Курсовая работа: Екологічна адаптація флори і фауни пустель

· кам'янисті — на низькогір'ях та дрібносопковиках;

· солончакові — в засолених пониженнях рельєфу і вздовж морського узбережжя.

Піски легко переносяться вітром, утворюючи еолові форми рельєфу: дюни, бархани, сейфи тощо. Не закріплені рослинністю поодинокі бархани і дюни можуть пересуватися на десятки метрів на рік [7, 3-6].

Але основна маса пісків нерухома, оскільки утримується довгим корінням, чагарників трав, що пристосувалися до умов постійного дефіциту вологи.

1.2 Характеристика пустель світу. Географічні особливості пустель

Більшість пустель світу сформувалися на геологічних територіях і займає стародавні ділянки суходолу. Пустелі в Азії, Африці, Австралії розташовані зазвичай на висотах від 200 до 600 м над рівнем моря. В центральній Африці і Північній Америці – на висоті 1000 м над рівнем моря.

Більшість пустель оточено горами, або, що буває частіше, межує з горами. В одних місцях пустелі розташовані по сусідству з молодими високими гірськими системами, всі інші – з древніми, сильно зруйнованими горами. До перших слід віднести Каракуми і Кизилкум, межуючи з відрогами Тянь-Шаню і Паміро-Алтаю, деякі пустелі Центральної Азії з горами Тянь-Шань, південноамериканські пустелі – з Андами. До других слід віднести, наприклад, Північну Сахару, що межує з Атласькими горами [23, 30-34].

Приокеанічні пустелі знаходяться на західному узбережжі Африки і Південної Америки. В помірному поясі Азії й Північної Америки розташовані континентальні пустелі. Вони знаходяться у внутрішній частині материків (наприклад, пустелі Середньої Азії і Казахстану, Центральної Азії) й відрізняються аридними й екстрааридними умовами, різкою різницею між тепловим режимом й опадами, високою часткою випаровуваності, контрастами літніх і зимових температур. На різноманіття природи пустель, свій вплив має також її висотне положення. Гірські пустелі, так само як і ті, що знаходяться в гірських впадинах, звичайно відрізняються підвищеною аридністю клімату.

Розрідженість рослинного покриву в значній мірі визначається значним вмістом гумусу в пустельних ґрунтах. Цьому ж сприяє сухість повітря в літній час, що заважає активній мікробіологічній діяльності. В зимовий період дещо нижчі температури уповільнюють ці процеси. Це, по-перше: зумовлює слаборозвиненість ґрунтів, по-друге: умови для формування рослинного покриву.

Беручи до уваги подібність і різноманітність пустельних ландшафтів, слід мати на увазі, що подібність більш за все проявляється в геологічних, кліматичних і геоморфологічних рисах і процесах при деяких місцевих відхиленнях. Різниця більш всього виражена по лініях органічного життя (рослинності, тваринного світу) і певним чином, ґрунтів, так як у них інші закони формування, ніж у неорганічного світу, хоча в способах пристосування багато подібного. Зовнішній огляд пустель визначається рослинністю, а вона в різних кліматичних поясах різноманітна: в пустелях Центральної Америки переважають агава, опунція, в Центральній Азії – саксаул. Проте, в межах однієї кліматичної зони рослинність однотипна. Наприклад, саксаул, тамариски, ефемери й ефемероїди характерні як для Каракумів, Кизилкуму, на Турані, так і для Джунгорії і Алашані в Центральній Азії. Проте, не зважаючи на всі аспекти географічних особливостей, визначну роль відіграє клімат даного поясу. Тому його зовнішнє проявлення, особливо виражена в специфічній рослинності і піщаному субстраті, завжди буде надійним індикатором пустель.

До більших піщаних пустель світу відносяться: Лівійська пустеля, Руб-ель-Халі, Нефуд, Велика Піщана пустеля, Велика Пустеля Вікторія, Каракуми, Кизилкум. Глинисті пустелі розвиваються на глинистих відкладеннях різного походження. Найбільші глинисті пустелі: Устюрт, Деште-Лут, Деште-Кевір, Бетпак-Дала. Солончакові пустелі формуються на засолених (солончакових) ґрунтах і розкидані окремими плямами серед інших типів пустель. Одним з різновидів пустель є арктична пустеля.

1.3 Характеристика деяких пустель світу

1.3.1 Пустелі Середньої Азії й Казахстану

Напівпустелі і пустелі Середньої Азії й Казахстану розташовані на Туранській рівнині. Пустелі простягаються від обмежуючих рівнину з півдня гір Копетдагу і Піропанізу до 48° північної широти, і до сходу вод Каспійського моря в притул до передгір’я Джунгарського Алатау, Тань-Шаню й Паміру-Алаю. Напівпустеля розташована до півночі до Казахського дрібносопочника [19, 635].

В цих великих межах знаходяться різнотипні в геологічному і ландшафтному відношенні пустелі: піщані пустелі (Каракум, Кизилкум, Моїнкум, Муюнкум, Приаральські Каракуми, Великі і Малі Барсуки, Волжсько-Уральські піски, і більш дрібні за площею), кам’яниста (Бетнак-Дола), щебениста (Устюрт), глиниста (Голодний степ), солончакова (Келькор, Мертвий Култук, Кайдак, Карашор та інші) (рис. 1.1, 1.2, 1.3)

Флора і фауна цих пустель відносно помітна в широкому аспекті, як для пустелі. З рослин наявні травостої, окремі кущові й деревні рослини, що також залежить від існуючого тут рельєфу. Серед рослин, наприклад, зустрічаються саксаул чорний і білий, піщана акація, джузгул, павиний мак, ферула, шоратан й однорічні солянки, полин, наявний особливий вид грибів – гастроміцети. З фауни наявні такі види, як: сайгак, джейран, шакал, архар (гірський баран), Каспійський гекон, Тамарискова піщанка, єнот-перев’язка, піщаний удавчик, піщана ефа, середньоазійська черепаха, середньоазіатська агама, кобра, гюрза. З птахів: сич білоголовий, майна, буланова совка, сарич. З комах: єгипетська саранча, вусач ферульний, фаланга, чорнотілка стернодес.

1.3.2 Пустелі Аравійського півострова

Аравійський півострів має 2700 км в довжину, від 1400 до 2400 км в ширину, площа його – 3500 млн. кв. км. Він лежить в поясі величезних субтропічних пустель, що простягнулися від західного узбережжя Африки до пустель Центральної Азії, займаючи майже центральне місце. На його території знаходиться декілька великих піщаних пустель, в ландшафтному відношенні, являючись продовженням Сахари, якби замикаючи її зі сходу. Їх площа складає більш ніж 1000000 кв. км. Найбільша з них – пустеля Руб-ель-Халі (понад 600 тис. кв. км.). В пустелях Великий Нефуд, Малий Нефуд (Дехна), Нефуд-Дахи, Ель-Джафура, Нефуд-ес-Сір та інших під піщаними плавнями знаходиться приблизно 450 тис. кв. км. На півночі півострова розташована щебинисто-гравелиста Сирійська пустеля і кам’яниста Ель-Хаджара. (рис. 1.4)

Флора й фауна цих пустель характеризується певними особливостями, що на них впливають. Серед рослинних угрупувань аравійських пустель, найбільші площі займають самофітні угрупування. Рослинний покрив в цих пустелях надзвичайно розріджений, і великі простори зайняті барханами, що позбавленні всілякої рослинності. Зустрічаються такі види рослин як: тамарикс, ретама, верблюжа колючка, каперси єгипетські, якорець, ярестида, дике просо, парнолистник. Іноді зустрічаються акації, ковила, астрагал, дерево-стеркулія, дерево сукулент-аденіум [1, 114-120].

Основу фауни складають аравійські і сахаро-аравійські види. Ендемізм виражений незначно, головним чином на рівні видів і підвидів. Ендеміками аравійських пустель являються декілька видів піщанок: чорнохвоста, аденська, королівська, чорнохвоста соня, аравійський орікс, аравійський тар. Також зустрічаються такі види як: газель звичайна і доркас, джейран, лисиця піщана, шакал, барханний кіт. З плазунів наявні: єгипетська кобра, рогата гадюка, гюрза, піщана ефа. З хижих павукоподібних: тарантули, сольпуги, скорпіони.

1.3.3 Пустелі Північної Африки

Як відомо, широкі простори Північної Африки займає найвідоміша пустеля світу – Сахара. Сахара займає північну частину Африканського континенту, простягаючись більш ніж на 5000 км. Від берегів Атлантичного океану на заході до долини Нілу або побережжя Червоного моря на сході.

Пустеля Сахара – це збиральна назва групи пустель, серед яких виділяється ряд самостійних великих пустель. Її східна частина зайнята Лівійською пустелею. На побережжі Нілу впритул до Червоного моря простягається Аравійська пустеля, південніше якої, заходячи на територію Судану, розташована Нубійська пустеля. Сюди входять й інші, меншого розміру пустелі, серед яких: Котловина Боделе, Сегієт-аль-Хамра, Ріо-де-Оро, Аль-Ханк, Великий Західний і Східний Ерх; Барханні пустелі: Ерг-Ігіді, Ерг-Шеш, Таріс, Алжирська Сахара. (рис. 1.5, 1.6)

Сахара характеризується великою кількістю оазисів, в яких зростають традиційні для цих місцевостей рослини, у тому числі, фінікова пальма (рис. 1.7, 1.8)

Загальна кількість видів у флорі Сахари трохи більше 1200, що є дуже мало для такої великої площі. Ендемізм флори виражений добре лише на видовому рівні – число видів-ендемізмів понад 300. Серед ендемічних родів найбільш характерні деякі мареві, хрестоцвіті, складноцвіті. Цілий ряд ендемічних видів утворює рід парнолистників. В цілому ж, рослинність Сахари порівняно збіднена і по видовому складу, і по різноманіттю життєвих форм рослин, і по набору характерних рослинних угрупувань [1, 141-151].

По різноманіттю екологічних груп рослинність Сахари значно поступається багатьом пустелям світу. Тут переважають ефемери, що з’являються на короткий час після рідкісних дощів. Найбільш обширними по площі є злаково-чагарникові пустельні рослинні формації.

А на зовсім обмеженій території, на крайньому заході пустелі, і приатлантичній Сахарі, формуються особливі рослинні угрупування з домінуванням сукулентів.

Фауна Сахари також не відзначається багатством і різноманіттям. Натомість загальна кількість видів є невеликою для такої великої території: в Сахарі нараховується біля 70 видів ссавців, біля 80 видів гніздуючих птахів, біля 80 видів мурах, понад 300 видів жуків-чорнотілок, біля 120 видів прямокрилих. Видовий ендемізм в деяких групах комах досягає 70%, у ссавців він складає біля 40%, а у птахів видів-ендеміків немає взагалі. Загальна кількість видів в Сахарі тварин, досягає 4 тис., але з них лише біля 500 видів глибоко пристосовані до існування в азидних умовах середовища.

1.3.4 Пустелі Північної Америки