Курсовая работа: Часопис "ПІК" як приклад українського "Часопису новин"
Велика ефективність і високий читацький інтерес до матеріалів “часопису новин” визначається, крім форми видання , і цілим рядом журналістських прийомів, серед яких дослідники виділяють три основних: метод “коментованого репортажу”, “груповий журналізм” і своєрідний яскравий стиль подачі матеріалів . Розкриємо сутність кожного з них більш детально.
Групова журналістика. Читач сучасного “Тайму” не може не звернути уваги на величезний перелік редакційних співробітників і кореспондентів журналу, що публікується в кожному номері поруч з “Листом видавця”.У цьому списку вражає не тільки кількість прізвищ (понад 300), але й незвично велика кількість посад і груп, на які поділяються співробітники “Тайму”. Публікація цього списку є передусім зримим підтвердженням існуючої в редакції системи “групової журналістики”-своєрідного методу підготовки і обробки новин, винайденого його фундаторами. У американській літературі для означення цього методу вживається декілька термінів:”groupjournalism”- групова журналістика, “collectivejournalism” – колективна журналістика, “brigademethod” – бригадний метод, “conveyersystem”-поточна система і деякі інші.
В основі розробленої Льюсом і Хедденом моделі лежить передусім незвичний розподіл обов’язків між кореспондентами і літературними співробітниками журналу. Перші повинні присилати в редакцію “сирий” матеріал, чернетки для подальшої редакційної обробки. Їх задача – максимально оперативно зібрати факти, забезпечивши їх по можливості великою кількістю навіть мало значних деталей;”правильно” розпорядитися одержаним “сирим” матеріалом – турбота редакції. Кожний матеріал, що надійшов в редакцію від власних кореспондентів, а також запозичений із щоденних газет, часописів, одержаний від інформаційних агенств, порівнюється з матеріалами на аналогічну тему, отриманими з інших джерел, компілюється в один зведений матеріал літературними співробітниками, доповнюється думками і висловлюваннями фахівців у данній галузі, обростає цікавими супутніми відомостями в так званій “дослідницькій групі”, шліфується під загальний стиль видання старшими редакторами відділів, затверджується на вищому рівні керівництвом часопису і, нарешті, з`являється на сторінках журналу.
Як зазначають дослідники “Тайму”, система групової журналістики виконує ряд функцій в загальному редакційному процесі журналу і має як свої позитивні, так і негативні риси. Матеріали, які готуються бригадним методом, виглядають більш цікавими, авторитетними і компетентними, ніж написане однією людиною. Анонімність “групової журналістики” є причиною повної одноманітності і уніфікації всіх матеріалів всіх розділів часопису – від ”Бізнесу” до “Музики”. Досягнення цього є реальним втіленням девізу творів “Тайму”: “Тайм” пишеться однією людиною для однієї людини”(Timeiswrittenasifbyonemanforoneman) На думку Генрі Льюса, журнал треба створювати так, щоб у читача складалося враження, що весь “Тайм” пишеться однією людиною на одному диханні.
Анонімність “групової журналістики”, за задумом редакції, з одного боку, надає кожному матеріалу необхідну вагу і авторитет: у читача повинно складатись враження, що перед ним не індивідуальна думка однієї людини, яка може помилятися, а думка такої могутньої і авторитетної організації, як корпорація “Тайм-Уорнер”. З іншого боку , анонімність матеріалів допомагає редакції зняти відповідальність з конкретного журналіста при публікації явної брехні, скандальних матеріалів, дозволяє їй безкарно використовувати вбивчий сарказм, зневажливий і єхидний тон для інсинуацій проти окремих осіб, організацій і урядів, неугодних власникам часопису.
У наші дні система “групової журналістики” в основі своїй залишається колишньою, але її намагаються модернізувати, пристосувати до нинішньої ситуації. Редактори стали дозволяти більше “індивідуальних” репортажів і підписаних матеріалів, все частіше стали вступати в “діалог” з кореспондентами на місцях, узгоджуючи з ними перероблені варіанти публікацій.
Коментований репортаж. Кінцевим продуктом конвеєра “групової журналістики” у часопису “Тайм”майже завжди є так званий “коментований репортаж” (в американській журналістиці для позначення цього поняття крім терміну “коментований репортаж” – “interpretative reporting” іноді вживаються декілька інших термінів:”explanatoryreporting”,”indepth journalism”,”intelligent reporting ”,”qualified reporting ” і т.п.)
Коментований репортаж не був винаходом “Тайму”, але саме цей часопис, а також численні радіокоментатори першими використали його на практиці і саме вони в значній мірі сприяли тому, що коментований репортаж став дуже поширеним жанром в усіх засобах масової інформації.
До появи “Тайму” в американській журналістиці існував суворий розподіл на “репортаж” і “коментар”. Вважалося, що коментар – це офіційна думка данної редакції з приводу тих або інших подій, і він повинен публікуватися на особливих редакційних сторінках. Від газетного репортера і кореспондента газетного агенства не тільки не вимагалося пояснювати, що новина означає – йому це катигорично заборонялося. Азбукою будь-якого репортера-початківця було те, що інформація, яку він постачав в редакцію, повинна була відповідати на п`ять наступних питань: хто, що, де, коли і як. Відповідь на питання “чому?” в службові обов`язки не входила.
Коментований репортаж, що з`явився в 30-і рр. 20-го ст. внаслідок нового підходу до подачі новин, являє собою комбінацію інформації і коментарю, звіт про подію, в який органічно вмонтовані оцінки, думки (редакції і експертів-фахівців), політичний, історичний і економічний “фон”; подія в ньому подається в більш широкому інформаційному контексті з прогнозуваннямїї впливу і наслідків.
З самого початку застосування в “Таймі” коментований репортаж став широко використовуватися для тенденційної інтерпретації і подачі новин у вигідному для видавців політичному освітленні. “Створюйте думку!” – завжди вимагав Льюс від своїх корепондентів, літературних співробітників і редакторів. “Покажіть мені людину, що стверджує, що вона абсолютно об`єктивна , - любив він повторювати, - і я покажу вам людину, що займається самообманом”.
Відмінними рисами коментованого репортажу в “Таймі” є драматичний, несподіваний або, навпаки, уявно-спокійний початок і белетризована головна частина матеріалу. Не випадково такий матеріал ніколи не називається “стаття”, “замітка”, “кореспонденція”, “репортаж”. Це незмінно “ньюс стори”- “розповідь про новини.” Створюючи чергову розповідь, “Тайм” часто вживає слова і звороти, які повинні показати читачеві, що за тим або іншим твердженням криються факти, перевірені могутнім механізмом видавничої корпорації; але джерело інформації при цьому залишається неясним і невизначеним. Політика “Тайму” відносно джерела своїх новин залишається незмінною протягом всіх років його існування, про що свідчить хоч би заява одног з відповідальних співробітників часопису, зроблена на початку 90-х років:”Ми не повинні розкривати джерело своєї інформації. Але у випадку необхідності зобов`язані його охарактеризувати”.
До характерних елементів “таймовського” коментованого репортажу потрібно віднести і персоніфікацію новин, виявлення майже в кожній події зв`язку з людиною, яка має будь-яке відношення до події; представлення будь-якої новини на фоні найрізноманітніших малозначних деталей. Все це створює при сприйнятті інтерпритації “Таймом” певної події необхідний психологічний “клімат довіри”, який примушує читача приймати на віру будь-які думки редакції, що видаються за “об`єктивну” інформацію.
“Таймстайл”. З перших же днів появи на світ часопису “Тайм” одне з головних завдань Генрі Льюса і Брайтона Хеддена полягало в тому, щоб виділити часопис із загальної маси періодичних видань того часу, привернути до нього увагу читачів. Ще на стадії розробки “Проспекту” редактор літературного додатку “Нью-Йорк пост” Генрі Сенбі порадив молодим журналістам виробити для журналу його власний лінгвістичний стиль, здатний внести новий елемент в американську прозу.незважаючи на дещо дивну з точки зору бізнесу рекомендацію, партнери віднеслися до неї цілком серйозно і приступили до розробки особливого, стислого стилю, який увійшов в історію американської журналістики як “таймовський” стиль.
А.Н. Бурмістенко зазначає, що можна виділити щонайменьше п`ять складових елементів, які в сукупності дають поняття “таймстайл”:складні прикметники, інверсований порядок побудови речення, неологізми та оказіоналізми, уживання екзотичних слів в новому значенні, широке використання простомовних слів і виразів, сленгу, жаргону і наближення стилю журналу до розмовної мови .
Оскільки обсяг журналу порівняно невеликий, а кількість інформації, призначеної для публікації кожен тиждень, величезна, на журнальних сторінках не залишається місця для загальних фраз і міркувань. Мова журналу надзвичапйно концентрована, насичена оцінками, які містять бажані і вигідні редакції висновки.
На сучасному етапі редакція намагається зробити стилістику часопису більш літературною, респектабельною і благозвучною, надати новинам белетризованої форми, зберігши при цьому стислість, ексцентричність і агресивність стилю.
Дослідники американської преси сходяться на тому, що “таймстайл”значно вплинув на мову американської журналістики і відповідно на розмовну мову американців .
Разом з іншими структурними і концептуальними компонентами він був запозичений аналогами “Тайму” в інших країнах. Не випадково в багатьох згадках про “часописи новин”, що були скопійовані з “Тайму”, відмічається агресивний, скандальний характер матеріалів, що публікуються в них.[13]
1.4 Тенденції розвитку зарубіжних “часописів новин” в 90-х роках 20-го ст
Потрібно зазначити, що в зарубіжній пресі склалося свого роду міжнародна тенденція: існування на інформаційному ринку кожної країни пар часописів – конкурентів, досить вдмінних між собою, щоб дати відчуття різноманітності, але в той же час досить схожих,щоб спільно пропонувати читачеві найбільш повну панораму фактів, думок, порад і моделей поведінки. Ця ситуація характерна і для групи інформаційних тижневиків, стабільність якої, незважаючи на всі значні нововведення, підтримується парами “Тайм”і “Ньюсуік” в США,”Штерн”і “Шпігель” в Німеччині, “Експрес” і ”Пуен” у Франції, “Панорама” і “Еспрессо” в Італії.
За прогнозами фахівців, в третьому тисячолітті виживуть ті часописи, які знайдуть своє місце, свою нішу в читацькій аудиторії, чий редакційний і рекламний продукт буде націлений на обмежений контингент читачів-споживачів. Будуть зазнавати труднощів і, можливо, закриватися видання з масовою і невизначеною за інтересами аудиторією. Передбачається скорочення розповсюдження, особливо в роздріб, часописів новин ( тиражі їх вже й сьогодні не ростуть).
Процес падіння тиражів інформаційних тижневиків безпосередньо пов`язаний з процесом витіснення друкарської продукції електронною журналістикою, яка стає все більш активною. Реакцією, яка виникла у відповідь на таку ситуацію, стало зростання числа часописів у всіх розвинутих зарубіжних країнах, оновлюючих або практично змінюючих свій формат, структуру, стилістику, зовнішній вигляд – все те, що називається формулою видання. Так, в числі багатьох американських часописів пережив процес оновлення і “Тайм”. Середина 90-х рр. – час нових формул для більш ніж трьохсот французських часописів. Процес оновлення захопив і журнальні ринки Італії і Німеччини.
Збільшення числа нових формул пояснюється декількома причинами. Перша, як відмічають дослідники, пов`язана з удосконаленням методів маркетингу. Це особливо важливо, для часописів, що прагнуть відповідати духу часу. Друга причина пов`язана з середовищем нових, в тому числі і електронних ЗМІ, інтеграція в яке ставить до макета періодечного видання певні вимоги. І, нарешті, третя причина пов`язана з читачем, який у величезній мірі зумовлює необхідність вироблення нової формули, оскільки саме він формує попит і забезпечує конкуренцію між виданнями .
США “Тайм” вимушений був підписати умову з автомобілебудівною корпорацією “Дженерал моторс” про друкування складних у виробництві рекламних вкладок. На початку 90-х рр. Підписані були довгострокові контракти і з іншими автомобільними концернами – американським “Крайслером” і японською “Маздою”.
Сьогодні рекламні матеріали “Тайму”, що як і раніше становлять близько 50% всього обсягу , стали барвистішими, подача їх стала більш витончена. Сучасний “Тайм” – “глянсовий”, добре ілюстрований тижневик, що зберіг кращі риси колишнього ”Тайму”, як і раніше готовий битися за ведучі позиції на інформаційному ринку Сполучених Штатів та інших країн.[13,5]
Франція . “Евенман дю жеди”- самий молодий з французьких інформаційних тижневиків не тільки за часом виникнення (1984), але й за характером читацької аудиторії: цей часопис завжди мав серед своїх читачів високий відсоток молоді. Вихід з важкої фінансової ситуації нове керівництво побачило в оновленні формули видання, але при цьому основні чинники концепції журналу були збережені і лягли в основу нової формули, яка була представлена читачам на початку 1996р. У ході перебудови було також здійснене зниження ціни видання, основна ставка була зроблена на підписну компанію.Змінився не лише зовнішній вигляд, сталися зміни і в області змісту.
Поєднання інтерактивної орієнтації на читача з оригінальною редакційною коцепцією, поглибленою розробкою власного методу збору і обробки інформації (метод розслідування), неповторною тональністю і стилістикою видання і забезпечує новаторський характер формули “Евенман дю жеди” в порівнянні з формулами інших лідуючих видань.[23]
Італія. Зміни в групі італійських тижневиків особливо виразно виявилися в період парламентських виборів 1996 року, на фоні яких можна було помітити деякі нові тенденції в розвитку основних конкурентів цього виду ЗМІ – “Панорами” і “Еспрессо”. По-перше, “Панорама” все більше набуває статусу “тижневика думок”. Якщо раніше прерогативою журналу була подача якнайширшого спектра фактів, то сьогодні сторінки “Панорами” все більше нагадують “дайджест думок”. Ці матеріали, однак, явно проходять редакційний відбір.