Курсовая работа: Документний потік з питань сільського господарства
Семантико-лінгвістичні методи — засновані на різних методиках змістовного аналізу відомостей про документи і їхніх текстів. Контент-аналіз заснований на аналізі частоти вживання у назві або тексті документа визначених термінів і словосполучень. Близький йому кластерний аналіз, при якому виділяються ключові слова по силі зв'язку між ними (частота зустрічальності) об’єднуються в родинні кластери або предметні рубрики.
Бібліографічний аналіз документів побудований на вивченні формальних, змістовних і функціональних (ціннісних) ознак документів. Дозволяє виявити роль і місце документа (або однорідної їхньої сукупності) у мікропотоці, їхні ціннісні властивості, дати змістовну інтерпретацію (пояснення) отриманим статистичним показникам.
При змістовному описі результатів дослідження можуть бути використані додатково такі методи, як експертна оцінка, опитування читачів. Цікаві нові прогнозно-аналітичні методи — «ярмарок ідей», метод «мозкової атаки», «дерево цілей» та ін. Усі проведені дослідження документного потоку побудовані на вже підтвердженій гіпотезі: кожен тематично однорідний мікропотік має особливості структури, внутрішні закономірності розвитку і використання у суспільстві [5, 12].
Вивчення потоків науково-технічної інформації дає можливість планувати і керувати розвитком науки, прогнозувати тенденції розвитку науково-інформаційної діяльності та вдосконалювати її. Під час дослідження документного потоку застосовують кілька видів аналізу:
Кількісний аналіз враховує такі параметри, як чисельність первинних документів та інформаційних видань, їхні обсяги, показники розпорошення і застарівання, кількість авторів, частоту цитування та кількість запитів користувачів. Проводячи цей вид аналізу, доцільно охоплювати галузі науки, окремі наукові напрями, проблеми, країни, знаходити взаємозв'язок усіх параметрів і визначати динаміку процесу.
Якісний аналіз базується на вивченні змісту документів, визначенні цінності, достовірності й повноти інформації, що стосується ідей, методів дослідження, фізичних принципів, конструктивних рішень, техніко-економічних та експлуатаційних характеристик виробів, економічних, маркетингових факторів тощо.
Аналіз інформаційних зв'язків передбачає виявлення взаємозв'язку між окремими науковими дисциплінами (напрямами), країнами, школами, колективами, вченими, інтенсивності цих зв'язків, каналів передачі інформації, зміну зв'язків у часі й просторі. Одним із найефективніших методів аналізу інформаційних зв'язків є аналіз мереж цитування, що дає змогу визначити відносну цінність виконаних досліджень, тобто ступінь зацікавленості в них суспільства та науковців.
Аналіз структури документного потоку спрямований на виявлення видової структури документів (зміни співвідношення між різними видами й типами документів), характеру видань (теоретичні, прикладні, експериментальні роботи, співвідношення між ними, а також фактів, методів, концепцій, що дає змогу дослідити стадії розвитку певного наукового напряму [12, 96].
Розділ ІІ. Документний потік з питань сільського господарства як основа бібліотечно-інформаційного сервісу
2.1 Бібліотечно-інформаційний сервіс – нові форми та методи
Входження в бібліотечну практику інформаційних технологій ставить на порядок денний проблему впровадження нових форм і методів у роботу традиційних бібліотек, а також перегляд існуючих підходів до її ролі і статусу в умовах переходу до інформаційного суспільства. Першочерговим при цьому є вирішення комплексу завдань, пов'язаних з розвитком і трансформацією інформаційного сервісу бібліотек [16, 38].
Для реалізації інформаційної функції та задоволення інформаційних потреб своїх користувачів бібліотеки здійснюють інформаційне обслуговування.
Інформаційне обслуговування (або інформаційний сервіс) включає операції пошуку, збору, аналітико-синтетичної переробки, оформлення та розповсюдження інформації, які виконують професійні інформаційні працівники з метою підвищення ефективності творчої діяльності фахівців. До них відносяться: формування інформаційних масивів, створення інформаційно-пошукових систем, підготовка різноманітних бібліографічних покажчиків, фактографічних довідок, створення рефератів і оглядів та багато іншого [3, 112].
В практику інформаційного обслуговування цих установ все активніше впроваджуються нові форми та методи. Кабінети правової та ділової інформації, з наданням різноманітних фактографічних довідок, електронні каталоги, бази даних, бібліотечні сайти, інформаційні ресурси на компакт-дисках, замовлення й отримання документів у онлайновому режимі стають реаліями діяльності бібліотек.
Одним з найактуальніших напрямів розвитку інформаційного сервісу є залучення до фондів бібліотек документів на новітніх носіях інформації. Електронні документи поки, що, складають не значку частину бібліотечних фондів, але вони постійно зростають. І тому так важливо своєчасно організувати комплектування фондів бібліотек саме такими документами.
Важливою тенденцією розвитку сучасних бібліотечно-інформаційних систем є повноцінне представлення каталога свого фонду та забезпечення повномасштабного обслуговування, тобто реалізація онлайнового пошуку, замовлення літератури та отримання необхідних публікацій в електронному вигляді. Але бібліотеки повинні не тільки відобразити й розкрити свої фонди для читачів, а й допомогти знайти відсутні в них матеріали, що є в інших сховищах, і шляхом використання можливостей служб електронної доставки документів наблизити до своїх читачів фонди найбільших бібліотек світу.
Сьогодні бібліотека вже не повинна обов'язково мати конкретні документи в своєму фонді, достатньо володіти інформацією про місцезнаходження потрібного видання та мати можливість замовити й отримати відповідну копію документа. В такому разі довідковий апарат бібліотеки стає ключем до взаємовикористання документної інформації і відповідно одним з механізмів підтримки єдиного інформаційного простору.
Однак не тільки бібліографічне інформування є принципово важливим у діяльності бібліотек. Останнім часом бібліотеки все активніше приступають до створення й інших видів вторинної інформації - реферативної, оглядової, фактографічної. Адже саме в бібліотеках створено найоптимальніші умови для цього - найбільш повне зібрання документів та кваліфіковані фахівці, які знаються на основах аналітико-синтетичної обробки інформації.
Одною з перших розпочала роботи в цьому напрямі Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського (НБУВ), яка 1998 р. спільно з Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України (ІПРІ) приступила до створення системи реферування української наукової літератури. На основі впровадження конвеєрної технології одноразової обробки всього потоку вітчизняної друкованоїпродукції започатковано створення інформаційного продукту - загальнодержавної реферативної бази даних "Україніка наукова" - спрямованого, в першу чергу, на задоволення потреб науковців і фахівців [ 17, 68].
Ця база даних створюється на основі використання вже існуючих бібліографічних записів, включених до електронного каталога бібліотеки. Реферативна служба опрацьовує найбільш цінні та важливі наукові праці українських вчених (монографії, збірники наукових праць, довідники, підручники тощо), що надійшли до Бібліотеки, і доповнює рефератами вже існуючу бібліографічну інформацію. Враховуючи, що в НБУВ майже вичерпно комплектується вітчизняною літературою, можна говорити про створення найбільш повного багатогалузевого інформаційного масиву українських наукових видань. Крім того, реферативна база даних поповнюється за рахунок розпису статей із наукових серіальних видань (журналів, збірників наукових праць і конференцій, продовжуваних видань наукових установ та вищих навчальних закладів).
Для подальшого розгортання робіт передбачається розширити перелік видань, і які підлягають реферуванню, враховуючи, що значна частина наукових праць вітчизняних учених і фахівців, надрукованих у відомчих і регіональних продовжуваних виданнях, у більшості випадків не доступна для широкого загалу науковців. Відобразити їх зміст у єдиній інформаційній системі, повідомити про їх існування і, таким чином, наблизити до користувачів - завдання сучасних бібліотек. На сьогодні з-поміж 1000 наукових серіальних видань, що виходять в Україні, аналітично описано у бібліографічних покажчиках Книжкової палати України приблизно 200 видань, у бібліографічній базі даних "Електронний кататог" Українського інституту науково-технічної та економічної інформації (УкрІНТЕІ) - 100-150 журналів і 250 видань реферуються відповідними службами НБУВ та ІПРІ.
Формування єдиного реферативного інформаційного продукту має ще один і дуже важливий аспект. На основі реферативної бази даних "Україніка наукова" стало можливим створення наукової електронної бібліотеки. Ці роботи розпочались у НБУВ в 1999 р. на основі впровадження інтегрованої технології опрацювання інформації, що передбачає одноразову обробку документів зі створенням бібліографічної інформації в електронному вигляді, доповнення її рефератами в Службі реферування та гіперпосиланнями на наявні електронні копії наукових видань. Все це дає можливість запропонувати вітчизняним вченим інформаційний продукт підвищеної якості, використання якого дозволяє отримувати не тільки бібліографічну інформацію про існування того чи іншого документа, а й можливість більш детально ознайомитися з його змістом у реферативній базі даних, а в деяких випадках отримати й повну електронну версію документа на своє робоче місце.
Подальше розгортання цих робіт можливо лише за умов консолідації діяльності бібліотек і всіх суб'єктів документної сфери суспільства. На сучасному етапі лише створений спільними зусиллями інформаційний продукт у змозі забезпечити вичерпну повноту і якість інформування.
Корпоратизація на сьогодні є однією з найважливіших тенденцій бібліотечно-інформаційного обслуговування. Бібліотеки об'єднуються задля створення систем корпоративної каталогізації. Такі системи дозволяють скорочувати витрати на каталогізацію, забезпечувати у інформаційну та лінгвістичну сумісність електронних каталогів і баз даних, досягати високої якості бібліографічного та аналітичного опису, а також забезпечують покращання обслуговування користувачів через системи МБА та ЕДД. Широкого поширення набувають корпоративні бібліотечно-інформаційні системи, що представляють собою добровільні об'єднання незалежних в адміністративному й економічному відношеннях бібліотек одного міста, області тощо для спільного вирішення бібліотечно-інформаційних завдань – створення інформаційних ресурсів загального використання корпорації та забезпечення ефективного відкритого доступу до них через Інтернет. Прикладами таких корпоративних систем можуть бути: вже названа раніше загальнодержавна реферативна база даних “Україніка наукова”, яка створюється спільними зусиллями НБУВ, ІПРІ, а також за участі ряду редакцій українських наукових видань; "Електронний каталог" УкрІНТЕІ, що формується на основі розподіленого введення інформації в локальні бази даних регіональних центрів інформації та її інтегрування в базу колективного; використання (щоправда, поки цей каталог не доступний масовому користувачеві через Інтернет). Прикладами інших видів міжрегіональних об'єднань бібліотек, що були створені останнім часом, можуть слугувати асоціації бібліотек і організацій по електронній доставці документів, а також об'єднання бібліотек з аналітичного розпису статей.
Все активніше працюють бібліотеки з Інтернет, надаючи своїм читачам Інтернет-послуги, а також використовуючи його у своїй професійній діяльності, роблячи інформаційний сервіс більш насиченим і різноманітним. Іноді Інтернет подають як найбільшу бібліотеку в історії людства. І хоча зібрання текстів у глобальній комп'ютерній мережі навряд чи можливо назвати бібліотеками, вони наглядно ілюструють процес переміщення інформаційних потоків у електронний простір. При цьому Всесвітню мережу можна подати і як найбільш заплутану бібліотеку із тих, що коли-небудь існували. Сотні та тисячі каталогів, пошукових і метапошукових машин обіцяють користувачам знайти саме ті веб-ресурси, які він шукає. Але лише деякі з них дійсно надають корисну інформацію.
Інтернет, який є, по суті, віртуальною бібліотекою та інформаційним агентством, відкриває великі перспективи для традиційних бібліотек. Створення бібліотечних серверів та розміщення в мережі унікальних бібліотечно-інформаційних ресурсів і послуг надають світовому співтовариству такий сервіс, як доступ до електронних каталогів бібліотек, електронна доставка документів тощо.
Іншою, не менш важливою, тенденцією у використанні Інтернет бібліотеками є надання інформаційних ресурсів інших установ своїм користувачам. Доступ до Інтернет розширює довідково-бібліографічний апарат бібліотек — його складовими частинами стають всі наявні в мережі бібліографічні, довідкові, енциклопедичні видання, в т.ч. електронні каталоги найбільших бібліотек, бібліографічні БД, авторитетні енциклопедії, словники і довідники. Бібліотеки можуть зекономити час своїх користувачів, який вони витрачають на пошук необхідної інформації, і рекомендувати найбільш популярні та якісні довідкові, фактографічні й інформаційні сайти Всесвітньої мережі. Прикладом реалізації такого підходу є Веб-сайт НБУВ. Його складові - це власні інформаційні ресурси, що складаються з бібліографічної, реферативної і повнотекстової інформації, а також гіперпосилання на споріднені джерела інформації в Інтернет (Веб-сайти бібліотек України та світу, найбільші електронні бібліотеки, онлайнову періодику, енциклопедії, довідники, словники). При цьому збільшується роль змістовної роботи з мережевими джерелами - актуалізація переліку довідкових матеріалів на сервері бібліотеки, консультування читачів, інформаційна підтримка читачів через сайт бібліотеки.
Таким чином, головними напрямками розширення інформаційного сервісу бібліотек мають стати:
- комплектування бібліотек усіма джерелами інформації на електронних носіях і формування фондів електронних документів;
- створення нових видів інформаційних продуктів і послуг (реферативних, фактографічних, оглядових, прогнозно-аналітичних баз даних з розвиненим пошуковим апаратом, зокрема, з використанням гіпертекстових систем), переорієнтування на формування інформаційних продуктів переважно в електронному вигляді;
- кооперація зусиль бібліотек і усіх суб'єктів документно-комунікаційної сфери для створення інформаційних продуктів високої якості;