Курсова робота має певну структуру, що поділяється на 3 розділи, має вступ та висновки. В першому розділі розглядається історичні дані системи олімпійської освіти, значущість цієї системи в соціальному середовищі. В другому розділі розглядається поняття фейр плей, як основи освітніх програм та його принципи, а також дослідження випадкiв недотримання цих принципів. Третій розділ присвячено розгляду формального та неформального «фейр плею».

В кінці роботи будуть зробленнi висновки та рекомендації щодо покращення ефективності організації Фейр Плей в олімпійській освіті.

РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА ОЛІМПІЙСЬКОЇ ОСВІТИ

1.1 Історія виникнення гуманістичних ідеалів олімпізму

олімпійська система освіти фейр плей

Олімпійський спорт - унікальне явище, засноване на співпраці між державами і народами. Учасниками олімпійського руху є глядачі, організатори спортивних змагань, тренери, судді, науковці, лікарі, фахівці з допінг-контролю, представники ділових кіл і засобів масової інформації, інженери, режисери і т.д.

Проте центральне місце в олімпійському спорті належить спортсмену, який є зразком для наслідування, прикладом, який зачаровує, служить стимулом, надихає і змушує мріяти про участь в Олімпійських іграх [11, с.22]. Спортивна діяльність олімпійця спрямована на завоювання олімпійської медалі. І на цьому шляху перед ним виникає проблема вибору: перемогти, слідуючи етичним нормам і принципам, або - за всяку ціну.

Гуманізм від латинського словаHumanus - людський, людяність - визнання цінності людини як особистості, її права на свободу, розвиток, виявлення своїх здібностей, утвердження блага людини як критерію оцінки всіх соціальних інститутів від сім'ї до держави [5, с.52].

Своє виявлення гуманізм знаходить у співчутті людині, готовності прийти на допомогу тому, хто потрапив у біду. Гуманною можна назвати ту людину, що прагне боротися проти жорстокості, насильства, дискримінації, приниження людської гідності, що відстоює добро і бориться проти зла. Абсолютно всі сфери людського життя відображають гуманізм. Спортивна діяльність не є виключенням. Саме соціальна сутність спорту, його прогресивна роль у суспільстві визначається гуманістичною природою основного його компоненту. Ще на початку історії розвитку людського суспільства відбулося зародження елементів спорту у вигляді змагальних вправ та ігор.

Гуманістичний характер практики спортивних змагань, що народжувались, визначався, пешзавсе, тими цілями, які ставила людина: більш ефективне засвоєння виробничих навичок, розвиток фізичних якостей і зміцнення здоров'я, формування духовних і моральних цінностей, задоволення найбільш сильних людських потреб - потреб у спілкуванні й співчутті [8,с. 36].

Змагання - складне явище. З одного боку, змаганням притаманний особливий дух боротьби та протиріч, а з другого, - в ньому закладена творча здатність об'єднувати людей спільними переживаннями, інтересами, перспективами.

Змагання - це форма соціальної активності, яка створює фізичні і моральні цінності особистості людини.

З глибокої давнини моральні вимоги і «закони честі» належали до правил, якими регулювались змагання: рівність умов змагань і справедливе визначення переможця, неухильне виконання правил гри, толерантне ставлення до переможеного, особиста і колективна чесність, повага до суперника, суддів, глядачів тощо.

Змагальна діяльність як форма суспільного життя досягла значного розквіту у Стародавній Греції. Саме у еллінів спорт проявився у тісному взаємозв'язку з суспільно-політичним, культурним життям, спробами врегулювання мирних відносин між грецькими містами-полісами. І не дивно, що греки в Олімпійських іграх знайшли противагу війні, як мирне суперництво у фізичних вправах і мистецтві.

Етика як практичне спрямування філософії бере початок з часів Аристотеля. Мислителю належить першість і в обгрунтуванні її теорії. Поняття етика має грецьке коріння: ethica від ethos - звичай, характер, тобто філософська дисципліна, що вивчає мораль та етичні норми [5, с.53].

Олімпійські ігри, що зародилися в Стародавній Греції в VIII ст. до н.е., регулярно проводилися більше 1000 років і були однією з найбільш важливих складових розвитку еллінської цивілізації. Вже в ті часи існував Кодекс честі спортсменів-олімпійців, який базувався на наступних принципах:

• почесна і бажана великою працею перемога; випадкова чи легка перемога не приносить морального задоволення;

• атлет завжди повинен пам'ятати, завдяки чиїм зусиллям він став переможцем; слова подяки тренеру - ознака хорошого тону;

• не слід загострювати увагу на негативних моментах змагань;

• необхідна гармонія фізичної сили і порядності;

• спрага нагороди нерідко перевершує порядність; нехай жага слави не змусить звернути з прямого шляху [16, с.19].

Однак у священному гаю в Олімпії поруч з почесними статуями переможців Олімпійських ігор стояли й такі, на яких для повчання нащадків були висічені імена тих, хто порушив клятву й заплямував себе нечесною грою. Одним з перших порушників регламенту Олімпійських ігор був Європол з Фессалії: в 388 році до н.е. він підкупив трьох учасників змагань, які повинні були змагатися з ним у кулачному бою.

У 92 році до н.е. грецький спортсмен Аполлоній був виключений з числа учасників Олімпійських ігор за те, що запізнився до початку Ігор. Атлет називав різні поважні причини своєї затримки, проте, як виявилося, істиною причиною була участь в інших змаганнях - заради винагороди. У 12 році до н.е. Дамонік, батько учасника олімпійських змагань, забезпечив перемогу синові, підкупивши його суперника. Покарання зазнали батьки, про що свідчать написи на статуях, встановлених за гроші винуватців [17, с.145].

Олімпійська етика сучасного спорту має логічний зв'язок з історією змагань стародавніх греків і принципами їхньої поведінки, що дійшли до нас з глибини століть. Саме у Стародавній Греції спорт починає відокремлюватись у самостійне суспільне явище. Складаються основні визначальні риси спорту:

- з'являється термін «агоністика» (від слова «адви» - змагання, боротьба) для визначення публічних змагань з фізичних вправ;

- визначаються фізичні вправи, які можна використовувати для змагальної діяльності, а досягнення в них краще піддаються кількісним і якісним оцінкам;

- створюється матеріальна основа спорту у вигляді двох типів споруд: стадіону та гімнасія, як місце для тренувань;

- стають публічними змагання із забезпеченням контролю за їх ходом і результатами;

- започатковується моральний кодекс і технічні правила, які регламентують дух рівності та чесності при проведенні змагань; створюється інститут суддів, який спостерігає за дотриманням учасниками змагань етичних і технічних вимог й визначає переможців;

-утверджуються ритуали нагородження та вшанування переможців.

Минуло багато часу, перш ніж П'єр де Кубертен, ініціатор відродження сучасних Олімпійських ігор, зміг перенести кращі традиції Стародавньої Греції в побудову та розвиток олімпійського руху сьогодення. Йому належить концепція сучасногоолімпізму, який є життєвою філософією, що звеличує та об'єднує в гармонійне ціле якості тіла, волі й розуму.

1.2 Значущість олімпійської системи освіти