Курсовая работа: Факторинг: поняття і сфера застосування

- значно збільшити обсяги продажу (в середньому упродовж півроку-року в 2—3 рази);

- вчасно поповнювати обігові кошти: отримання коштів відразу після доставки;

- одержувати беззаставне й відновлювальне фінансування;

- пришвидшити обіговість коштів;

- ліквідувати касові розриви;

- поліпшити структуру балансу;

- залучити нових покупців;

- віднести на собівартість витрати на сплату комісійної винагороди за факторингом [4, ст. 67].

1.3 Види факторингу

Існує декілька класифікацій ділення факторингу на види. Основне ділення - регресний і безрегрессний факторинг.

- регресний факторинг. Фактор набуває у клієнта права на всі суми, що винен боржник, проте у разі неможливості стягнення з боржника сум в повному об'ємі клієнт, що переуступає такий "недоброякісний" борг, зобов'язаний відшкодувати фактору бракуючі грошові кошти. Якщо ж з боржника отриманий надлишок в порівнянні з тією, що належить фактору сумою, то надлишок повертається клієнтові.

- безрегрессний факторинг - фактор набуває у клієнта права на всі суми, що винен боржник. При неможливості стягнення з боржника сум в повному об'ємі фінансовий агент потерпить збитки. По суті, це означає повний перехід права власності на право вимоги клієнта до боржника.

Залежно від країни знаходження учасників факторингової операції факторинг ділиться на:

- факторинг внутрішній

- факторинг міжнародний

Факторинг називається внутрішнім (domesticfactoring), якщо сторони за договором купівлі-продажу знаходяться в межах однієї країни. В операціях внутрішнього факторингу зазвичай беруть участь три сторони: постачальник, покупець і фактор.

Якщо ж постачальник і покупець є резидентами різних держав, то мова йде про міжнародний факторинг (internationalfactoring).

Факторинг буває відкритим (з повідомленням дебітора про поступку) і закритим (без повідомлення).

Також він буває реальним (грошова вимога існує на момент підписання договору) і консесуальним (грошова вимога виникне в майбутньому).

За участю одного фактора в операції факторинг називається прямим, за наявності двох факторів - взаємним.

Існує ще слідуюча класифікація факторингу: з умовою про кредитування постачальника у формі попередньої оплати (до 80% боргових вимог), або оплати вимог до певної дати. Основною перевагою попередньої оплати є те, що її розміром є фіксований відсоток від суми боргових вимог. Таким образом, постачальник автоматично отримує більше коштів при збільшенні обсягів своїх продаж. За відсутністю попередньої оплати сума перезданих боргових вимог (за мінусом витрат) перераховується постачальникові на певну дату або після закінчення певного терміну [2, ст. 12].

Р О ЗД І Л 2. Здійснення факторингових операцій

2.1 Вимоги до факторингових операцій

Факторингові операції не проводяться по борговим зобов’язанням фізичних осіб, філіалів та відділень підприємств. У цьому випадку банку важко оцінити кредитний ризик або невигідно брати на себе підвищений обсяг робіт, а також додатковий ризик, який виникає при переуступці таких вимог, оплата, яких може бути не виконана в строк з причин невиконання постачальником своїх договірних зобов’язань.

Крім цього, постачальник має виробляти товари чи надавати послуги високої якості, мати перспективи швидкого розширення виробництва та збільшення прибутку та тимчасові причини недостатності грошових коштів – через несвоєчасне погашення дебіторами чи недостатній рівень прибутку.

Відповідно до конвенції про міжнародний факторинг, операція вважається факторингом в тому випадку, якщо вона задовольняє яку-небудь з наступних чотирьох ознак:

1. Наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог.

2. Ведення бухгалтерського обліку постачальника.

3. Інкасування його заборгованості.