Курсовая работа: Фауна гідробіонтів озера Сірче

Рід Беззубки Anadonta

Вид Беззубка звичайна Anadonta cygnaea

Родина Шарівки Sphaeridae

Рід Шарівки Sphaerium

Вид Шарівка рогова Sphaerium corneum

Розділ 4. Особливості біології зареєстрованих видів

Водомірка озерна (Gerris lacustris) з родини водомірок (Gerridae) (рис. А. 5.). Тіло водомірки видовжене, з широко розставленими ногами, завдяки чому маса тіла комахи розподіляється на значній поверхні. На голові навідміну від інших клопів є досить довгі вусики, які складаються з чотирьох членників, та сильно зігнутий донизу хоботок. Очі великі. Перша пара ніг значно коротша за задні дві і відіграє роль хватального органу. Задні, і особливо середні ноги – довгі. Їхні лапи густо вкриті волосками. Розкинувши довгі ноги, водомірки спритними швидкими рухами ковзають по дзеркалу озера або ставка. Середніми ногами водомірка робить сильний поштовх, який викидає її на чверть метра вперед; задні ноги служать як кермо; ноги кожної пари заносяться вперед одночасно. При такому способі руху водомірки блискавично кидаються на комаху, яка висунулася з води або впала в неї. Під надкрилами у водомірки є перетинчасті крила. [8]. Літають водомірки рідко. За допомогою ніг вони можуть пересуватися і по суші. Під осінь вони залишають водойми, ховаючись на зимівлю під корою пнів, у мох. Навесні самки відкладають яйця на підводні частини стебла чи листя рослин (рис. А. 6.). Через тиждень з яєць вилуплюються личинки. Весь розвиток закінчується протягом 40 днів. У другій половині зявляється друге покоління.[4].

Часто зустрічаються водомірки у яких на тілі є одна або кілька червоних крапок – це паразитичні личинки водяних кліщів, які живуть на багатьох водяних комахах.

Водолюб великий чорний (Hydrous piceus) – найбільший з родини водолюбів (Hydrophilidae), що поширені в прісних водоймах. Довжина його тіла 4–4,7 см. Тримається рослин у прибережній смузі стоячих водойм, де його можна знайти протягом всього року. Плаває водолюб погано, при цьому пересуває ноги змінно, а не одночасно як плавунець. Частіше водолюби повзають по водяних рослинах. Червоний бік їхнього тіла здається сріблястим тому, що між волосками черевця затримується повітря.

Тіло водолюба яйцеподібної форми, блискучого, смоляно-чорного кольору із зеленуватим відтінком. Очі розташовані біля заднього краю голови. На черевному боці тіла є кіль, який переходить у гострий шип. Вусики короткі. З ними пов'язаний своєрідний спосіб дихання водолюбів: жук виставляє з води зігнуті вусики, між волосками яких скупчується повітря. Потім жук підбирає вусики, і повітря поступово переходить на волоски нижнього боку грудей, а потім під надкрила, де й розташовані дихальця. Живляться водолюби переважно рослинною їжею: мякими частинами водних рослин і нитчастими водоростями. Іноді вони поїдають ослаблених або мертвих водяних тварин.

Розмножуються водолюби у травні. Самки будують кокони, в які відкладають 50–60 яєць. Яйця в коконі розміщені в один ряд. Личинки виходять у воду тижнів через два-три після відкладання яєйь. Улюбленою їжею личинок є дрібні млюски, особливо котушки. Повний цикл розвитку водолюба чорного від яйця до появи дорослої комахи відбувається протягом 9-10 тижнів. Дорослі жуки зимують на дні водойм. [15].

У невеликих водоймах зустрічається інший вид з цієї родини – Водолюб малий чорний (Hydrophilus caraboides). Він має менші розміри (13-18мм). Тіло овальне, чорного кольору, з металічним блиском. Личинки схожі на молоду личинку водолюба чорного, від якої легко відрізняються наявністю семи пар трахейних зябер черевця, вкритого волосками. Навідміну від дорослого жука личинка є хижаком, проте плаває вона погано. [16].

У водоймах України дуже поширенний Полоскун розенчастий (Acilius sulcatus) з родини плавунців (Dyctiscidae). (рис. А. 9.). Полоскунів особливо багато там, де є пуголовки, якими жуки та їх личинки живляться. Сплющене тіло жука досягає 16–18мм довжини. Надкрила самців гладенькі, у самки – з поздовжніми жолобками, густо вкритими волосками. Від інших видів цієї родини полоскун відрізняється чорними стегнами задніх ніг біля основи. Весною полоскун відкладає яйця у стебла водяних рослин. З яєйь розвиваються личинки, схожі на личинок плавунця – спритні і ненажерливі. (рис. А. 10.). Личинки з'являються наприкінці травня. Тіло дорослої личинки веретеноподібне, на спині темно-бурі плями. Останні два членники черевця по боках густо вкриті волосками. На задньому кінці тіла – пара коротких хвостових придатків, які навідміну від личинок плавунців, вкриті короткими щетинками. Крім пуголовків личинки живляться дафніями, черепашковими рачками та іншими дрібними водяними тваринами.

Плавунець облямований (Macrodytes marginalis) – один з найбільших видів родини плавунці. (рис. А. 7.). Довжина його тіла 3-3,4см. Тіло зеленувато - чорне, з боків облямоване жовто - бурою смужкою. Плавунець швидко і спритно плаває. Основним знаряддям плавання служить пара задніх ніг, розширених на зразок весел і густо вкритих волосками, що у сукупності створює значну гребну поверхню. Передні ноги плавунця коротші за середні, ними він захоплює їжу.

Плавунець дуже ненажерливий. Живиться він водяними комахами, рачкпми, слимаками, а також пуголовками і рибами. Самка, що восени копулювала зимує. Кладка яєць відбувається в березні. Самка відкладає яйця під водою. Протягом доби вона може відкласти від 10 до 30 яєць. Яйця досить великі, завдовжки 6 – 7мм.

З яєць вилуплюються личинки, які швидко ростуть і двічі линяють. Личинки швидко пересуваються у воді. Крім того, задній кінець тіла личинки, вкритий волосками, діє як плавник.

Своїми хижацькими інстинктами личинка не поступається перед дорослим жуком. Коли личинка виростає, вона виповзає на сушу, де й заляльковується. Через 20 годин починає будувати собі колиску, зверху прикриваючи її земляним куполом. Тут личинка через тиждень і більше перетворюється в лялечку. Стадія лялечки триває 2–4 тижні, а потім перетворюється на імаго. Молодий жук виходить з колиски і прямує до водойми. [5].

Дуже часто в прісних водоймах зустрічаються Вертячки денні (Gyrinus marinus) з родини вертячки (Gyrididae). (рис. А. 8.). Ці маленькі блискучі жучки зграйками дуже швидко снують по спокійній поверхні води, описуючи кола і спіралі. Довжина тіла їх досягає 5–7мм. Шкірні покриви вертячок не змочуються і дуже блищать. Ці жуки дуже добре пірнають і можуть довго триматися під водою. Вони залишаються там і в похмуру погоду. Вночі вертячки літають. Серед особливостей будови вертячок привертає увагу будова очей. Кожне із її фасеткових очей перегороджене хітиновою перетяжкою на дві частини, нижню і верхню. Нижня частина пристосована для зору під водою, а верхня – для зору в повітрі. Цікава будова і ніг вертячки – середніх і задніх: вони дуже сплющені і вкорочені, не тільки стегна гомілки, а й всі членники на лапках мають вигляд пластинок. Усі частини ніг дуже рухливі, вони то складаються, то розсуваються. Завдяки особливості будови ніг вертячки дуже швидко пересуваються у воді.

Вертячки – хижаки, що живляться дрібними червяками і членистоногими. Можуть поїдати один одного. [15].

Зимують вертячки в мулі в нерухомому стані. Самкм відкладають яйця в квітні, прикріплюючи їх до водяних рослин, або до інших предметів. Через два тижні з яєць виходять личинки, які опускаються на дно і ведуть хижацький спосіб життя.

У водоймах з стоячою або повільно текучою водою, густо зарослих водяними рослинами, зустрічаються Водяні скорпіони (Nepa cinerea) з родини (Nepidae). Іноді водяного скорпіона можна знайти у береговій зоні швидко текучих водойм – у річках і струмках. Долати течію йому допомагають міцні ноги, за допомогою яких він тримається за водяні рослини. Тіло непи схоже на почорнілий листок з стебельцем. Маленька, з великими очима голова цього клопа має короткий, міцний членистий хоботок. [12]. Пересувається водяний скорпіон дуже повільно, плаває погано, неохоче, найчастіше сидить нерухомо на водяних рослинах, підстерігаючи свою здобич.

Живиться водяний скорпіон різними водяними тваринами, переважно ракоподібними і комахами, а також мальками риб. Помітивши свою здобич, скорпіон викидає першу пару ніг і схоплює жертву. Ці кінцівки мають своєрідну будову і більше нагадують гігантські щелепи, ніж ноги. Видовжені і розширені стегна з внутрішнього боку мають жолобок, в який щільно входять зчленовані одна з одною гомілка і одночленикова лапка, нагадуючи цим складений ножик. Дві інші пари ніг ходильні. Черевце складається з восьми члеників. Сьомий членик – це дихальна трубка, яка складається з двох звернених один до одного жолобків. На початку літа самка відкладає яйця на різні водні рослини. Яйця досить великі, циліндричної форми, з округленими кінцями. Через два тижні з яйця вилуплюється личинка, яка зовнішнім виглядом нагадує дорослого скорпіона, проте її дихальна трубка аоротша. Весь розвиток водяного скорпіона від яйця до імаго триває близько трьох місяців. Наприкінці липня з раніх весняних кладок зявляється нове покоління дорослих комах.

У прісних водах або біля них можна побачити чимало видів клопів, або напівтвеодокрилих. Одним з найбільш поширених з них є Хребтоплав звичайний (Notonecta glauca) з родини хребтоплавів (Notonectidae). Він зустрічається як у стоячих, так і повільно текучих водах. Це один з найбільших водяних клопів, сильний і спритний хижак, з витягнутим у довжину тілом, схожим на човник. [2]. Спинний бік комахи опуклий, зеленуватого кольору, сріблястий і не змочується водою. Зверху на голові розташовані темно0червоні очі. Перші дві пари ніжок короткі, ними хребтоплав захоплює здобич, а також чіпляється на водяні рослини. Задня пара ніг служить для плавання: вони довгі, без кігтиків на кінці і густо вкриті щетинками. Плаває хребтоплав черевцем догори.Загострене тіло з опуклою спиною добре розтинає воду. Хребтоплав може і літати за допомогою добре розвинених крил, пролітаючи іноді вночі великі відстані.

Дихає хребтоплав атмосферними повітрям. На задньому кінці черевця, який при диханні під кутрм виставляє з води, розташовані дихальні отвори. Пірнаючи, хребтоплав бере з собою запас повітря, який зменшує його питому масу.

Живляться хребтоплави, як і інші хижі клопи, живою здобиччю. Схопивши здобич, на яку він нападає знизу, першими чотирма ногами, хребтоплав встромляє в неї свій гострий, короткий хоботок. Після цього, підвісившись заднім кінцем до поверхні води, він повільно висисає свою жертву, що від комахи залишаються лише крила і хітиновий покрив. Великий хребтоплав, якщо його необережно взяти, може боляче вколоти і людину.

Самка відкладає яйця за допомогою яйцеклада в підводні рослини так, що кінець яєчка стирчить з тканини рослини. Через кілька днів на цьомукінці починають просвічувати червонуваті очі майбутньої личинки, а через два тижні вилуплюється личинка. Від дорослої комахи вона відрізняється тим, що не має крил, розмірами і блідим зеленувато-білим забарвленням. Личинки хребтоплава живляться дрібними водяними тваринами. Хребтоплави живуть менш як рік.

Водяний ослик (Asellus aquaticus) з ряду рівноногих – Isopoda підкласу вищі раки – Malacostraca. (рис. А. 1.). Цей вид поширений у заростях невеликих озер і річок. Тіло сплющене, складається з пяти головних, восьми грудних і семи черевних сегментів.

Живляться водяні ослики рослинами та їхніми рештками. Самка відкладає яйця у виводкову камеру. Тут з них вилуплюються личинки, які в камері тричі линяють. Весь розвиток влітку триває близько трьох тижнів і з камери виходять сформовані рачки, які швидко ростуть, линяють і того самого року влітку дають перше потомство. Розмноження продовжується і на весні наступного року. Живуть рачки близько року. [4].

Бокоплави (ряд Amphipoda ) часто зустрічаються в озерах, ставках і річках з відносно чистою водою. Найпоширенішим видом є Бокоплав озерний (Gammarus lacustris). Тримається рачок біля берега, серед рослинності або під камінням. Тіло його дугоподібно зігнуте, стиснуте з боків, а зверху опукле, складається з пяти головних, восьми грудних і семи черевних сегментів. Бокоплав може робити у воді різні стрибки за допомогою трьох пар стрибальних черевних ніжок. [16].