Курсовая работа: Фіксація відтворення обстановки і обставин події

При плануванні відтворення обстановки і обставин події потрібно з’ясувати мету цієї слідчої дії – визначити обставини, які необхідно буде перевірити. Для одержання найбільш вірогідних результатів відтворення обстановки і обставин події має бути проведено в умовах, максимально наближених до тих, в яких відбувалася відтворена подія, і в декількох варіантах. При плануванні відтворення обстановки і обставин події слідчий має пам’ятати, що проведення відповідної слідчої дії лише з метою «закріплення» зізнання підозрюваного чи обвинуваченого, показань свідка чи потерпілого не є виправданим. У таких випадках особа лише повторює в присутності понятих раніше дані показання, від яких вона пізніше може відмовитись. Під час планування важливо врахувати, що при відтворенні обстановки і обставин події також може застосовуватись кіно- і відеозапис, звукозапис. Законодавець передбачає, що слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а необхідних випадках – з участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності. Іншими словами, слідчий може виїхати на місце, щоб відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності, а може і не виїхати. Тобто це є право, а не обов’язок слідчого, і воно визначається метою. Адже законодавець уповноважує слідчого одноосібно прийняти рішення щодо проведення вказаної слідчої дії з метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій.

Законодавець передбачає, що виконання відтворення обстановки і обставин події допускається за умови, коли слідча дія не принижує гідності осіб, які беруть у ній участь, і вона не є небезпечною для їх здоров’я.

Бувають випадки, коли в процесі відтворення обстановки і обставин подій беруть участь одночасно потерпілі й підозрювані (обвинувачені), що є недопустимим. Це може призвести до вчинення щодо потерпілого нового злочину. З цього можна зробити висновок, що захист законодавцем у ст. 194 КПК України лише гідності і здоров’я осіб, які беруть участь у відтворенні обстановки і обставин події, є неповним, а отже, відповідна норма потребує вдосконалення. У ході проведення слідчим відтворення обстановки та обставин події є цілком закономірним застосування тактичних прийомів.

Тактика відтворення обстановки і обставин події – це спеціальна процесуально – криміналістична форма реалізації окремої додаткової слідчої дії, яка провадиться з метою перевірки й уточнення результатів допиту учасника криміналістичної діяльності або даних, одержаних при провадженні огляду, інших слідчих дій, чи могли відбутися за певних умов ті або інші події в дійсності, з дотриманням законності, морально – етичних норм, використанням психологічного впливу, інформаційного обміну. Використовувані слідчим тактичні прийоми при проведенні відтворення обстановки і обставин події мають відповідати певним вимогам. Комплексність таких вимог утворюють два основних чинники – загально –організаційні (процесуальні) умови проведення слідчої дії та криміналістичні:

1) проведення слідчої дії поетапно;

2) наближеність умов (часу, місця, пори року тощо);

3) автономність головного учасника криміналістичної діяльності (свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого);

4) використовувані тактичні прийоми не повинні суперечити морально-етичним, правовим нормам.

5) використовувані тактичні прийоми мають бути засновані на психолого-криміналістичному механізмі їх реалізації;

6) використовувані тактичні прийоми необхідно застосовувати з урахуванням конкретної ситуації;

7) використовувані тактичні прийоми мають бути спрямовані на підвищення ефективності слідчої ситуації.

Однак кожний тактичний прийом, що застосовується слідчим при проведенні відтворення обстановки і обставин події, має свої особливості. Наприклад, використання тактичного прийому „системи координат” при відтворенні обстановки і обставин подій передбачає таке. Учасник криміналістичної діяльності виконує, за пропозицією слідчого, в процесі відтворення обстановки і умов вчинення злочину на місці запис на папері про час, місце і спосіб споєння злочину, інші обставини. Потім він поміщає відповідну записку в контейнер і ховає його (у ґрунті на певній глибині тощо). У ході наступної аналогічної процесуально-самостійної слідчої дії використовуються однотипні тактичні прийоми з черговим учасником криміналістичної діяльності з вилученням попередньо прихованої записки і фіксацією цього в протоколі з дотриманням законності, морально-етичних норм. Застосування тактичного прийому „системи координат” є особливо результативним при виявленні трупів з ознаками насильницької смерті на відкритій місцевості (у полі, степу, парку тощо), коли відповідний злочин тривалий час залишається нерозкритим. За цих умов при огляді місця полії й трупа слідчий особисто в присутності понятих виконує запис на папері про місце, час, обставини зазначеної процесуальної дії. Цей документ підписують усі учасники огляду місця події, потім записку вкладають у контейнер і закопують у ґрунт на глибині до одного метра. Текст записки і координати її приховання в контейнері з відповідними вимірами (використовується компас і рулетка), точно зазначаються в протоколі огляду. Це потрібно зробити з таким розрахунком, щоб у разі оранки чи скопування ґрунту контейнер (із запискою) не був виявлений. Згодом, навіть через декілька років, коли особу підозрюваного буде встановлено і остання дасть згоду при відтворенні обстановки і обставин події показати, як саме вона відбувалася (убивство), є надзвичайно важливим як доказове значення, щоб указане нею місце вчинення злочину збігалося з місцем схованого контейнера із запискою. При цьому записку необхідно вилучити і додати до протоколу відтворення обстановки і обставин події. Використання тактичного прийому „послідовність” при відтворенні обстановки і обставин події має деякі інші особливості й передбачає відтворення слідчим на місці, по черзі з учасниками криміналістичної діяльності, у встановленому законом порядку, обстановки і умов, в яких ті чи інші події могли відбутися в дійсності; з фіксацією у протоколі виконаного системно, деталізовано (час, місце, спосіб споєння злочину, інші обставини), з використанням вербально вказаних даних у ході наступної, аналогічної слідчої дії. Сутність використання тактичного прийому „орієнтація у просторі” полягає у тому, щоб допомогти особі, учаснику криміналістичної діяльності, відновити в пам’яті, можливо, забуту частину раніше нею, сприйнятого, правильно його відтворити (завдяки навколишньому середовищу). Передбачається що відповідна особа добросовісно помилялася (забула події), але навмисно правду не приховала.

Результати використаних тактичних прийомів при відтворенні обстановки і обставин події слідчий аналізує і оцінює як у процесі слідчої дії, так і після її завершення.[8]

2. Фіксація відтворення обстановки і обставин події

2.1 Протокол, як основний спосіб фіксації обстановки і обставин події

Хід та результати відтворення обстановки і обставин події можуть фіксуватися різними способами: протоколюванням, кінозйомкою, звукозаписом, фотозйомкою, відеозаписом тощо. В даному питанні розглянемо основний засіб фіксації, а саме протокол. Протокол даної слідчої дії містить такі відомості, які відрізняють його від протоколів інших слідчих дій:

а) положення мети відтворення обстановки і обставин події;

б) вказівка на добровільність участі особи, чиї показання перевіряються;

в) вказівка на точку початку і закінчення руху і маршрут прямування, фіксовані точки проміжних зупинок у ході показань на місці;

г) вказівка на послідовність і характер проміжних дій;

д) вказівка на наявність, характер і результати дослідницьких дій;

е) вказівка на місце і характер виявлених додаткових доказів;

ж) вказівка про застосовані засоби і методи криміналістичної техніки;

з) дані про вилучені речові докази;

и) вказівка на те, що особа, чиї показання перевіряються, сама визначала маршрут руху і показала місце розташування слідів та інших речових доказів, що вилучались;

к) відомості про наявність чи відсутність заяв і зауважень учасників слідчої дії.

Крім загальних для кожного протоколу реквізитів у його вступній частині необхідно відображати: попередження свідків і потерпілих про відповідальність за давання неправдивих показань та ухилення від їх давання; короткий зміст показань обвинувачених, підозрюваних, свідків і потерпілих по суті факту, що перевіряється; мета слідчої дії.

В описовій частині протоколу слідчого експерименту вказується:

1) умови, за яких проводились досліди. Якщо будь-які із цих умов створити не вдалось, про це необхідно вказати в протоколі. Заміна справжніх предметів однорідними, схожими предметами чи макетами також повинна бути відображена в протоколі;

2) зміст і послідовність дослідницьких дій. Їх необхідно описувати конкретно відображаючи як сам процес досліду, так і його результати. Якщо досліди повторювались, необхідно вказати, в яких умовах і скільки разів.