Курсовая работа: Еволюція грошових систем та види грошей

Сутність грошей виявляється в тому, що гроші – це економічна категорія, яка виражає притаманні товарному виробництву виробничі відносини між людьми, а також це загальноприйнятий засіб врахування кількості і якості суспільно-необхідної праці в товарі. Поява грошей розколює всі товари на товар еквівалент як носій вартості та на всі інші товари як носії споживної вартості.

Гроші це те, що приймають як сплату за товари, послуги і борги. Гроші - це засіб обміну; люди приймають гроші в обмін на товари і послуги, які вони надають у очікуванні, що зможуть потім обміняти гроші на ті товари і послуги, які вони хочуть придбати. Без такого засобу обміну люди повинні звертатися до бартеру - безпосереднього обміну товарів і послуг на інші товари і послуги - дуже неефективному засобу здійснення обміну. При бартері необхідно знайти партнера, у якого є те, що вам треба, а він повинен хотіти те, що ви пропонуєте до обміну. Це вимагає вишукування всіх потенційних партнерів по обміну, здатних задовольнити потреби і побажання один одного в товарах і послугах, а потім досягнення згоди за умов обміну. Таким чином, бартер приводить до високих інших витрат, пов'язаних з пошуком, і трансакційних витрат. Іншими словами, при натуральному обміні людям доводиться витрачати багато часу на пошук, ведення переговорів і брати на себе інші значні витрати в торговій діяльності.

Гроші служать також розрахунковою одиницею або «мірою вартості».[9, С.210].Роль грошей як «одиниці вимірювання» дозволяє використовувати встановлені ціни для операцій. Функції грошей, як розрахункової одиниці, дозволяють вимірювати економічні величини зрозумілим для всіх способом. Крім того, що гроші служать засобом обміну і розрахунковою одиницею, вони ще забезпечують дуже зручний спосіб заощадження (засіб заощадження) і зручний спосіб запозичення грошей (засіб відстроченого платежу). Як «засіб заощадження» гроші полегшують процес здійснення накопичення з поточного доходу за рахунок гарантування майбутньої купівельної спроможності. Як «засіб відстроченого платежу» гроші полегшують запозичення (і надання позик), забезпечуючи ту міру купівельної спроможності, яку на справжній момент часу запозичують і дають у позику. Гроші унікальні по своїй простоті, як засіб платежу за товари і послуги: вони володіють найвищою ліквідністю серед всіх фінансових коштів.

У економічній літературі розглядаються в основному дві концепції походження грошей: раціоналістична і еволюційна. Перша концепція вперше висловлена в роботі Аристотеля “Никромахова етика”. Вона панувала аж до кінця XVIII ст. і пояснював походження грошей як результат угоди між людьми. Так само трактують гроші і деякі сучасні економісти. Так, П. Самуельсон розглядає гроші як штучну соціальну умовність. [ 15, C. 584].Дж. Гелбрейт вважає, що “закріплення грошових функцій за благородними металами і іншими предметами - продукт угоди між людьми”. [ 18, C. 32]. Еволюційна концепція пояснює походження грошей як продукт розвитку товарного виробництва і процесу обміну. Найбільш послідовним прихильником цієї концепції був К.Маркс, який указував, що “вартість створюється абстрактною працею, але її не можна знайти в товарі навіть за допомогою мікроскопа.» [14, Соч. Т.21.,с.104]. Як суспільна властивість товару вартість можна виявити тільки шляхом прирівнювання одного товару до іншого в процесі обміну, тобто як мінову вартість. Існують два полюси виразу вартості: відносна форма вартості - представляє товар А, який виражає свою вартість в товарі В, і еквівалентна - представляє товар В, що слугує матеріалом для виразу вартості товару А”. К.Маркс у своєму дослідженні походження і суті грошей виділяв п’ять їх функцій: міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження, засіб платежу і світові гроші.

Відносна форма вартості показує, що всі товари, відмінні як споживні вартості, якісно однакові як вартості, як згустки однорідної абстрактної праці. Вона також показує, що вартість будь-якого товару може бути виражена лише побічно, через споживацьку вартість іншого товару.[5]

Еквівалентна форма вартості має особливості: споживацька вартість товару, що знаходиться в еквівалентній формі вартості, стає формою прояву своєї протилежності - вартості; конкретна праця - абстрактної праці; приватна праця - суспільної праці. Існують чотири форми вартості:

1) проста, одинична або випадкова;

2) повна або розгорнена;

3) загальна;

4) грошова.

Гроші - особливий товар, що виконує роль загального еквівалента. У літературі зустрічається і визначення грошей як способу суспільного виразу економічної цінності блага. Як і всі товари, гроші володіють вартістю і споживацької вартістю. Вартість золота полягає у тому, що на його здобич витрачено велику кількість суспільно необхідної праці. Споживацька вартість золота як грошового товару роздвоюється. З одного боку, золото має звичну споживацьку вартість - використовується для технічних цілей, виготовлення предметів розкоші, зубного протезування і т.д. З іншою - золото володіє загальною споживацькою вартістю, тобто є предметом загальної потреби в процесі обміну.

Гроші - це абсолютно ліквідний засіб обміну, тобто товар, що має найбільшу здатність до збуту. Загалом, сутністьгрошей проявляєтьсячерез:

1) загальну безпосередню обмінюваність;

2) самостійну мінову вартість;

3) зовнішню речову міру праці.

Гроші - це соціальне явище. Їх випускає держава. Воно ж тримає під контролем емісію, тобто випуск грошей в обіг. У різних країнах склалися різні емісійні системи, що визначають правила випуску грошей, розміри емісії, норми і форми її забезпечення. Якби випуск грошей не був обмежений, їх: міг би друкувати кожен, то ціни б підскочили, гроші знецінилися.[10]

Виникнення грошей стало великим благом для людської цивілізації. Без грошей, без цього загального засобу обміну - не могло б існувати дійсної спеціалізації, не могла б з'явитися розвинена економіка. Економічний розвиток не пішло б далі вбогого, примітивного рівня. З появою товару за назвою «гроші» зникають проблеми неподільності й «розбіжності потреб», що так заважали бартерному суспільству. Тепер Джонс зможе найняти робітників і заплатити їм... грішми. Сміт віддасть зроблений їм плуг в обмін на одиниці... грошей. Грошовий товар ділимо на дрібні одиниці й приймається всіма. Це означає, що всі товари й послуги продаються за гроші, після чого гроші знову використаються для купівлі інших потрібним людям товарів і послуг. Завдяки грошам може бути сформована розвинена «структура виробництва», у рамках якої земля, послуги праці й капітальні товари, спільно беруть участь у розвитку виробництва на кожній його стадії й одержують платежі грішми. [ 16, розд.4, С. 463].

Поява грошей приносить величезну користь, ще одного роду, тому що всі обміни здійснюються в грошах. Тим самим люди одержують можливість зрівняти ринкову вартість кожного товару з вартістю будь-якого іншого товару. Так як телевізор обмінюється на три унції золота, а автомобіль обмінюється на шістдесят унцій золота, то кожний розуміє, що на ринку один автомобіль «коштує» двадцять телевізорів. Ці мінові відносини і є ціни, а грошовий товар служить загальним знаменником для всіх цін. Тільки встановлення грошових цін на ринку створює умови для розвитку цивілізованої економіки, оскільки тільки вони дозволяють підприємцям робити економічні розрахунки. Тепер підприємці можуть судити про те, наскільки добре вони задовольняють потреби споживачів, порівнюючи ціни, по яких вони продають свою продукцію, із цінами на фактори виробництва (своїми «витратами»), тому що всі ці ціни виражені в грошах, підприємці можуть установити, чи одержують вони прибуток або зазнають збитків. Саме цими розрахунками керуються підприємці, працівники й землевласники, у своєму прагненні одержати грошовий доход. Тільки за допомогою таких розрахунків ресурси розподіляються по найбільш продуктивних способах їхнього використання, тобто по таким, які найбільшою мірою задовольняють потреби споживачів. У багатьох економічних джерелах стверджується, що гроші виконують кілька функцій. Гроші є й засобом обміну, і одиницею обліку, і «мірою цінності», і «засобом збереження цінності» і т.д. Однак всі ці функції є простими наслідками однієї головної: служити засобом обміну. Саме в силу того, що золото є загальноприйнятим засобом обміну, тобто володіє найбільшою обмінністтю, його можна зберігати для того, щоб використати як засіб обміну в майбутньому, аналогічно тому, як воно використається в сьогоденні. Саме тому всі ціни виражаються в одиницях золота . Оскільки тільки золото є товарним посередником для всіх обмінів, воно може служити як одиниця обліку для дійсних й очікуваних майбутніх цін. Важливо зрозуміти, що гроші не можуть бути абстрактними одиницями обліку або прав вимоги. Вони є такими тільки в тій мірі, у якій служать як засіб обміну.[ 10, C.456].У цьомі розділі ми зрозуміли, що гроші , як одне із важливіших явищ суспільства, відіграють роль загального еквівалента і виступають засобом виміру вартості всіх інших товарів.

1.2 Історія появи та еволюція грошей

Гроші належать до дуже загадкових феноменів, виникнення яких цікавило людство вже в стародавні часи. За довгий час існування людство завжди цікавила природа грошей, їх суть і функції. У первинному періоді існування людського суспільства панувало натуральне господарство. Вироблювана продукція призначалася для власного споживання. Поступово відбувалася спеціалізація людей на виготовлення певних видів продукції. Надлишки стали використовуватися для обміну на іншу продукцію, необхідну даному виробнику. Господарюючі суб'єкти почали виробляти продукцію не тільки для власного споживання, але і для обміну на інші товари або для реалізації. Для безпосереднього обміну товару на товар потрібна потреба продавця саме в тому товарі, який пропонується іншою стороною. Отже, обмін товарами може відбуватися за наявності потрібних товарів у обох сторін, вступаючих в операцію. Ця умова істотно обмежує можливості товарообміну. Треба врахувати, що при обміні повинна дотримуватися вимога еквівалентності вартості товарів, що беруть участь в обміні, що також обмежує обмін. Прагнення до розвитку обміну стимулювало виділення з різноманіття обмінюваних товарів якогось еквівалента, використовуваного при обміні товарів. Поступово виділялися товари, що володіли високою ліквідністю (здібністю до реалізації). Це була худоба, хутра, коштовні камені, сіль, зерно, дорогоцінні метали. Саме останні (головним чином золото) були виділені як загальний еквівалент. Цьому сприяли декілька якостей, властивих золоту: рідкість, однорідність, подільність, тривалість зберігання, портативність. Отже, товар, що володіє найбільшою ліквідністю стає грошима. За визначенням: гроші - це абсолютно ліквідний засіб. Треба помітити, що гроші з'явилися як результат економічних відносин в господарському житті людей. Тобто поява грошей абсолютно об'єктивна. Гроші є товаром, а товар призначений для обміну. Ніяких суперечностей. [11]

Слово «гроші» виникло тому, що стародавні римляни використовували Храм богині Джуно Монета як майстерня для чеканки монет. З часом всі місця, де виготовлялися монети, стали називати «монета». Англійський варіант цього слова «мінт», французький - «Моне»; від цього слова і відбулося англійське слово «мани»- гроші. Монети, як такі, існують всюди приблизно вже протягом 2500 років, але, як відомо, їм передували різні предмети, використовувані як гроші. У настінних малюнках Давнього Єгипту зважують на вагах золоті кільця. У найдавніших рукописах (часів стародавньої Месопотамії) згадується використовування грошей як відваженого металу. У Китаї, щонайменше 3000 років тому, як гроші застосовували шкаралупи каурі, раковини деяких видів молюсків з Індійського океану. Деякі північноамериканські індійці теж використовували як гроші луску молюсків, яку вони називали вампум. Є також свідоцтва того, що тисячі років тому в примітивних суспільствах використовували каміння. [7]

У паперових грошей були попередники у вигляді документів, що обіцяють платежі золотом, сріблом або іншими цінними предметами. Відомі історії перші банкноти, що знаходилися в обігу, були випущені китайськими банкірами у вісімнадцятому столітті. Банки і банкіри існували всюди вже протягом багатьох століть до появи перших банкнот. На ранній стадії банкноти підтримувалися монетами, і саме завдяки цьому їх стали сприймати як гроші. До сімнадцятого століття паперові гроші були в обігу в дуже обмежених кількостях всього в декількох країнах. Англійський банк почав випускати банкноти в 1764 року, тобто того року, коли була утворена ця установа.

Сучасна фінансова система, що містить готівку, чеки, розрахункові автомати і безліч складних фінансових інструментів, не виникла за один день. Але ядром цієї системи є гроші. Гроші - це предмет, який служить загальноприйнятим засобом обміну або засобом платежу. Першим видом грошей були товари, але з часом загальним засобом платежу ставали паперові гроші, а потім чекові рахунки. Всі вони володіють однією і тією ж фундаментальною властивістю - їх приймають як плату за товари і послуги. Бартер. У одному з перших підручників по грошах, коли Стенлі Джевонс хотів проілюструвати природу бартеру, він скористався наступним прикладом. “Кілька років тому мадемуазель Зелі, соліст паризького оперного театру (Theatre Lyrique at Paris)… давала концерт на островах Співтовариства. У обмін на арію з “Норми” (опери Белліні) і декілька інших пісень вона повинна була одержати третю частину всієї виручки. При підрахунку з'ясувалося, що її частка склала три свині, двадцять три індики, сорок чотири індики, п'ять тисяч кокосових горіхів, а також значну кількість бананів, лимонів і апельсинів… У Парижі… всі ці овочі, фрукти і поголів'я худоби могли б принести чотири тисячі франків, що є хорошою винагородою за виконання п'яти пісень. Проте на островах Співтовариства монети були рідкістю, і оскільки мадмуазель не могла сама спожити скільки-небудь значну частку виручки, вона тим часом знайшла вихід - просто нагодувала всі продукти тваринам і птахам”.

Цей приклад описує бартер, який полягає в обміні одних товарів (благ) на інші. Бартер контрастує з грошовою економікою, в якій торгівля здійснюється через загальноприйнятий засіб обміну[5, с. 76].

Хоча бартер кращий, ніж нічого, його функціонування пов'язане з величезними труднощами, оскільки значний розподіл праці немислимий без упровадження великого суспільного винаходу - грошей.

У міру економічного розвитку, люди перестають прямо обмінювати один товар на іншій. Натомість вони продають товари за гроші, а потім використовують ці гроші для покупки тих благ, які вони бажають мати. На перший погляд така процедура здається складніше, ніж бартер, так одна операція замінюється двома. Якщо ви маєте яблука і хочете горіхи, чи не простіше обміняти перше благо на друге, а не продавати горіхи за гроші і потім використовувати ці гроші для придбання горіхів? Насправді все навпаки: дві грошові операції (трансакції) простіші, ніж одна бартерна операція. Наприклад, хай ви хочете купити яблука і продати горіхи. Але була б великою несподіванкою наявність людини, бажання якого в точності доповнюють ваші бажання. Ми маємо на увазі, що ця людина прагнула б продати горіхи і купити яблука. Використовуючи класичний економічний вираз, замість “подвійного збігу потреб” швидше за все матиме місце “потреба в збігу”. Так, якщо голодному кравцю не вдасться відшукати неодягненого фермера, який має і продукти харчування, і бажання дістати пару брюк, при бартерній системі операція не відбудеться.[4]

Товарні гроші. Гроші як засіб обміну вперше з'явилися в людській історії у формі товарів. У різні часи самі різні предмети служили грошима: худоба, оливкове масло, пиво, вино, мідь, золото, срібло, діаманти і сигарети. Проте до дев'ятнадцятого століття товарними грошима були майже виключно тільки такі метали, як срібло і золото. Ці форми грошей мали “внутрішню цінність (вартість)”; це означає, що вони володіли цінністю самі по собі. Зважаючи на це, відсутня необхідність гарантувати їх цінність з боку уряду, і кількість грошей в обігу регулювалася ринком через попит і пропозицію золота і срібла. Проте металеві гроші мають недоліки, оскільки для того, щоб викопати їх з надр землі, потрібні рідкісні ресурси; більш того, ці гроші можуть стати рідкісними або надмірними просто через випадкове відкриття родовищ дорогоцінних металів. Поява грошового регулювання з боку центральних банків привела до значно стабільнішої грошової системи. В даний час внутрішня цінність грошей - якнайменше важлива річ, пов'язана з ними. Паперові гроші: з крахом золотого стандарту в переважній більшості країн склався новий тип грошей, які дістали назву паперові. Ці гроші характеризуються тим , що в них роль загального еквівалента відіграє вже не товар, який має власну вартість і який саме відносно цієї вартості діє у сфері обміну, а товар, який своєї вартості не має. Паперові гроші – це номінальні знаки вартості , що заміщують в обігу повноцінні гроші і випускаються державою для покриття своїх витрат. Ера товарних грошей поступилася місцем епосі паперових грошей. Тепер суть грошей спростилася. Гроші потрібні не заради них самих, а заради речей, які можна за них купити. Ми не хочемо безпосередньо споживати гроші; швидше, ми використовуємо їх, позбавляючись від них. Навіть коли ми вважаємо за краще тримати гроші, вони цінні лише тому, що ми можемо їх пізніше витратити.

Використовування паперових грошей стає широко поширеним, оскільки вони є зручним засобом обміну. Ці гроші легко транспортувати і зберігати. При ретельному гравіюванні, цінність грошей може бути захищена від підробок. Той факт, що приватні особи не можуть створювати їх, підтримує їх рідкість. При такому обмеженні пропозиції, гроші мають цінність. Вони можуть купувати речі. Доки люди можуть платити паперовою готівкою за своїми зобов'язаннями, доти паперові гроші приймають як засіб платежу, вона (паперова готівка) виконує функцію грошей.[11. С 45]

Паперові гроші мають свою вартість, пов’язану із затратами праці на виготовлення спеціальної паперової грошової стрічки, захистом їх від підробки, друкуванням, збереженням та інше. Чим більше захищені від підробок ті або інші паперові гроші, тим дорожче їх виробництво. Наша національна валюта –гривня спочатку була надрукована за кордоном , у Канаді. Вона мала 17 ступенів захисту, не було в 1992 році. Але уже в 1994 році у Києві почала працювати власна фабрика Держзнака, що забезпечує