Курсовая работа: Бюджетний облік

Структура бюджетної системи визначається Конституцією. В ній та в Законі "Про бюджетні права" закріплюються права держави та місцевих органів влади і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів і видатків між різними ланками бюджетної системи, порядок їх складання, розгляду та затвердження.

Бюджетна система України складається з державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системі України, є зведеним бюджетом України. Він використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України.

Бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, районні в містах, селищні та сільські бюджети.

Бюджет області об’єднує обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району містить районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Останні створюються за рішенням районних, міських Рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні та міські Ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів. Бюджет міста, яке має районний поділ, об’єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.

Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства.

Провідне місце в бюджетній системі України належить державному бюджету.

Державний бюджет – це система грошових відносин, що виникають між державою з однієї сторони та підприємствами, організаціями, установами, населенням з іншої сторони. За допомогою цих відносин формується, розподіляється та використовується центральний фонд державних фінансових ресурсів; це головний фінансовий план держави на поточний рік, який має силу закону.

За матеріальним змістом – це центральний державний фонд грошових коштів.

За соціально-економічним змістом – це основний засіб перерозподілу національного доходу.

Бюджет складається з двох взаємопов’язаних частин: доходів і видатків.

Держава регулює відтворювальні процеси через обидві частини. Бюджет стає важливим інструментом економічної політики, впливаючи на соціально-економічні процеси: ділову активність, зайнятість, ринок споживчих товарів. Все це робить бюджет об’єктом напруженої боротьби – через нього задовольняються інтереси різних груп бізнесу, військово-промислових монополій, профсоюзів.

Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України.

Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетноїсистемиУкраїни, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок, перевищення видатків над доходами – дефіцит бюджету.

До місцевих належать обласні, районні, міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фінансових ресурсів, що зосереджені в розпорядженні місцевих Рад народних депутатів та органів місцевого та регіонального самоврядування. Компетенція кожного з них в галузі бюджету розмежована.

Облік і контроль за виконанням місцевих бюджетів здійснюють обласні фінансові управління і відділи при виконавчих комітетах місцевих рад народних депутатів. Вони ведуть розподіл коштів між нижчестоящими фінансовими органами. Для оперативного керування рухом коштів фінансові управління і фінансові відділи відкривають в управліннях НБУ або в комерційних банках рахунки, на які надходять гроші від платників різних податків. На основі платіжних доручень з них здійснюється розподіл коштів між бюджетними установами.

Облік і контроль за виконанням республіканського бюджету АРК покладений на Міністерство фінансів АРК і райфінвідділи.

Облік і контроль за виконанням Державного бюджету України здійснює Державне казначейство, яке є системою органів державної виконавчої влади і діє при Міністерстві фінансів.

Державне казначейство складається з Головного управління та його територіальних органів - управлінь Державного казначейства в АРК, областях, м. Києві та Севастополі, з відділеннями в районах, містах і районах у містах.

Ліміт фінансування для міністерств і відомств розробляє Міністерство фінансів. Пізніше цей ліміт затверджує Верховна Рада України.

Маючи ліміт фінансування, наприклад. Міністерство освіти і науки розподіляє фінансові ресурси між областями і відомчими установами і дає розпорядження Головному управлінню Держказначейства провести відповідні розрахунки.

Головне управління Держказначейства скеровує в НБУ платіжний документ для перерахування коштів з єдиного казначейського рахунка на поточний рахунок за видатками обласних управлінь НБУ. Про проведену операцію НБУ інформує Головне управління Держказначейства випискою з рахунка. При отриманні виписки Головне управління Держказначейства скеровує до обласних управлінь Держказначейства реєстр на фінансування. Обласні управління освіти, отримавши ліміти фінансування від Міністерства освіти і науки, розподіляють кошти по районах і відомчих установах і дають вказівку обласному управлінню Держказначейства провести розрахунки за підлеглими установами.

Обласне управління Держказначейства виписує платіжний документ і надсилає його обласному управлінню НБУ. Обласне управління НБУ перераховує кошти з поточного рахунка за видатками на поточні рахунки за видатками, що відкриті в комерційних банках, і підтверджує цю операцію випискою із поточного рахунка, яку надсилає в обласне управління Держказначейства.

Обласне управління Держказначейства, в свою чергу, виписує реєстр на фінансування районним відділенням Держказначейства. Всі відомості про ліміт фінансування ВНЗ, училищ, ПТУ сконцентровані в районних відділеннях Держказначейства. Вони повідомляють про величину цього ліміту організації, які вони обслуговують.

Для фінансування організацій і установ районні відділення Держказначейства виписують платіжний документ комерційним банкам, щоб ті з поточних рахунків за видатками перерахували гроші на поточні рахунки за видатками тих комерційних банків, що безпосередньо обслуговують певну організацію. В комерційні банки надходять рахунки на оплату від ВНЗ, училищ і вони покривають ці витрати.

Надходження коштів на єдиний казначейський рахунок здійснюється таким чином. Платники податків виписують платіжний документ на перерахування коштів з розрахункового рахунка в комерційних банках на рахунок податків. Комерційні банки, що безпосередньо обслуговують платників податків, перераховують кошти на транзитний субрахунок за доходами комерційного банку, що обслуговує районне відділення Держказначейства. Про надходження коштів на транзитний рахунок за доходами комерційний банк інформує районне відділення Держказначейства випискою із субрахунку. Районне відділення Держказначейства дає розпорядження комерційному банку провести розподіл податків і перевести кошти (на підставі платіжного документа) на єдиний казначейський рахунок обласного управління НБУ. Для підтвердження цієї операції районне відділення Держказначейства подає звіт щодо доходів в обласне управління Держказначейства. Обласне управління НБУ, окрім того, скеровує обласне управління Держказначейства виписку з рахунка, що свідчить про надходження грошей. Далі відбувається звірка даних між обласним управлінням Держказначейства, і обласним відділенням НБУ. За дорученням обласного управління Держказначейства обласне управління НБУ перераховує кошти на єдиний казначейський рахунок у НБУ і повідомляє про це обласне управління Держказначейства випискою з єдиного казначейського рахунка. НБУ повідомляє, в свою чергу, Головне управління Держказначейства про надходження коштів на єдиний казначейський рахунок випискою. Підтверджує перерахунок коштів обласне управління Держказначейства шляхом представлення звіту про доходи. Далі відбувається звірка даних між Головним управлінням Держказначейства і НБУ.

Після цього починається процес трансфертів, тобто нагромаджені кошти розподіляються і скеровують у зворотному напрямку. Додаткове фінансування можливе в тому разі, коли головний контролер Міністерства фінансів, права і обов'язки якого встановила Верховна Рада України, дасть на це дозвіл.