Курсовая работа: Державне пенсійне страхування в Україні

Вік виходу на заслужений відпочинок, вважає чимало експертів, підвищувати, звичайно, треба. Але це одразу не створить бездефіцитного бюджету Пенсійного фонду. Аби процес пройшов безболісно, пенсійну межу варто змінювати поступово, невеликими кроками. Наприклад, на кілька місяців на рік. Водночас існує інша загроза: до максимального рівня ми доведемо аж через десяток, а то й два десятка років. До цього часу у нас вкрай зменшиться кількість працездатного населення.

Інша група фахівців вважає, що нарощування пенсійного порогу – це останній, а не початковий етап пенсійної реформи. Спочатку слід створити людям нормальні умови життя і праці, дати гідну заробітну плату. Лише тоді можна буде запропонувати їм працювати довше, так, як в цивілізованому світі. І це вже буде в інтересах самих людей, котрим вдасться заробити більшу пенсію. Сьогодні ж статистика гірка й невтішна: у країні щороку помирає понад чверть працездатного населення, яке ще могло б жити і працювати. Люди ж навіть до пенсії не дотягують. Причому смертність вища серед чоловіків. Очікувана тривалість їхнього життя в середньому на 12 років менша, ніж у жінок.

Пенсійна реформа, вважає більшість компетентних людей, слід розпочинати серед жінок. Вони живуть після виходу на пенсію в середньому 23 роки („сильна" ж половина – 13). Тому й варто зрівняти пенсійний вік обох статей. Тоді і пенсії в жінок зростуть. Адже сьогодні, підрахували економісти, жінки, йдучи на 5 років раніше на пенсію й маючи нижчі заробітки, у середньому отримують лише трішки більше половини чоловічої пенсії. У 40 років вони – „неперспективні", а в 50 взагалі зігноровані роботодавцем. Аналіз свідчить, що низький пенсійний поріг – аж ніяк не прерогатива. І підвищення його могло б стати популярним, адже продовжило б працездатний вік, у якому людина здоровіша і сильніша, бо живе повноцінно.

Реформування пенсійної системи має бути підкріплене адекватними змінами в оподаткуванні, які заохочували б роботодавців і найманих працівників до накопичення та інвестування пенсійних заощаджень. 3 цією метою необхідно:

– знизити ставки оподаткування доходів фізичних осіб, що сприятиме підвищенню доходів населення та їх легалізації збільшенню пенсійних внесків;

– звільнити від оподаткування частину доходів фізичних та юридичних осіб, яка спрямовуватиметься в накопичувальну пенсійну систему;

– звільнити від податку на прибуток інвестиційні доходи, одержані від вкладення пенсійних коштів;

– включити до системи оподаткування доходів фізичних осіб виплати з накопичувальної пенсійної системи;

– звільнити суб'єктів господарювання, які управляють пенсійними коштами, від податку на додану вартість послуг з обслуговування пенсійних активів, оскільки це призводить до адекватного зменшення пенсійних виплат;

– розробити правовий та економічний механізми залучення доходів, одержаних від легалізації та податкової амністії, до пенсійних фондів[25].

Практичні аспекти здійснення пенсійної реформи потребують вирішення таких питань (рис. 1.1).

рис. 1.1

Необхідною умовою пенсійного реформування є підготовка суспільства, його свідомості до сприйняття нової пенсійної системи. Реформа може бути успішною лише за умови усвідомлення всіма верствами населення її необхідності і необоротності, а головне, позитивного впливу на умови життя і добробут людей[21, C.-69].

Інформаційне забезпечення реформи передбачає:

– надання громадянам вільного доступу до інформацій про принципи, засади та цілі реформування пенсійної системи;

– широку роз'яснювальну роботу щодо необхідності пенсійної реформи і переваг нової пенсійної системи;

– конструктивний діалог та консультації з соціальними партнерами;

– регулярні дослідження громадської думки;

– щорічне інформування застрахованих осіб про стан їхніх персональних пенсійних рахунків та забезпечення безперешкодного доступу до такої інформацій;

– створення при обласних і районних державних адміністраціях інформаційно-консультативних центрів, а в населених пунктах, на підприємствах, в установах та організаціях - інформаційно-консультативних пунктів з питань пенсійної реформи[26].

Проте досі не створено належних умов ефективного функціонування нової пенсійної системи через фінансову незбалансованість Пенсійного фонду, відсутність зв'язку між розміром пенсії та страховими внесками впродовж трудової діяльності, неналежний розвиток накопичувального пенсійного забезпечення тощо.

Основні причини фінансової незбалансованості Пенсійного фонду такі:

– тіньова заробітна плата та зайнятість;

– поширення пільг щодо сплати пенсійних внесків, дострокового виходу на пенсію та переваг для деяких категорій щодо обчислення розмірів пенсій;

– заборгованість із внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підприємств, установ і організацій;

– високий рівень демографічного навантаження на працездатне населення з боку осіб пенсійного віку (397 пенсіонерів на тисячу працюючих). Частка пенсіонерів у загальній чисельності населення дорівнює нині 28,6%, а в 2015 році досягне 31%;

– постійне збільшення розмірів пенсійних виплат незалежно від фактичної сплати страхових внесків;

– підвищення мінімального розміру пенсії за віком до рівня прожиткового мінімуму, що не узгоджено із зростанням заробітної плати та реальними фінансовими можливостями Пенсійного фонду.