Курсовая работа: Експериментальне дослідження активізації розумової діяльності дітей в процесі ознайомлення з природою

У нашій країні формувалася загальна Концепція безперервної екологічної освіти, початковою ланкою якої є сфера дошкільного виховання. Саме на етапі дошкільного дитинства дитина одержує емоційні враження про природу, накопичує уявлення про різні форми життя, тобто у нього формуються першооснови екологічного мислення, свідомості, закладаються початкові елементи екологічної культури. Але відбувається це тільки за однієї умови: якщо дорослі, що виховують дитину, самі володіють екологічною культурою: розуміють загальні для всіх людей проблеми і турбуються по їх приводу, показують маленькій людині прекрасний мир природи, допомагають налагодити взаємини з ним. Самоцінність дошкільного дитинства очевидна: перші сім років в житті дитини - це період його бурхливого зростання і інтенсивного розвитку, період безперервного вдосконалення фізичних і психічних можливостей, почало становлення особи. Досягненням перших семи років є становлення самосвідомості: дитина виділяє себе з наочного світу, починає розуміти своє місце в крузі близьких і знайомих людей, усвідомлено орієнтуватися в навколишньому наочно-природному світі. У цей період закладаються основи взаємодії з природою, за допомогою дорослих дитина починає усвідомлювати її як загальну цінність для всіх людей. Все видатні мислителі і педагоги минулого надавали велике значення природі як засобу виховання дітей: Я. А. Коменський бачив в природі «джерело знань, засіб для розвитку розуму, відчуттів і волі». (Визначні особи в історії української педагогіки // Шлях освіти. – 2002. - №4.- с.45.)

К. Д. Ушинський був за те, щоб "вести дітей в природу", щоб повідомляти їх все доступне і корисне для їх розумового і словесного розвитку.(Погляди К. Ушинського на зміст і методику виховання та навчання дітей в сім’ї та школі // Освіта. – 2003. - №.33 (16-23 липня). – С.4-5.)

Ідеї ознайомлення дошкільників з природою одержали подальший розвиток в теорії і практиці радянського дошкільного виховання в статтях, методичних роботах (О. Іогансон, А. А. Бистров, Р. М. Басс, А. М. Степанова, Е. І. Залкинд, Е. І. Волкова, Е. Геннінгс і ін.). (Лисенко Н.В. Дошкільник і екологія. – К.: «РУМК», 1991.–с.25).

Довгий час великою підмогою для практиків дошкільного виховання була методична допомога М. В. Лучич, М. М. Марківської, рекомендації З. Д. Сизенко; не одне покоління вихователів вчилося по підручнику С. А. Веретенникової. Велику роль зіграли роботи провідних педагогів і методистів, в центрі уваги яких було формування спостереження як основного методу ознайомлення з тим, що оточує, накопичення, уточнення і розширення достовірних відомостей про природу (З. Д. Сизенко, С. А. Веретенникова, А. М. Нізова, Л. І. Хутровина, М. В. Лучич, А. Ф. Мазуріна). (Плохій З.П. Виховання екологічної культури дошкільників: Метод. посіб. – К.: Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2002.-с.67).

Велике значення в науковому обґрунтуванні методики ознайомлення з природою зіграли дослідження, які почали проводитися в 1950-і роки на кафедрах дошкільної педагогіки педінститутів. Одне з перших - дослідження Е. І. Залкинд, присвячене ознайомленню дошкільників з птахами, - показало, як важлива правильна організація плотського сприйняття об'єктів природи: продумане керівництво спостереженнями дає дітям багато вражень, які перетворяться в конкретні і узагальнені уявлення, сприяють розвитку мови. На початку 1970-х років почали проводитися педагогічні дослідження, які надалі увійшли до ядра теоретико-експериментального обґрунтування методики екологічного виховання дошкільників. Це було пов'язано з новими ідеями, ініційованими Академією педагогічних наук. Дитячими психологами (У. У. Давидов, Д. Б. Ельконін) проголошувалася необхідність: 1) ускладнення змісту навчання - привнесло в нього теоретичних знань, що відображають закономірності навколишньої дійсності; 2) побудови системи знань, засвоєння яких забезпечувало б ефективний розумовий розвиток дітей. «Реалізацією цієї ідеї у сфері дошкільного виховання, яка повинна була забезпечити хорошу підготовку дітей до школи, займалися А. У. Запорожець, Н. Н. Подд'яков, Л. А. Венгер». (Николаева С.Н. Теория и методика экологического образования детей. – М.: «Академия», 2002.-с.78.)

Психологи обґрунтували положення про те, що діти дошкільного віку можуть засвоїти систему взаємозв'язаних знань, що відображає закономірності тієї або іншої області дійсності, якщо ця система буде доступна наочно-образному мисленню, переважаючому в цьому віці.

1.2 ФОРМИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ

Ознайомлення дітей з природою здійснюється в різноманітних формах: на заняттях, екскурсіях, в повсякденному житті (у праці, спостереженнях, іграх на ділянці і в куточку природи).

Заняття

Заняття по ознайомленню дошкільників з природою дають можливість формувати знання послідовно, з урахуванням можливостей дітей і особливостей природного оточення. На заняттях під керівництвом вихователя формується система елементарних знань у всіх дітей групи відповідно до вимог програми, в певній системі і послідовності розвиваються їх основні пізнавальні процеси і здібності. У повсякденному житті, під час спостережень, ігор, праці у хлоп'ят накопичується особистий досвід. Заняття дають можливість уточнити і систематизувати його. (Плохій З. П., Дьоміна І. С. Методичні рекомендації для працівників навчально-виховного закладу «школа — дитячий садок». — К.: «Вища школа», 1988.- с.133).

Навчання дітей на заняттях здійснюється різними методами. Вибір методів залежить від виду заняття, від його основного завдання. На одних заняттях формуються первинні знання. З цією метою вихователь використовує спостереження, розгляд картин, читання художніх творів, розповідь, показ діафільмів і кінофільмів. На інших уточнюються, розширюються і заглиблюються знання. Окрім перерахованих методів, на цих заняттях використовується і праця дітей в природі. Основне завдання занять третього вигляду — узагальнення і систематизація знань. Для цього використовують бесіди, дидактичні ігри, узагальнювальні спостереження. У праці і іграх діти застосовують одержані знання з практики. Заняття проводяться у всіх вікових групах: у молодшій і середній — 2 заняття в місяць, в старших — по 1 заняттю кожного тижня. Починаючи з середньої групи організовуються екскурсії. Додатково до занять у всіх групах проводяться цільові прогулянки.

Підготовка до заняття.

Ефективність заняття залежить від того, як педагог підготується до його проведення. Намітивши тему заняття, він повинен поповнити, уточнити власні природознавські знання по темі, а потім розробити програмні завдання заняття. У визначенні змісту програмних завдань вихователь виходить з вимог «Програми виховання в дитячому саду» і рівня розвитку дітей своєї групи, враховує і особливості природного оточення. Відбираючи програмний зміст, необхідно уточнити місце даного заняття в системі роботи (чи йде на занятті процес формування первинних знань або їх збагачення, систематизація, вправа в застосуванні знань). При цьому вихователь повинен пам'ятати, що один і той же програмний зміст повинен повторитися в заняттях, в інших формах роботи, при використанні різних методів, оскільки воно засвоюється дітьми поступово.

У програмний зміст включаються 2 групи завдань: освітні і виховні. Освітні завдання — це той об'єм знань, який необхідно дати дітям на занятті або уточнити і конкретизувати. Освітні завдання включають і розвиток пізнавальних процесів (сприйняття, пам'яті, мислення), окремих розумових операцій (уміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати і т. п.), розвиток мови (збагачення словника, формування зв'язної мови), а також формування навиків учбової діяльності (уміння слухати товариша, діяти по слову вихователя, в слові виразити результат своєї діяльності). У зміст освітніх завдань включають також формування пізнавального інтересу дітей до природи. Виховні завдання, що вирішуються на занятті, направлені на формування позитивного, дбайливого, дбайливого відношення до природи, розвиток естетичного відношення до неї. На заняттях, де використовується праця дітей, в програмних завданнях відображають необхідність формування трудових навиків і умінь, а з використанням методу спостереження в програмний зміст включають розвиток цієї діяльності (наприклад, уміння обстежувати предмет, зосередитися на об'єкті, відшукати яскраві частини, бачити характерні і істотні ознаки і т. п.). При підготовці до заняття і його проведенні важливо правильно визначити метод побудови заняття. Вибір методу залежить від характеру освітніх завдань, від особливостей найприроднішого об'єкту і від віку дітей. Так, формування знань про диких тварин краще всього здійснити через показ діафільмів, кінофільмів, а ознайомлення з тваринами або рослинами куточка природи вимагає проведення безпосереднього спостереження за ними. На заняттях дітей молодшого віку використовуються спостереження, ігровий метод. Словесні методи найчастіше використовуються на заняттях з дітьми старшого віку. Вибраний метод повинен забезпечити повноту реалізації програмних завдань і активну розумову діяльність дітей. Різноманітність предметів природи і методів навчання, використовуваних на заняттях, вимагає від вихователя ретельної підготовки обстановки. Для розгляду тварин, кімнатних рослин, картин дітей садять півколом. Це дозволяє всім брати активну участь на занятті. Якщо на занятті використовується роздатковий матеріал і кожен одержує об'єкт спостереження, то дітям зручніше сидіти за столами. Іноді заняття, присвячене вихованню навиків праці, організовується в груповій кімнаті. В цьому випадку найбільш раціональне розміщення дітей — за столами, поставленими буквою П або стрічкоподібно. При цьому діти мають можливість краще бачити показ вихователем прийомів роботи, їм зручно діяти при виконанні трудового завдання, а вихователь має велику можливість для навчання і контролю. Готуючись до проведення заняття, вихователь продумує, які відібрати наочну допомогу: картини, малюнки, гербарії, календарі природи, погода і т. п.; які тварини, рослини, види корму, предмети догляду за тваринами і рослинами, посадочний матеріал буде потрібно для роботи. Тільки після цього вихователь продумує хід заняття. Оскільки засвоєння програмного змісту всіма дітьми здійснюється в ході заняття, вихователь наперед розробляє послідовність роботи, що забезпечує просування дітей відповідно до програмних вимог, поєднання завдань, систему прийомів, активізуючи розумову діяльність дітей (пошукові питання, порівняння, обслідницькі дії). В ході заняття важливо привертати до виконання завдання всіх дітей. В кінці заняття вихователь, як правило, користується педагогічною оцінкою навиків і умінь, відношення дітей до заняття, їх інтересу, диференціюючи її залежно від віку дітей.

Спостереження.

Спостереження це цілеспрямоване, планомірне сприйняття предметів і явищ навколишнього світу. Це складна пізнавальна діяльність, в ній беруть участь сприйняття, мислення і мова, потрібна стійка увага. У розумінні спостережуваного явища істотне значення мають досвід, знання і уміння дитини. Організовуючи спостереження в природі, вихователь вирішує в комплексі ряд завдань: формує у дітей знання про природу, учить спостерігати, розвиває спостережливість, виховує естетично. Залежно від пізнавальних завдань вихователь використовує різні види спостереження. В процесі короткочасних спостережень, організовуваних для формування знань про властивості і якості предмету і явища, діти вчаться розрізняти форму, колір, величину, просторове розташування частин, характер поверхні, а при ознайомленні з тваринами — характер руху, видавані звуки.

Для накопичення знань про зростання і розвиток рослин і тварин, про сезонні зміни в природі використовується складніший ряд спостереження — тривале спостереження; діти при цьому порівнюють спостережуваний стан об'єкту з тим, що було раніше. Спостереження може бути організоване і для того, щоб за якимись окремими ознаками визначити стан предмету (наприклад, за кольором землі в квіткових горщиках визначити необхідність поливання, по поведінці риб в акваріумі — необхідність часткової зміни води) або відновити картину цілого (по слідах на снігу визначити, хто пройшов або проїхав, за кольором ягід — стиглі вони чи ні). Цей вид спостереження припускає наявність у дітей і деяких знань, уміння аналізувати явище, зіставляти окремі дані, робити нескладні висновки. (Див. Різник Л. Горнися до природи – не матимеш пригоди //Дошкільне виховання.- 2001.- №8.- с. 18).

Два останні види спостереження зважаючи на їх складність використовують в роботі з дітьми середнього і старшого дошкільного віку. В ході цих спостережень розвиваються кмітливість, спостережливість, удосконалюються процеси аналізу, порівняння, висновку. Спостереження організовуються вихователем при ознайомленні дітей з рослинами і тваринами, погодою, працею дорослих в природі, вони проводяться на заняттях і екскурсіях, на прогулянках, в куточку природи і т.д. В одних випадках вихователь організовує всіх дітей, в інших — спостереження проводиться з невеликою групою або з однією дитиною. Це залежить від змісту спостереження і тих завдань, які ставить перед собою вихователь. Але у всіх випадках необхідно, щоб спостереження проходило при високій розумовій активності дітей, примушувало їх думати, шукати відповіді на поставлені питання, розвивало допитливість, виховувало інтерес і дбайливе відношення до природи.

Підготовка до спостереження. Підготовка вихователя до проведення спостереження починається з вибору об'єкту. Рослина або тварина, вибрана для спостереження, повинні бути у хорошому стані. Якщо спостереження проводиться в приміщенні (у куточку природи, на занятті), слід продумати його організацію: об'єкт повинен бути добре освітлений (краще, коли світло падає збоку), розташований так, щоб до нього легко було підійти. Дітей розташовують ближче до спостережуваного предмету, так, щоб всім було добре видно, а при необхідності можна було б і діяти з об'єктом спостереження (погодувати, погладити, пограти). Для спостереження на ділянці або в найближчому природному оточенні необхідно вибрати найбільш зручне місце, розташувати дітей так, щоб всім було зручно спостерігати.

Якщо спостерігається тварина, необхідно створити таку обстановку, в якій тварина поводилася б вільно і природно. Наприклад, при спостереженні за кроликом для нього споруджується достатньо простора загородка, навколо якої на стільчиках розміщуються діти. На паркетному підлогу (або покритий лінолеумом) слід постелити рогожу, постілку, інакше тварина ковзатиме при русі по гладкій підлозі.

Керівництво спостереженням.

На початку спостереження, особливо якщо воно проводиться вперше, не варто поспішати з постановкою перед дітьми питання або завдання. Необхідно, щоб вони самостійно подивилися об'єкт 1—2 мін, задовольнили природно виниклу цікавість, склали перше враження про спостережуване. Вихователь в процесі керівництва спостереженнями використовує різноманітні прийоми (з урахуванням віку дітей): питання, загадки, обстеження предмету, порівняння, ігрові і трудові дії. Він пояснює, розповідає, допомагаючи хлоп'ятам зрозуміти побачене. Для того, щоб викликати інтерес, емоційне відношення до спостереження, забезпечити естетичне сприйняття предметів, він в роботі з малюками використовує вірші, малі форми фольклору, а із старшими на закінчення заняття ще і читання уривків з художніх творів.

Спостереження повинне протікати в певній послідовності. Керуючи спостереженням дітей за твариною, вихователь направляє увагу перш за все на його поведінку: «Що робить? Як пересувається? Що їсть? Як?» І лише у зв'язку з якоюсь дією розглядаються зовнішні ознаки тварини: «Чим покрито тіло? Які ноги — довгі або короткі? Які очі (форма, колір)?»

Розгляд рослини починається з позначення і виділення найяскравішої, помітнішої ознаки — чи буде це квітка або яскраво розцвічене листя, а іноді і незвичайне стебло. Після цього визначають основні особливості зовнішньої будови рослини: розглядають по порядку величину, форму стебла (або стовбура), листя, знов квітки і т.д. Така послідовність необхідна тому, що увага дошкільників ще недостатньо стійко, багато в чому мимоволі. Проте в кінці слід упорядкувати уявлення, що склалися в ході спостереження. Використовуючи різні прийоми для подачі завдання, вихователь привчає дітей до послідовної розповіді про спостережувану: величина, форма предмету, покрив, колір, периферійні частини і їх особливості, а при спостереженні тварини — і його поведінка. Такий порядок необхідний «особливо тоді, коли діти знайомляться з новим об'єктом». (Програма розвитку та виховання дитини раннього віку «Зернятко» / Наук. керівник О.Л.Кононко. – К., 2004. –с.67).

При повторних спостереженнях, коли завданням є встановлення стану рослини або тварини (наприклад, розгляд дерева квітучого навесні, спостереження за поведінкою горобців, що купаються у весняній калюжі), можна починати з рішення основної задачі. У всіх випадках вихователь, організовуючи спостереження, повинен дотримувати послідовність в переході від одного конкретного завдання спостереження до іншої, від фактів до зв'язків, від накопичення уявлень до їх зіставлення, а потім до висновків. Кожне спостереження вирішує невелику, конкретну задачу ознайомлення дітей з природою. Тому, проводячи спостереження, вихователь завжди повинен встановлювати можливі зв'язки справжнього спостереження з тими, що проводяться раніше, враховувати подальшу роботу.

Організовуючи тривале спостереження об'єктів природи, вихователь наперед розбиває його на ряд епізодичних спостережень, які проводяться тоді, коли зміни, скажімо, в розвитку тварини виступлять достатньо яскраво. Вихователь пропонує дітям розглянути його, відзначити ознаки, зіставити стан його з тим, що спостерігали раніше, виділити нові ознаки, що свідчать про зміну. Іноді діти відразу помічають, що змінилося в тварин, але і в цьому випадку вихователь звертається до порівняння, для того, щоб відмічені зміни були ясні для всіх. У завершальному спостереженні слід відновити всю картину розвитку, спостережувану дітьми. Цьому допоможе щоденник спостереження (він може бути різним: у вигляді малюнків, гербарію, а в старших групах і як схематичне віддзеркалення змін).

Екскурсія як засіб ознайомлення дітей з природою

Підготовка до екскурсії. Перш ніж відправитися в першу подорож, продумаємо загальну систему прогулянок-походів з перспективою на цілий рік. Передбачимо їх цілі і завдання, зміст, фізичні навантаження, зв'язок з іншими формами роботи. Підготовку доцільно почати з підбору відповідної літератури, докладного ознайомлення з флорою і фауною місць передбачуваних спостережень, географією району. Треба добре знати особливості кліматичних умов, рельєфу, грунту, мережу гідрографії. Треба запам'ятати, що кожен похід повинен стати емоційно значущою подією в житті дітей, тому ретельно відберемо різноманітні, цікаві маршрути подорожей, що забезпечують тісне спілкування з природою.

У міських умовах зробити це непросто, проте при бажанні цілком можливо. У кожному місті є сквери, паркі, тінисті алеї, невелика річка або ставок, різні зони відпочинку, тихі околичні вулиці з садами приватних будинків, лісопарки. Вони своєрідні, неповторювані і можуть стати прекрасним об'єктом для спостережень і частиною маршруту. Соціальні об'єкти, такі, як бібліотека, музей, стадіон, магазин, пошта, також включаються в план подорожей за умови, що дорога до них проходитиме через зелену зону міста. У перспективному плані маршрутів передбачимо і виїзди за місто в ліс, на луг, до джерела на один, а іноді і на два-три дні. Чітко позначимо місце кожного маршруту в загальній річній системі походів-прогулянок, день, час. Складемо карту місцевості і нанесемо на неї маршрути. Доцільно прогулянки-походи проводити один-два разу в тиждень.