Курсовая работа: Дуалізм давніх релігій та демонічні персонажі в романі М.А. Булгакова "Майстер і Маргарита"
Важливим літературним прототипом Воланда слугує «Некто в сером», якого називають «Він» з п’єси Леоніда Андреєва (1871-1919) «Жизнь человека» (1907). В пролозі «Некто в сером», який символізує Долю, Рок, а також «князя темряви» говорить про Людину: "Неудержимо влекомый временем, он непреложно пройдет все ступени человеческой жизни, от низа к верху, от верха к низу. Ограниченный зрением, он никогда не будет видеть следующей ступени, на которую уже поднимается нетвердая нога его; ограниченный знанием, он никогда не будет знать, что несет ему грядущий день, грядущий час - минута. И в слепом неведении своем, томимый предчувствиями, волнуемый надеждами и страхом, он покорно совершит круг железного предначертания".[5] Воланд передрікає загибель «обмеженому знанням» Берліозу, і забезпечує «останній притулок» «обмеженому зором» Майстру, якому не дано побачити світло Божественного Откровення та зустрітися з Ієшуа Га-Ноцрі.
Вічна, раз і назавжди дана сувора ієрархія панує в потойбічному світі. Воланду підпорядкований весь його почет. Найближчий до диявола за становищем – Коров’єв-Фагот, перший за рангом серед демонів, головний підручний сатани. Фаготу підкоряються Азазелло і Гелла. Дещо особливе становище займає кіт-перевертень Бегемот, улюблений блазень «князя темряви».
2.2 Чорт і лицар Коров’єв-Фагот
Коров’єв-Фагот – персонаж роману «Майстер та Маргарита», старший з підлеглих Воланду демонів, чорт і лицар, що представляється москвичам перекладачем при професорі-іноземці та колишнім регентом церковного хору. Прізвище Коров’єв сконструйоване подібно до прізвища персонажу повісті Олексія Костянтиновича Толстого (1817-1875) «Упир» (1841) Теляєва, який виявляється лицарем Амвросієм та вампіром.
Лицарство Коров’єва-Фагота має багато іпостасей. В останньому польоті фігляр Коров’єв перекидається на темно-фіолетового лицаря з ніколи не усміхненим обличчям. Цей лицар «когда-то неудачно пошутил... его каламбур, который он сочинил, разговаривая о свете и тьме, был не совсем хорош. И рыцарю пришлось после этого прошутить немного больше и дольше, нежели он предполагал» - так викладає Воланд Маргариті історію покарання Коров’єва-Фагота. Своєрідним прототипом лицаря Фагота слугує, ймовірно, бакалавр Сансон Карраско, один з основних персонажів булгаковської інсценування роману «Дон Кіхот». Сансон Карраско видає себе за лицаря Білого Місяця, перемагає лицаря Печального Образу у поєдинку та примушує переможеного дати обіцянку повернутися до родини. Дон Кіхот не може пережити руйнації своїх фантазій і помирає. Не виключено, що саме лицар Білого Місяця покараний Воландом сторіччями вимушеного блюзнірства за трагічний жарт над лицарем Печального Образу, який скінчився загибеллю благородного ідальго.
У Коров’єва-Фагота є демонологічний прототип. В книзі М.А.Орлова «История сношений человека с дьяволом», з якої збереглися багаточисельні виписки в булгаковському архіві, наведена історія двох лицарів. Один з них, іспанський дворянин, закоханий у чорницю, повинен був пройти крізь монастирську церкву. В яскраво освітленій церкві лицар бачить відспівування покійника, і дворянину називають ім’я покійника – його власне. У відповідь лицар сміється, вказавши, що ченці помиляються, і він, хвала Богу, живий та здоровий. Одначе, охоплений страхом, вибігає з церкви. Його наздоганяють дві чорні собаки та загризають на смерть. Інший лицар, Фалькенштейн, одного разу засумнівався в могутності та самому існуванні демонів та зі своїми сумнівами звернувся до ченця Філіп