Курсовая работа: Еволюційний шлях розвитку книги
1. Прослідити розвиток книги від древньої ( у Древньому Єгипті, Древньому Китаї, в Древній Індії) до сучасної.
2. Визначити причини введення друкарства та його розвиток.
Методи дослідження – описовий та метод спостереження.
Джерельною базою дослідження є наукові статті, навчальні та навчально-методичні посібники, підручники.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку літератури. Загальний обсяг роботи 27 сторінок.
1. Розвиток древньої книги
1.1 Книга в Древньому Єгипті
Народження книги потрібно зв'язати з першим винаходом, що дозволив згорнути пописану поверхню й потім у міру читання розвертати її частинами. Їм став писальний матеріал - папірус, що з'явився в III тисячолітті до н.е. у Древньому Єгипті. Він же визначив першу конструкцію книги - світок, простий рулон, у який скручувалася довга папірусна стрічка. Папірус - матеріал пружний, легкий, але в теж час міцний. Останнє було дуже важливо в очах єгиптян, тому що ідея тривалості збереження за межами коротких строків людського існування була однієї з визначальних у єгипетській культурі. Зокрема, більшість давньоєгипетських книг, що дійшли до нас, пов'язане із заупокійним культом.
Авторитет книги в Древньому Єгипті був дуже високий і був обумовлений її магічним значенням. Високо також стояв авторитет переписувача, творця книги. Єгипетська книга була предметом не буденним, а таємничим. Іноді тексти попереджали про нерозголошення таємниці магічної книги. Як магічний предмет книга не обов'язково призначалася для читання. Книга могла бути сховищем таємниці, схованим від всіх людей. Деяким текстам приписувалося таємниче походження: вони були знайдені у священному місці, упали вночі з неба в храмі та інше. Такого роду легенди підвищували авторитет якого-небудь медичного рецепта. Повага до книги в Древньому Єгипті ґрунтувалося й на вірогідності її тексту, без змін перехідного із сувою в сувій, що підтверджував переписувач. Твір священних книг приписувалося безпосередньо божеству. Бог Той, винахідник і заступник письма, що зображувався з письмовими приладдя в руках, вважався в єгиптян автором незліченних книг. Значна частина магічних книг була пов'язана із заупокійним культом. Книги заклинань супроводжували померлого в гробницю й повинні були допомагати йому на шляху в загробний світ. Поряд із заупокійними текстами багато книг було присвячено й побутової магії - очищенню води, змовам проти хвороб і отруті, подоланню ворогів та інше.
Давньоєгипетська книга ретельно відбувалася, поряд з текстом у ній широко застосовувалися ілюстрації.
Давньоєгипетська книга являла собою свиток гнучкого зеленуватого матеріалу, поверхня якого була пописана із внутрішньої сторони. Висота його відповідає приблизно висоті сучасній книзі, довга розгорнутої стрічки, досягає звичайно декількох метрів. Для листа або читання стрічку розташовували горизонтально на колінах, поступово перемотуючи з одного рулону на іншій. Єгипетський переписувач писав тростиною із трохи розм'якшеним кінцем, як пензликом. Лише в III в. до н.е. її поміняє калам - спеціально очинене, загострене очеретяне перо. Для листа використовували чорну й червону фарби, розтерті на спеціальній палетці. Червоним виділяли заголовок, окремі важливі місця тексту, і колофон - завершення тексту, де подавали відомості про рукопис: ім'я переписувача, джерело тексту, час його переписки або ім'я замовника. В ілюстрації застосовували, крім чорної й червоної, і інші фарби. Помилки в листі легко виправляли за допомогою вологої губки, видаляючи написане.
До початку II тисячоріччя до н.е. єгиптяни писали зверху долілиць, розташовуючи вертикальні рядок справа наліво. Заголовки, а також повторювані, загальні частини тексту писалися над цими колонками, горизонтально. Із часу XII династії писали звичайно горизонтальними рядками, причому їхній напрямок, як і послідовність стовпчиків, могли варіюватися. Траплялося, що стовпчика йшли зліва направо, а знаки в них з права наліво. Організувати поверхню свитку допомагали розділові лінії. Вертикальні рядки розділялися звичайно тоненькими лінійками. Ілюстрація в давньоєгипетській книзі строго конструктивна. Її графіка відрізняється відточеною чіткістю ліній, колір ясно обмежений контуром.
Від звичного кодексу древній свиток відрізнявся деякими якостями:
1. Злитість поверхні. Хоча свиток являв собою склеєні аркуші папірусу, стики не були виявлені. Вони загладжувалися до повної нерозрізненості. Рух ока по свитку був плавним.
2. Замкнутість. Текст ховався усередині свитку. Читання було пов'язане з розгортанням, проникненням у якусь глибину.
1.2 Антична книга
Книги в Древній Греції й Древньому Римі писалися в основному на папірусі, хоча матеріал цей був чужоземним, привізним для цих країн. Форма античної книги була почасти визначена єгипетською традицією, втіленої вже в рулоні папірусу, придбаного для її написання.
Антична книга носила цілком світський характер, тому що в релігійних обрядах стародавніх греків і древніх римлян писане слово не грало тої ролі, що на Сході. Античність не знала магічного й містичного змісту книги. Вихідною формою літературного тексту мислилася усна. Класична грецька література вважається скоріше записаною, ніж написаною. Вона умовно зафіксована, але вимагає реалізації в усному виконанні. Текст знаходив зміст, лише озвучуючись. Звідси й скромний діловий характер античної книги. У ній були не часті ілюстрації й прикраси.
Грецький текст писався не широкими колонками з лівої сторони направо. Звичайно два таких стовпчики містилися на кожному аркуші папірусу, з яких склеювався свиток. Текст книги відрізнявся граничною злитістю. Слова були не відділені друг від друга, всі букви однієї висоти. Для зручного читання робили вузькі стовпчики по 10-15 знаків у рядку. При читанні свиток розвертали так, що в поле зору виявлялися чотири таких стовпчики - інакше книгу доводилося б щохвилини перекручувати. Дуже скромні в античній книзі розділові знаки. Риска або крапка над першою буквою позначали абзац. В античній книзі робили широкі поля зверху й знизу, широкі пробіли між вузькими колонками - усього 30-35% її було зайнято текстом. Свиток більше 5-6 метрів був незручний для користування, тому місткість античної книги була не велика. Більші твори розділяли на кілька свитків. Основні відомості про текст і автора містилися наприкінці свитка, на його останньому аркуші - есхатоколе. Тут називалося ім'я автора, заголовок твору, номер тому, число рядків і склеювань, а також побажання читачеві. Іноді короткі відомості про книгу поміщали на першому її аркуші.
В елліністичну епоху написане слово стало об'єктом уваги й вивчення, воно знайшло більш високий статус. Книга перетворилася в об'єкт дослідницької роботи. Таке відношення до книги змінило її форму й оформлення. У Древньому Римі книги одержали широке поширення, збиралися у великі приватні бібліотеки, стали предметом спеціалізованої книжкової торгівлі й виготовлялися на продаж значними для рукопису тиражами. На цей час книга була вже не просто рулоном пописаного папірусу, а зручною для читання й зберігання, ретельно зробленою, витонченою річчю. Торці сувою відшліфовувалися пемзою, внутрішній кінець сувою прикріплювався до дерев'яного валика, на який книга намотувалася. Кінці валика офарблювалися, а іноді золотилися. До початку сувою міг також прикріплюватися валик або підклеювався пергамент, що захищає край. Книга вкладалася у футляр зі шкіри або пергаменту пурпурний або шафранний кольори, до кінця його прикріплювався пергаментний ярлик із заголовком. Сам папірус від захисту від книжкового хробака промащувався кедровим маслом.
Уже наприкінці I століття н.е. у Римі з'являється нова форма книги - кодекс, книга із сторінками, що перегортаються. Її винахід пов'язаний з поширенням нового писального матеріалу - пергаменту, який більше підходив для такої конструкції, тому що папірус по згинах легко ламався. Однак кодекс, якому належало майбутнє, у римську епоху не став основним, визначальним типом книги. Він з'явився як свого роду іграшка, книга-подарунок, звичайно невеликого формату, причому місткість його виявлялася помітно більшою, ніж у звичного сувою. Імовірно, з ошатним маленьким кодексом було зв'язано й розвиток ілюстрування в пізньоантичній книзі. У цей період, очевидно, ілюстрації не були сильно поширені, до наших днів дійшли в лічених і переважно пізніх зразках. Ілюструвалися наукові праці, наприклад книги по ботаніці, астрономії. Романи й п'єси також забезпечувалися іноді ілюстраціями.
1.3 Древня книга Китаю
У Китаї з початку I тисячоріччя до н.е. для письма використовувалися бамбукові планки, рідше - дерев'яні. На кожній з них міститься вертикальний ряд - рядки ієрогліфів. Дощечка довжиною звичайно від 30 до 60 см уміщала кілька десятків ієрогліфічних знаків. Зв'язування таких планок являють собою найдавнішу форму китайської книги. У кожному зв'язуванні містилася одна глава твору, назва її позначалося наприкінці рядка або на звороті планки. Писали на бамбуку дерев'яною паличкою або кистю, чорнилом служив сік лакового дерева.
У цю епоху в Китаї створюються філософські системи, які визначили духовний розвиток на багато століть уперед, пишуться трактати, що стали незабаром класичними. При дворах правителів ведуться історичні хроніки, збираються великі бібліотеки, керовані вченими-чиновниками. Філософія й книжкова справа стають справами державної важливості.
В III столітті до н.е. поряд з бамбуком у Китаї починають застосовувати для книг новий матеріал - шовк. Шовкові книги мали форму сувоїв. Внутрішній кінець довгої смуги тканини прикріплювався до палички, на яку сувій намотувався. Читали таку книгу вертикальними рядками праворуч ліворуч, поверхня шовку заповнювалася правильними рядами ієрогліфів. Писали по шовку волосяною кистю, що вмочали в розтерту з водою туш. У шовковій книзі були ілюстрації, часом багатобарвні. Білий або жовтуватий шовк розліновувався жовтими, або червоними лініями, пізніше з'явився шовк із готовою розліновкою - витканою.
В II столітті н.е. входить у вживання ще один писальний матеріал - папір. Паралельно зі зміною письмового матеріалу вдосконалювалися й знаряддя листа. В I тисячоріччі н.е. починає застосовуватися м'яка кисть особливої конструкції, що забезпечує строгу красу китайської каліграфії. Виробляються типи листа: "лисію" - "канцелярський лист", "кайшу" - "статутний лист", "цаошу" - "трав'яний лист" і ще кілька типів почерку. Про ілюстрації в китайській рукописній книзі відомо дуже мало.
1.4 Книга в Древній Індії
Індійська форма книги, що носить назву "потхи", виготовлялася зі спеціально оброблених пальмових листів - просушених, виварених, відполірованих. Вихідний матеріал визначав форму аркуша - вузьку й довгу. Стопка таких аркушів жовтого кольору, обрізаних із чотирьох сторін для одержання прямокутної форми, і становила книгу. Писали уздовж довгого краю аркуша, прожилки якого служили напрямними лініями, заміняючи графлення. У середній частині аркуша ближче до лівого краю, переписувач залишав вільний квадратик, у якому робився отвір. Через нього пропускався шнурок, що скріплює аркуші й дозволяє зберегти їхній порядок і цілісність всієї книги. В аркушах дуже довгих могло бути два таких отвори, тоді вони скріплювалися двома шнурками. Плетіння складалося із двох дощечок того ж розміру, що й аркуші, вони захищали рукопис зверху й знизу. Шнури пропускалися й крізь них і обмотувалися навколо зв'язування, а при читанні - розв'язувалися й послаблялися.
Писали на пальмовому аркуші чорнилом, приготовленими з рослинного соку, а на півдні Індії текст процарапували металевим штифтом. При читанні в поглиблення втиралася фарба, що проявляла знаки. Писали в Індії кількома мовами й користувалися різними системами письма - уже алфавітними.