Як видно з табл. 2.1 на протягом досліджуваного періоду облікова ставка НБУ поступово збільшувалась і, досягнувши 10.08.2005 року позначки 9,5%, почала знижуватись. Однак, необхідно зазначити, що з 05.12.2002 р. до 09.06.2004 р. рівень облікової ставки становив 7,0%, а її зростання в 2004 році пов’язано з політичною нестабільністю в країні. Сьогодні облікова ставка Національного Банку України знаходиться на рівні 8,0%. При стабільній ситуації на кредитному ринку України, а також на політичній арені можна прогнозувати подальше її зниження через деякий період, що в свою черги знизить рівень відсоткових ставок на кредити комерційних банків.

Для того, щоб прослідкувати вплив зміни облікової ставки на динаміку середньозваженої величини відсотків за кредит необхідно співставити їх графіки змін протягом однакового періоду. Відсоткові ставки за кредитами будуть враховуватись за даними місяця в якому відбувалося введення в дію нової облікової ставки (рис. 2.1) (дод.А, Б, В, Г, Д, Е).

Рис. 2.1. Динаміка облікової ставки НБУ та відсоткової стави за кредити комерційних банків України за 2004-2007 роки.

Розглянувши рис. 2.1 можна побачити, що в загальному облікова ставка НБУ здійснює вплив на рівень ставок по кредитам банків, але такий вплив не є сильно вираженим. Зокрема, в серпні 2005 року прослідковується різка зміна показників в протилежних напрямках, так облікова ставка зросла на 0,5%, а ставка за кредити зменшилась на 2,56%. Така тенденція могла виникнути у зв’язку з підвищенням попиту на кредити, адже навіть рівень інфляції цього місяця дорівнював нулю, що в сукупності зі зниженням облікової стави могло призвести до зниження відсотку за кредит. З цього можна сказати, що на вартість кредитів комерційних банківських установ здійснюють вплив ряд інших, не менш важливих, факторів.

Далі необхідно проаналізувати вплив рівня інфляції на динаміку кредитних ставок. Дане дослідження буде проведено на основі даних за 2002-2006 роки (дод. Ж, З).

Рис. 2.2. Динаміка рівня інфляції та відсоткової ставки на кредити комерційних банків України за 2002-2006 роки.

З вище наведеного рис. 2.2 можна сказати, що на початку досліджуваного періоду не прослідковується ніякої взаємозалежності між рівнем інфляції і середньозваженою відсотковою ставкою на кредити комерційних банків. Ситуація почала вирівнюватися з 2004 року.

Загалом з проведеного дослідження можна зробити висновок, що серед макроекономічних показників на рівень відсоткових ставок на кредити комерційних банків в більшій мірі впливає зміна облікової ставки НБУ. Щодо рівня інфляції, то його вплив є досить мізерним. Хоча в останні роки ситуація почала стабілізуватися, все рівно вартість кредитів не досить відчутно реагує на зміну споживчих цін. Це пов’язано з тим, що різниця між відсотками за кредити комерційних банків та інфляцією досить велика, що знижує ризик негативного впливу динаміки рівня інфляції. Ця різниця сформувалася в більшості у зв’язку з нестабільністю на політичній арені, а також недовірою банків до економіки загалом. Також на рівень процентів на кредити українських банків випливає попит на кредити, який є на сьогодні досить високим; валюта, в якій надається позика. Ще одним досить важливим фактором впливу на позичкові відсотки є вартість залучених коштів, адже на сьогодні більшість банків в своїй діяльності користуються саме цим капіталом.

2.2 Аналіз динаміки відсоткових ставок банків

На наступному етапі дослідження даної теми курсової роботи проведемо аналіз динаміки відсоткових ставок як на кредити так і на депозити комерційних банків (табл. 2.2) (дод. З). За результатами такого аналізу можна буде визначити взаємозв’язок між даними показниками.

Таблиця 2.2

Динамік відсоткових ставок на депозити та кредити комерційних банків України протягом 2002-2005 років

Назва показника	За 2002 рік	За 2003 рік	За 2004 рік	За 2005 рік	За 2006 рік
Відсоткова ставка за кредитами в національній валюті	22,1	17,9	17,3	16,0	15,1
Відсоткова ставка за депозитами в національній валюті	7,8	7,1	7,8	8,5	7,6
Відсоткова ставка за кредитами в іноземній валюті	12,5	11,9	12,3	11,6	11,3
Відсоткова ставка за депозитами в іноземній валюті	6,0	6,0	6,2	6,8	5,8

Отже, з табл. 2.2 можна зробити висновок, що середньозважена відсоткова ставка за кредитами в національній валюті протягом досліджуваного періоду зменшувалася і вже в 2006 році становила 15,1%. Таку тенденцію можна пояснити поступовою стабілізацією економіки України, зниженням облікової ставки НБУ, що в більшій мірі вплинуло на початку розглянутого періоду. Що ж до кредитів в іноземній валюті, то їх вартість протягом 2002-2006 років сильно не змінювалася. Це пояснюється більш стійкою позицією іноземної валюти.

Проценти за депозитами в обох як в національній, так в іноземній валюті також сильно не коливалися. Наочніше дану ситуацію можна розглянути на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Динаміка процентних ставок банків за кредитними і депозитними операціями за 2002-2006 роки

Розглянувши рис. 2.3 можна сказати, що по динаміці відсоткових ставках за кредитами та депозитами в іноземній валюті прослідковується певна взаємозалежність, тобто вартість залучених банками коштів безпосередньо впливає на вартість наданих кредитів. Щодо аналогічних показників в національній валюті, то тут ситуація трошки гірша, однак варто зазначити про поступове вирівнювання взаємозалежності кредитного проценту від вартості вкладених ресурсів.

Якщо розглядати чистий спред, тобто відсоток доходу, який обраховується як різниця між середньозваженою відсотковою ставкою за кредитами і депозитами, то його динаміка за аналогічний період буде мати наступний вигляд:

Рис. 2.4. Динаміка чистого спреду за кредитно-депозитними операціями в національній та іноземній валюті за 2002-2006 роки

На рис. 2.4 видно, що чистий спред в національній валюті протягом 2002-2006 років досить відчутно знизився. Дане зниження може свідчити про зниження доходу банків від кредитних операцій в національній валюті, але в загальному якщо взяти до уваги стрімкий розвиток ринку кредитування та зростання попиту на кредити, то, необхідно сказати, що дохід банків тільки зріс. Зниження спреду відбулося у зв’язку зі зростанням економіки протягом досліджуваного періоду, зміцненням позиції гривні, а також зі значним підвищенням попиту на кредити і появою на ринку банківський послуг нових банківських установ.

Для того щоб дослідити динаміку ставок кредитно-депозитних операцій за статусом позичальника, необхідно розглянути табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Аналіз процентних ставок за кредитними та депозитними операціями фізичних осіб і суб’єктів господарювання за 2002-2006 роки, (%)

Показники	За 2002 рік	За 2003 рік	За 2004 рік	За 2005 рік	За 2006 рік
Процентні ставки
- за кредитами, наданими суб’єктам господарювання	20,8	17,3	15,1	14,5	13,9
- за кредитами, наданими фізичним особам	18,3	22,6	16,9	16,3	15,2
- за строковими депозитами, залученими від суб’єктів господарювання	6,6	6,4	8,5	8,6	6,7
- за строковими депозитами залученими від фізичних осіб	14,8	12,3	12,2	11,6	10,7
Чистий спред (процентна маржа) за кредитно-депозитними операціями з фізичними особами	3,5	10,3	4,7	4,7	4,5
Чистий спред (процентна маржа) за кредитно-депозитними операціями із суб’єктами господарювання	14,2	7,0	6,6	9,8	7,2

З табл. 2.3 видно, що середньозважена відсоткова ставка за кредитами, наданими фізичним особам, за 2006 рік становила 15,2% (за кредитами, наданими суб’єктам господарювання – 13,9%). При цьому для банків кредитно-депозитні операції з населенням залишаються менш дохідними порівняно з операціями з юридичними особами, так як залучення коштів юридичних осіб обходиться банкам значно дешевше ніж фізичних. Чистий спред за кредитно-депозитними операціями з фізичними особами нині становить 4,5%, тоді як за операціями із суб’єктами господарювання – 7,2%. Однак, попит на кредити зі сторони населення значно більший, тому, зважаючи на масштабність даних операцій, вони часто становлять більшу частку сукупного доходу банку. Насторожує лише те, що стрімке збільшення обсягів кредитування населення супроводжується зростанням ризиків за зазначеними операціями і несе загрозу фінансовій стабільності банків [7, 7].

Загалом з проведеного дослідження можна зробити висновок, що диференціація відсоткових ставок комерційними банками відбувається в більшій мірі зважаючи на дії конкурентів на ринку кредитних послуг, на попит як фізичних, так і юридичних осіб на кредити, а також враховуючи рівень політичної та економічної стабільності в країні. Що ж до облікової ставки Національного Банку України, то сьогодні цей показник впливає на рівень процентних ставок за кредитно-депозитними операціями в меншій мірі, ніж на початку досліджуваного нами періоду. Аналогічно можна зауважити і про рівень інфляції, так як різниця відсотків на кредити в національній валюті та інфляції досить велика, то банки, в більшій мірі, реагують на зміну рівня споживчих цін тільки при наявності значних коливань. На мікрорівні, тобто розглядаючи окрему фінансову установу, банки при диференціації відсоткових ставок керуються репутацією позичальника, терміном кредиту та його величиною, видом валюти, способу погашення та ін.

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ВІДСОТКОВИМИ РИЗИКАМИ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

В умовах ринкових перетворень рівень розвитку грошової системи та її основного елементу – банківського сектору значною мірою визначають реальні можливості української економіки. Тому суспільство зацікавлене у стабільній роботі банків, а також у дотриманні ними певного рівня ризиків, притаманних банківській діяльності.

У банківській практиці ризик визначають як вартісне вираження ймовірності події, що спричиняє фінансові втрати. Оскільки повністю уникнути ризиків неможливо, ними можна і потрібно управляти, знаходити ефективні методи та інструменти, які б забезпечили їх мінімізацію. Процес управління ризиками є системним і пов’язаним із виявленням та аналізом ризику, розробкою і вжиттям необхідних заходів щодо його зниження та ефективного моніторингу [17, 39].

В умовах жорсткої конкуренції банки зазнають впливу багатьох видів ризику.

Огляд економічної літератури свідчить про застосування різних підходів до їх класифікації, а найпоширенішим є поділ ризиків на зовнішні та внутрішні (залежно від сфер виникнення та можливостей управління) [8, 453]. До зовнішніх належать ризики, не пов’язані з діяльністю банку чи конкретного клієнта, а до внутрішніх – ті, що виникають безпосередньо у зв’язку з діяльністю конкретної банківської установи. При цьому одним із основних джерел ризику для будь-якого фінансового інструменту є ризик зміни ринкових процентних ставок, або процентний ризик, який вважається одним із основних внутрішніх ризиків. Це пов’язано з тим, що динаміку процентних ставок складно прогнозувати і їм властива мінливість, тому зростаючий процентний ризик перетворюється на головне джерело банківського ризику взагалі.

З іншого боку, процентний ризик за своєю природою є спекулятивним, адже зміни процентних ставок можуть спричиняти як прибутки, так і збитки.

Мінливість процентних ставок та збільшення числа банківських продуктів, які відображаються в балансі та поза ним, обумовили те, що управління процентними ризиками стало важливою складовою банківського управління загалом. У зв’язку із цим органи, які регулюють і контролюють банківську діяльність (передусім Національний банк України), повинні приділяти більше уваги оцінці процентного ризику, на який наражаються українські банки, що є особливо актуальним у світлі останніх рекомендацій Базельського комітету щодо вимог до капіталу банку з урахуванням ризику.

Виділяють такі види ризику зміни процентної ставки:

1. Ризик зміни вартості ресурсів, який виникає через різницю в строках погашення (для інструментів із фіксованою процентною ставкою) та переоцінки розміру ставки (для інструментів зі змінною процентною ставкою) банківських активів, зобов’язань і позабалансових позицій. Цей вид процентного ризику впливає на доходи банку та вартість його інструментів, є невід’ємною частиною банківської діяльності і вважається доволі непередбачуваним. Протидією зростанню такого ризику є встановлення лімітів відповідно до рівня ризику, обсягу портфелів банку та видів його діяльності;

2. Ризик зміни кривої дохідності, який виникає через зміни в нахилі та формі кривої дохідності. Даний вид ризику може мати негативний вплив на доходи банку та його економічну вартість. Банк може застрахувати свій стан від паралельних змін кривої дохідності. Наприклад, таким чином: довгу позицію облігацій із терміном погашення 10 років хеджувати короткостроковою позицією векселів того ж емітента з терміном погашення 5 років, хоча можливість збитків при цьому цілковито не усувається;

3. Базисний ризик, що виникає через відсутність достатньо тісного зв’язку між коригуванням ставок, отриманих та сплачених за різними інструментами, всі інші характеристики яких щодо переоцінки є однаковими;

4. Ризик права вибору, пов’язаний із наявністю права відмови від виконання угоди (тобто з реалізацією права вибору). Мова йде про безстрокові депозиті інструменти, що дають право вкладникам вилучати свої кошти; кредити, які позичальники можуть погасити достроково без штрафних санкцій, а також різні види облігацій і векселів із правом дострокового викупу [6, 175].

У зарубіжній практиці стратегії управління процентним ризиком надають важливого значення. Цим займаються спеціальні банківські комітети (зокрема, комітет з управління активами та пасивами [6, с. 178]), основна мета діяльності яких – захистити прибуток банку від негативного впливу різких коливань процентної ставки.

Управління процентним ризиком передбачає застосування різноманітних методик та дій, спрямованих на зменшення ризику втрати власних коштів унаслідок несприятливих змін процентних ставок. Серед методик аналізу та контролю можна умовно виділити комплексні методи (тобто методи, в рамках яких можуть бути реалізовані внутрібанківські системи аналізу й контролю ризику процентної ставки), а також власне методи аналізу й методи контролю. Найвідомішими комплексними методами є аналіз і контроль ґепу та дюрацій.

Найпростіший і найпоширеніший метод аналізу ризику процентної ставки – метод ґепу (GАР – від англ. розрив, дисбаланс) – ґрунтується на виділенні чутливих (до процентних ставок) вимог і зобов’язань банку (включаючи позабалансові позиції). Керування ґепом полягає в утриманні відношення ґепу до загальних активів у заздалегідь заданих межах. Якщо банк спроможний спрогнозувати з високим ступенем упевненості загальний напрямок руху ставок (їх зростання або падіння), варто вибрати межі одного знака. Якщо рух кривої прибутковості важко передбачити, слід вибрати межі різного знака. Це пов’язано з тим, що банк із позитивним (негативним) ґепом одержить додатковий прибуток при зростанні (падінні) ставок та (з однаковою ймовірністю) одержить прибуток чи зазнає збитків у разі, коли рух ставок буде абсолютно не передбачуваним. Наприклад, аналізуючи за опублікованими в 2004-2006 роках даними (табл. 3.1) узагальнені індикатори процентного ризику українських банків, можна зробити висновок, що збереження негативного ґепу протягом аналізованого періоду (коефіцієнт ґепу, відображений у пункті 3 табл. 3.1, менший від одиниці) дало змогу банкам одержати додатковий прибуток (про що свідчить позитивна динаміка рівнів чистої процентної маржі, чистого спреду та рентабельності активів – див. пункти 4, 5, 6) за умови загального зниження рівнів основних процентних ставок (пункти 7, 8, 9).

Таблиця 3.1

Аналіз індикаторів процентного ризику, на який наражалися українські банки протягом 2004-2006 років

« 1 2 3 4 » К-во Просмотров: 327 Бесплатно скачать Курсовая работа: Диференціація відсоткової ставки комерційного банку >>> Скачать <<< Меню Поиск