Курсовая работа: Державні службовці і корупція

Вступ ........................................................................................................3

Розділ 1. Державна служба в Україні ..................................................5

1.1. Поняття і види державної служби

1.2. Принципи державної служби

Розділ 2. Державні службовці :..............................................................8

2.1. Категорії та види державних сдужбовців

2.2. Вимоги до державних службовців :

2.2.1. Права і обов’язки

2.2.2. Порядок проходження державної служби

2.2.3. Обмеження пов’язані з походженням державної служби

2.3. Юридична відповідальність

2.4. Підстави припинення державної служби

Розділ 3. Корупція як соціальне явище :...............................................18

3.1. Природа і причини виникнення корупції

3.2. Основні фактори існування корупції

3.3 . Перспективи розвитку корупції

3.4. Методи боротьби з корупцією

3.5. Антикорупційна діяльність уряду

Закінчення ..............................................................................................33

Список використаної літератури .......................................................36

Вступ

Проблема корупції є однією з найбільш актуальних проблем функціонування української держави і розвитку нашого суспільства. За сучасних умов корупція стала чинником, який реально загрожує національній безпеці і конституційному ладу України. Це явище негативно впливає на різні сфери суспільного життя нашої країни : економіку, політику, управління, соціальні та правові відносини, суспільну свідомість, міжнародні зв’язки.[11,с.67]

Коли йдеться про поняття “державна служба”, важливо мати на увазі й виборних державних службовців, і державних чиновників, яких призначають на посади, оскільки як перші, так і другі є однаково підзвітними. Проте, політикам легко стверджувати, що зазначеним службовцям треба звітувати на тих самих умовах, що й громадським службовцям, тільки тому, що вони пов’язані з періодичними виборами, які передбачають більшу безпосередню підзвітність суспільству. З іншого боку, ця підзвітність може бути серйозно підірваною, якщо суспільство не усвідомлює зловживання владою чи протизаконні дії і залишається необізнаним стосовно засобів виконання державних обов’язків виборними чиновниками. Тому гласність для виборних державних чиновників не менш важлива, ніж для державних службовців, яких призначають на посади.[10, с. 5-19]

Державний чиновник частіше за інших громадян в змозі опинитися в ситуації, де конфлікт інтересів є реальним і значимим, в результаті чого може постраждати неупередженість думок і з’являється спокуса або мотив забезпечити власні, а не державні інтереси.

Відповідальність за підтримку стандартів і зниження рівня корупції на державній службі покладається на державну адміністрацію. Кримінальне право – занадто “грубий інструмент” для боротьби з корупцією на державній службі, тому що:

а) спирається на мінімум стандартів;

б) керується переважно примусом, ніж запобіганням;

в) тягар доказів лежить “на плечах” уряду.

За правильного розуміння правила напряму, що регулюють конфлікт інтересів у сфері державної служби, існує можливість створення системи захисту процесу ухвалення державних рішень. Подібна система спрямована, в першу чергу, не на розслідування дій: покарання правопорушника після того, як факт відбувся, а на зменшення ризику виникнення корупції в майбутньому. Для того, щоб система була ефективною, відповідальність щодо запобігання корупції не повинна бути внутрішнім централізованим завданням уряду, а загальною управлінською функцією, яка охоплює всі рівні керівників на державній службі.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--