Курсовая работа: Дидактичні умови ефективного використання дидактичних ігор на уроках української мови

1. Орієнтація. Вчитель характеризує тему, яка вивчається, основні правила гри та її загальний хід.

2. Підготовка до проведення. Розподіл ролей, вивчення ігрових завдань, процедурні питання.

3. Проведення гри. Вчитель стежить за грою, фіксує наслідки (підрахунки балів, прийняття рішень), роз'яснює те, що незрозуміле.

4. Обговорення гри. Вчитель керує дискусійним обговоренням гри. Увага приділяється зіставленню імітації з реальним світом, установленню зв'язку гри зі змістом навчальної теми [14, с.2].

З'ясувавши значення дидактичної гри та існуючі види цього методу навчання, ми підкреслюємо ефективність та необхідність використання дидактичних ігор на уроках української мови. Найефективнішими є ті уроки української мови, на яких використовують різноманітні форми роботи, збагачують їх знахідками своїх творчих пошуків. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, учні не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Використаня дидактичної гри, на наш погляд, буде доцільним і на уроках української мови.

1.2 Особливості використання дидактичної гри на уроках української мови

Гра належить до нетрадиційних, визнаних методів навчання і виховання, дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

Традиційні уроки дають учневі змогу активно діяти всього кілька хвилин протягом навчального дня, коли, наприклад, він відповідає біля дошки. Левову частку іншого часу учень, у кращому разі, слухає вчителя, а частіше - просто очікує перерви. Пасивність неминуче призводить до втрати інтересу до предмета і до навчання загалом, енергія знаходить вихід у порушеннях дисципліни тощо.

Тож виникає необхідність знайти засіб, що залучає учня до навчальної праці, що дозволяє йому відчути радість пізнання. Таким засобом, на нашу думку, може стати гра. Породжена дитинством людства, гра супроводжує всю його історію, по-своєму поєднуючи й дисциплінуючи людей, і тому зрозуміло, чому вона посідає таке почесне місце в народній педагогіці, входячи у психічний і фізичний світ дитини з перших днів її існування.

І.М. Чорноморець стверджує, що основними вимогами до організації та проведення дидактичних ігор на уроках української мови є: 1) наявність навчального завдання (формування, систематизація, розвиток, закріплення певних знань, умінь, навичок тощо); 2) виділення чітко сформульованої проблеми з аргументацією мети і завдань діяльності; 3) наявність учасників гри та чіткий розподіл ролей серед учнів і визначення функцій кожного з них; 4) наявність системи об’єктивних стимулів (або мотивів), які спонукають учасників гри активно працювати на кінцевий результат; 5) створення особливих навчальних умов, так званої ігрової ситуації; 6) доступність завдань дидактичної гри; 7) емоційність дидактичної гри; 8) наявність елементів змагання між командами чи окремими учасниками [17, с.187].

Дидактичні ігри на уроках української мови мають включати об’єкт моделювання, введення у дидактичну гру, опис основних способів взаємодії учасників гри, чіткі правила гри, визначена кількість команд чи учасників, розподіл ролей і функцій учасників дидактичної гри, інструкцію кожному учаснику або команді стосовно участі у грі, етапи проведення гри, умови і критерії підбиття підсумків гри.

Під час організації дидактичних ігор, на уроках української мови, необхідно дотримуватися певних положень. І.М. Чорноморець пропонує такі положення: 1) правила гри мають бути простими, чітко сформульованими, а зміст матеріалу – доступний розумінню учнів; 2) завдання гри повинні містити достатню кількість інформації для активної мисленевої діяльності учнів на уроці, це забезпечить досягнення розвиваючої та навчальної цілей уроку; 3) дидактичний матеріал, який використовують у процесі гри, має бути цікавим, педагогічно доцільним і зручним у користуванні; 4) якщо дидактична гра має ознаки змагання, то слід забезпечити справедливий і об’єктивний контроль її результатів; 5) під час дидактичної гри від учнів слід вимагати чіткого і грамотного вираження своїх думок, проведення послідовних логічних міркувань, обґрунтовування висновків; 6) дидактична гра буде результативнішою, якщо вона закінчиться на тому самому уроці, якому і почалася [17, с.189].

Дидактична гра являє собою неперервну послідовність навчальних дій в процесі вирішення поставленого задачі:

· підготовка до заняття;

· постановка головного завдання;

· побудова імітаційної моделі об’єкта;

· перевірка,корекція;

· реалізація прийнятого рішення і оцінка його результатів.

Дидактична гра відображає специфіку пізнавальної діяльності:

· проблемний характер ігрових ситуацій;

· стан емоційно-вольової напруги учасників пізнавально-ігрової діяльності;

· пошук різноманітних рішень поставлених навчально-пізнавальних завдань в ігровій ситуації;

· багатоваріантність рішень, створення умов вибору і надання кожному учаснику гри шансу на успіх, стимулювання учнів до самостійного вибору і прийняття відповідального рішення, забезпечення розвитку самостійного мислення;

· обговорення результатів виконання учнями ігрових ролей;

· чіткість критеріїв оцінки дій в ігровій діяльності.

Названі ознаки характеризують пізнавальну діяльність учнів на уроках української мови як імітаційну діяльність, що передбачає використання імітаційних методів, і як ігрову діяльність, що передбачає використання ігрових методів. Ігрові та імітаційні методи в тісній взаємодії активізують пізнавальну діяльність і повищують самостійність учнів.

В практиці навчання розрізняють чотири групи ігор:

1) ігри, що направлені на засвоєння знань, умінь і навичок, передбачених програмою навчальної дисципліни;

2) ігри, що направлені на формування загальних способів пізнавальної діяльності, культури навчальної праці, досвіду творчої діяльності;