторські новотвори в поезії П. Тичини

Оказіональні слова, які виконують експресивну функцію, навіть поза мовленнєвим оточенням фокусують у собі виразність. Уведені в контекст, вони співіснують з іншими лінгвістичними засобами і сприяють досягненню образності висловлюваного на рівні тексту.

Авторські новотвори в поетичному творі виконують поетичну функцію, оскільки залучаються до створення художнього образу. Яскравість і семантична насиченість авторських новотворів зумовлює їх вагомість при створенні художнього образу. Крім того, використані в поетичному мовленні з художньо-виражальною метою, авторські новотвори виступають словами-образами.

За допомогою оказіоналізмів, семантично містких одиниць, автори передають загальне через одиничне. У поетичному мовленні неправильність стає художньо або зображально вагомою, оскільки відіграє характерологічну роль, тому її не можна виправити, щоб не втратити специфічність висловлення.

Образна думка характеризується своєю принциповою метафоричністю. У створенні тропів оказіоналізми беруть найактивнішу участь, сприяють створенню метафор, епітетів, порівнянь. Метафоризовані сполуки оказіональних і канонічних слів не втрачають своєї образності навіть поза контекстом. Авторські новотвори детерміновані, з одного боку, попереднім уживанням мотиваційного слова, а з іншого – контекстуальними зв’язками з іншими елементами поетичної системи, необмеженістю асоціацій, у тому числі й чисто зовнішніх, пов’язаних із звуковою близькістю мотиваційного слова до інших слів.

Творення оказіоналізмів може стимулюватися прагненням авторів до естетичної організації звукового матеріалу. Оказіоналізми допомагають побудувати звукоряд і варіювати його.

Активне використання в сучасному поетичному мовленні композитів та юкстапозитів пояснюється їх більшою семантичною, комунікативною та експресивною місткістю порівняно з простими утвореннями. Природа їх створення, незвичайна валентність дають можливість образно, відповідно до художнього задуму, передавати різноманітні відтінки явищ, понять, подій у творі.

Текстотвірна функція оказіоналізмів. Як складники поетичного дискурсу, оказіональні одиниці, маючи прозору внутрішню форму і складну семантичну природу, слугують для передачі в межах надфразової єдності найрізноманітніших відтінків.

Крім того, наявність у тексті оказіональної одиниці сприяє запам’ятовуванню і виділенню на загальному текстуальному фоні окремої мікротеми. Подібні утворення можуть виступати ядром висловлення. У питанні текстотвірної функції авторських новотворів важливе значення має їх розташування. У препозиції до наступного відрізка новотвори позначають мікротеми і задають тон подальшому висловленню. Займаючи середнє місце у мікротексті, новотвори посилюють вагомість повідомлюваного, забезпечують його краще розуміння.

Новотвори, як семантично місткі одиниці, надають можливість згорнути непотрібні деталі опису в однослівне найменування, що забезпечує синтаксичну компактність і раціональність побудови тексту. Оказіональні слова допомагають формувати структурну цілісність мікро- та макротексту, пов’язують між собою їх змістові відрізки.

Для підкреслення інтенсивності дії, ознаки, зображення певної конкретної ситуації, автори звертаються до різних прийомів використання новотворів у межах тексту:

– вживають однопрефіксні різнокореневі дієслова;

– використовують новотвори з різними афіксами, що об’єднуються в одну семантичну групу, стають контекстуальними синонімами;

– розташовують слова за ускладненням їх словотвірної структури, що підсилює значення зображуваного;

– залучають до структури тексту похідне оказіональне дієслово, яке мотивується семантикою тієї конструкції, в яку воно входить;

– використовують у текстах утворені на синтаксичній основі складні одиниці як короткі резюме певних подій або ситуацій;

– уживають в одному контексті однокореневі морфеми для досягнення змістової цілісності тексту;

– використовують в одному тексті одноструктурні утворення, які концентрують увагу читача;

– активізуючи словотвірну структуру, поети підсилюють значення інтенсивності дії.

Словотвір виступає засобом експресивізації тексту. Створені за аналогією, оказіональні слова демонструють зв’язок з моделлю, за якою вони побудовані, і характеризуються нашаруванням значеннєвих відтінків, набутих у контексті. У поетичному дискурсі, авторські новотвори виступають його активним компонентом.

Кожне слово на час своєї появи було неологізмом.

1.3 Способи творення авторських новотворів

Творення індивідуально-авторських неологізмів у поетиці здійснюється всіма засобами словотвору, властивими українській мові, - морфологічним, лексико-семантичним, морфолого-синтаксичним і лексико-синтаксичним.

Найчастіше спостерігаються новоутворення морфологічні. При цьому для художнього мовлення характерні складні слова(а не афіксальні неологізми), що, пояснюється більшою понятійною і естетичною місткістю слів-композитів порівняно з простими словами.

Іноді спостерігаються і композити, складені з трьох, а то й чотирьох основ, що властиве в українській мові майже виключно художньому стилю.

Особливу групу складних слів – авторських неологізмів становлять іменні сполучення, у складі яких одна з частин – прикладка, що зливається з пояснюваним елементом.

З префіксальних неологізмів найчастіше зустрічаються суфіксальні. Суфікси різних семантичних груп містять у собі достатню інформацію понятійного і власне естетичного характеру, що дає змогу письменникам широко вживати такі новоутворення у виражальних цілях.

Порівняно рідко вживаються суфіксальні новоутворення з твірними антропонімами.

Префіксальні новоутворення спостерігаються не дуже часто і переважно в окремих авторів. Так, схильним до них був П.Тичина.

Не частіше використовуються в художніх творах і неологізми префіксально-суфіксальні.

Новоутворення лексико-семантичні – це випадки вживання загальних назв у значенні власних.