Курсовая работа: Еколого-ландшафтні особливості Кордівки (м. Чернігів)
Ліси зелених зон міст забезпечуються також системою протипожежних заходів.
Біотехнічні заходи включають:
• фітопатологічний і ентомологічний захист лісу і профілактику атак шкідників і хвороб шляхом здійснення лісопатологічного нагляду і використовування засобів захисту лісу, безпечних для людини і тварин;
• збереження і регулювання чисельності тварин за допомогою системи щорічних обліків, заходів щодо охорони і регулювання чисельності, пристрої штучних кубел для птахів і рукокрилих, введення в деревостой плодово-ягідних дерев і чагарників створення системи «зон спокою», мікрозаповідників і мікрозаповідників для залучення господарсько-цінних організмів, підтримання високої надійності функціонування лісових екосистем.
Для регулювання чисельності тварин, що завдають шкоди лісовим насадженням, допускається їх відлякування, вилов і відстріл з дотриманням заходів безпеки відпочиваючих [20].
Сінокосіння допускається тільки на спеціально відведених ділянках. В лісах лісопаркової частини не допускаються такі побічні види лісокористування, як випас худоби, промислова заготівка лікарських трав, збір красиво квітучих рослин, деревних соків, грибів, ягід, плодів, горіхів, технічної сировини, а також охота.
4 . Характеристика переважаючих видів рослин міської флори
4.1 Видовий склад деревних рослин парку м. Чернігова
На території парків м. Чернігів зустрічається значна кількість видів деревних рослин, які належать в переважній більшості до представників таких родин: Соснові, Кипарисові (відділ Голонасінні); Розові, Цезальпінієві, Бобові, Рутові, Симарубові, Самшитові, Сумахові, Липові, Гіркокаштанові, Березові, Букові, Бігнонієві, Вербові, Маслинкові (відділ Покритонасінні) (табл. 4.1).
Таблиця 4.1. Видовий склад деревних рослин міського парку
| Відділ | Родина | Рід | Вид |
| Голонасінні – Pinophyta | Соснові – Pinaceae Link. | Ялина – Picea Dietr. | Ялина звичайна, європейська – Picea abies (L.) Karst. |
| Рід Сосна – Pinus L. | Сосна звичайна – Pinus sylvestris L. | ||
| Кипарисові – Cupressaceae Neger. | Туя – Thuja L. | Туя західна – Thuja occidentalis L. | |
| Відділ Покритонасінні – Magnoliophyta. | Розові – Rosaceae Juss. | Горобина – Sorbus L. | Горобина звичайна – Sorbus aucuparia L |
| Черемха – Padus Mill. | Черемха звичайна – Padus racemosa Gilib. | ||
| Черемха пізня – Padus serotina Agardb. | |||
| Цезальпінієві – Caesalpiniaceae Taub | Гледичія – Gleditschia L. | Гледичія триколючкова, звичайна – Gleditschia triacanthos L. | |
| Бобові – Fabaceae Lindl | Робінія – Robinia L. | Робінія псевдоакація, біла акація – Robinia pseudoacacia L. | |
| Липові – Tiliaceae Juss. | Липа – Tilia L. | Липа серцелиста, дрібнолиста – Tilia cordata Mill. | |
| Клен – Acer L. | Клен гостролистий – Acer platanoides L. | ||
| Клен ясенелистий – Acer negundo L. | |||
| Клен польовий – Acer campestre L. | |||
| Гіркокаштанові –Hippocastanaceae | Гіркокаштан, каштан кінський – Aesculus L. | Гіркокаштан звичайний, каштан кінський звичайний – Aesculus hippocastanum L. | |
| Березові – Betulaceae S.F. Gray. | Рід Граб – Carpinus L. | Граб звичайний – Carpinus betulus L. | |
| Береза повисла – Betula pendula Roth. | |||
| Букові – Fagaceae A.B.R. | Дуб – Quercus L. | Дуб звичайний, черешчатий – Quercus robur L. | |
| Дуб червоний – Quercus rubra L. | |||
| Вербові – Salicaceae Ljndl. | Верба – Salix L. | Верба біла, срібляста – Salix alba L. | |
| Тополя – Populus L. | Тополя біла – Populus alba L. | ||
| Тополя тремтяча, осика – Populus tremula L. |
4.2 Особливості географо-кліматичних умов території парку Кордівка м. Чернігів
Територія міського парку має досить вдале розташування. Міський парк має досить вдале розташування. Він розміщений з правого боку від центральної частини міста. Досить вдале розташування парку пояснюється рельєфними особливостями місцевості. Продовженням парку є Кордівка. На території парку є природні стоячі невеликі водойми, які сприяють достатньому зволоженню паркової флори. Для естетичного оформлення парку споруджені фонтани.
Рис. 1. Територіальне розміщення Чернігівського міського парку
За природними умовами територія парку характеризується теплим, легким з достатньою кількістю вологи кліматом.
Щорічно мінімальна температура буває – 15 і нижче. В порівнянні з лютим в березні температурний режим в середньому підвищується на 50 С. Майже такий же ріст температури від березня до квітня.
Більш інтенсивний ріст температури відбувається в травні. Це пов`язано зі зменшенням хмарності, збільшенням світлової частини доби і висоти сонця над горизонтом. Різниця в середніх температурах за літні місяці невелика і складає 1 – 20 С.
Найтепліший місяць року – липень. Середня температура складає 19,5 – 22,8. в 75 – 80% років в літній період можлива температура 30 і вище. В літній період в районі переважають західні і північно-західні вітри.
Річна сума опадів становить від 45,7 до 55,4 мм. Протягом року опади розподіляються нерівномірно. Біля 70% всієї кількості їх випадає в теплий період, тільки 30% припадає на холодну пору року.
На тривалість періоду вегетації фітомеліоративних культур впливають заморозки. В середньому по району парку в повітрі вони припиняються в третій декаді квітня, а осіння починаються в кінці вересня – 1 декада жовтня. Середня тривалість без морозного періоду в повітрі складає 153 дні.
В цілому кліматичні умови району міського парку за кількістю тепла, світла і вологи сприятливі для вирощування переважної більшості деревних порід рослин.
На території міського парку ґрунтовий покрив в переважній більшості представлений такими основними видами ґрунтів: ясно-сірі та сірі опідзолені, деревно-слабопідзолисті, темно-сірі.
Ясно-сірі та сірі опідзолені ґрунти утворилися під змішаними і широколистими лісами. Від дерново-підзолистих ґрунтів відрізняються темно-бурим забарвленням ілювіальних горизонтів завдяки високому вмісту тут гумусу. Характерним для цих ґрунтів є менш чітко виражений перехід між горизонтами.
Ясно-сірі опідзолені ґрунти відрізняються від сірих меншою глибиною гумусового горизонту, який становить 14 – 15 см, та більш чітко вираженими елювіальним і ілювіальним горизонтами.
Гумусово-елювіальний горизонт сірих опідзолених ґрунтів має глибину 30 – 32 см. Нижче нього залягає безгумусний горизонт червонувато-бурого кольору, який містить велику кількість присипки SіО2 і має тонкоплитчату структуру. Глибше він переходить у червоно-бурий ілювіальний горизонт,
Ясно-сірі та сірі опідзолені ґрунти належать до ґрунтів з невисокою природною родючістю. Верхні шари цих ґрунтів дуже бідні на органічні і мінеральні колоїди, мають розпилену структуру, запливають від дощів з утворенням корки.
Для поліпшення фізичних властивостей цих ґрунтів, збагачення їх на поживні речовини і зменшення кислотності необхідно вносити органічні добрива у вигляді торфокомпостів та перегною.
Темно-сірі опідзолені ґрунти і тим більш чорноземи опідзолені за морфологічними ознаками різко відрізняються від дерново-підзолистих ґрунтів як глибиною генетичних горизонтів, так і характером переходу горизонтів.
Темно-сірі опідзолені ґрунти поєд?