Курсовая работа: Екологічне виховання в школі
5. Продумати методику проведення екскурсійного заняття.
6. Спланувати організаційні форми діяльності учнів (коли і де проводити масові і групові спостереження), виконання суспільне корисних справ, розподілити обов'язки між підгрупами або що окремими вчаться.
7. Продумати до яких узагальнень, висновкам треба підвести учнів, як оцінити їх вихованість і дисциплінованість [10, c. 12]. На мій погляд, цей план є дуже важливим, бо він не дозволить екскурсії перетворитися на приємну розважальну прогулянку та дасть можливість виконати усі завдання, і тим саме підведе учня до висновків. Бо відомо, що коли дитина сама формує висновок, це набагато краще, ніж висновок, нав’язаний вихователем.
Вчителі - методисти Г.І.Холомкина, В.Л.Лола і Л.М.Хафізова пропонують давати дітям заучувати перед екскурсією вірш про природу, використовуючи для цього вірші І.Буніна, Ф.Тютчева, С.Есеніна. На екскурсії використовувати загадки С.Маршака, Е.Благіной, Е.Серової, Р.Федькина. Перед екскурсією давати дітям по підгрупах або що окремим вчиться різні завдання по спостереженню за тваринами і рослинами. Л.М.Хафізова надає велику увагу підвищенню пізнавальної активності учнів на екскурсіях [40, c. 77]. Для цього служать дидактичні ігри, такі як: "Взнай дерево по листу" або "Що змінилося?", направлені на порівняння побаченого і відтворення в пам'яті того, що було. На жаль, ці учені-методисти не надають великого значення тому факту що людина впливає і на рослини, на тваринах і на неживу природу. І я вважаю, що не слід умовчувати про це при проведенні екскурсії.
Якнайповніше питання екологічної екскурсії розроблене в працях академіка А.А.Плешакова. На екскурсіях розглядаються наступні питання: захист повітря і води від забруднення, відновлення лісів, охорона рідкісних рослин і тварин, створення заповідників, відповідальність кожної людини за поведінку в природі. "Конкретний зміст екскурсії залежатиме від місцевих умов. Можна рекомендувати відвідини одного з наступних місць: очисні споруди, лісорозсадник, ботанічний сад, екологічна стежка, зоопарк, краєзнавчий музей (якщо там є відділ охорони природи). Якщо таких можливостей немає, може бути проведена випрацювання правил поведінки в природі на місцевості [28, c. 65]".
Існує і третій напрям , по якому працюють вчителі в справі екологічного виховання школярів. Це напрям по створенню програм і підручників природознавства відмінних від традиційних. А.А.Плешаков розробив підручник для чотирилітньої початкової школи. Його підручник відкривається розділом "Природа і ми". Цей розділ служить зв'язуючою ланкою між курсами "Ознайомлення з навколишнім світом" (1-2 класи) і "Природознавство" (3-4 класи).
У центрі уваги цих курсів взаємодія людини і природа. У 1 і 2 класах воно розглядається в ширшому контексті пізнання навколишнього світу в цілому.
Тема "Природа і ми" відкриває курс 3 класу. Вона повторює, узагальнює, систематизує знання, що вже є у учнів, про природу і взаємодію з нею людини, і розширює представлення учнів в цій області. У підручник 3 класи включено п'ять розділів: "Природа і ми" (про нього мовилося раніше), "Збережемо повітря і воду, корисні копалини і грунт", "Збережемо дивовижний мир рослин і тварин", "Берегтимемо здоров'я" і завершальний розділ "Що таке екологія?".
Останній розділ є додатковим, до нього можуть звернутися найдопитливіші учні. Наявність цього розділу не означає того, що екологічні матеріали відсутні в перших розділах. У розділі "Що таке екологія" зроблена спроба представити екологію в концентрованому і узагальненому вигляді, використовуючи при цьому певний мінімум елементарної екологічної термінології. У даному підручнику розкриваються наступні ідеї: ідея різномаїття природи; ідея екологічної цілісності природи (реалізується через розкриття багатоманітних екологічних зв'язків між неживою і живою природою, усередині живої природи); ідея єдності природи і людини (розглядається значення кожного природного компоненту, що вивчається , в житті людей, аналізується негативна і позитивна дія людини на всі ці компоненти і розглядаються питання здоров'я).
Отже, можна зробити висновок, що питаннями екологічного виховання і виховання молодших школярів займається досить багато педагогів. І роблять вони це по-різному. Це походить від того, що питання екологічного виховання складне і неоднозначне в тлумаченні. Але головне те, що за всім цим різноманіттям методів і прийомів роботи учні молодших класів стають більш екологічно вихованими. Усі ці методи є дуже доречними та доцільними і, на мій погляд, вчителеві необхідно скомпонувати ці методи так, щоб вони були ефективні саме для його класу.
2.2. Реа?