Курсовая работа: Фінансова діяльність комерційних банків

Якщо на початковому етапі реформування кредитної системи комерційні банки створювалися головним чином на пайовій основі, то для нинішнього етапу характерне перетворення пайових банків в акціонерні і створення нових банків у формі акціонерних суспільств. Для акціонерного суспільства характерний, що власником його капіталу виступає саме суспільство, тобто банк. А пайові комерційні банки власниками свого капіталу не є, оскільки кожен з пайовиків зберігає право власності на свою частку капіталу. Пайові комерційні банки організовані на принципах суспільства з обмеженою відповідальністю, тобто суспільства відповідальність кожного пайовика обмежена межами його внеску в загальний капітал банку. Розширення статутного фонду може здійснюватися як за рахунок внесення учасниками додаткових внесків, так і за рахунок вступу до банку нових учасників. Питання про вступ нових учасників і розміри їх внеску до статутного фонду банку вирішується на загальних зборах учасників.

У банків, що функціонують як акціонерне суспільство, статутний капітал роздільний на певне число акцій рівної номінальної вартості, що розміщуються серед юридичних і фізичних осіб. Акціонери не мають права вимагати від банку повернення цього внеску, що підвищує стійкість і надійність банку і створює для банку міцні основи для управління його ліквідністю. Акціонерні банки бувають закритого і відкритого типів. Акції закритих банків можуть переходити з рук в руки тільки з відома більшості акціонерів. Акції банків відкритого типу можуть переходити з рук в руки без згоди інших акціонерів і розповсюдяться в порядку відкритої підписки. Підписка на цінні папери вважається відкритою, якщо список покупців цінних паперів не затверджується заздалегідь засновниками або керівними органами банку-емітента, і в результаті ці папери може придбати будь-яка особа. Відкрита підписка вимагає від банку широкої інформації про свою діяльність.

1.2 Принципи діяльності та функції комерційних банків

Першим і основоположним принципом діяльності комерційного банку є робота в межах реальних наявних ресурсів.

Робота в межах реальних наявних ресурсів означає, що комерційний банк повинен забезпечувати не тільки кількісну відповідність між своїми ресурсами і кредитними вкладеннями, але і добиватися відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих ним ресурсів. Перш за все, це відноситься до термінів тих і інших. Так якщо банк привертає засоби головним чином на короткі терміни, а вкладає їх переважно в довгострокові позики, то його ліквідність виявляється під загрозою. Наявність в активах банку великої кількості позик з підвищеним ризиком вимагає від банку збільшення питомої ваги власних засобів в загальному об’ємі його ресурсів.

Другим найважливішим принципом, на якому базується діяльність комерційних банків, є економічна самостійність, тобто економічна відповідальність банку за результати своєї діяльності. Економічна самостійність припускає свободу розпорядження власними засобами банку і привернутими ресурсами, вільний вибір клієнтів і вкладників, розпорядження доходами банку.

Чинне законодавство надає всім комерційним банкам економічну свободу в розпорядженні своїми фондами і доходами. Прибуток банка, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, розподіляється відповідно до рішення загальних зборів акціонерів. Воно встановлює норми і розміри відрахувань до різних фондів банку, а також розміри дивідендів по акціях.

За своїми зобов’язаннями комерційний банк відповідає всіма засобами, що належать йому, і майном, на які може бути накладене стягнення. Всі ризики від своїх від своїх операцій комерційний банк бере на себе.

Третій принцип полягає в тому, що взаємини комерційного банку з своїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позики, комерційний банк виходить перш за все з ринкових критеріїв прибутковості, риски і ліквідності.

Четвертий принцип роботи комерційного банку полягає в тому, що регулювання його діяльності може здійснюватися тільки непрямими економічними (а не адміністративними) методами. Держава визначає лише “правила гри” для комерційних банків, але не може давати їм наказів.

Однією з важливих функцій комерційного банку є посередництво в кредиті, яке вони здійснюють шляхом перерозподілу грошових коштів, підприємств, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів, і грошових доходів приватних осіб. Особливість посередницької функції комерційних банків полягає в тому, що головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їх використання позичальником. Перерозподіл ресурсів здійснюється по горизонталі господарських зв’язків від кредитора до позичальника, за допомогою банків без участі проміжних ланок в особі вищестоящих банківських структур, на умовах платності і поворотності. Плата за віддані і отримані у позику засоби формується під впливом попиту і пропозиції позикових засобів. В результаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів в господарстві, відповідне ринковому типу відносин.

Значення посередницької функції комерційних банків для успішного розвитку ринкової економіки полягає в тому, що вони своєю діяльністю зменшують ступінь риски і невизначеності в економічній системі. Грошові кошти можуть переміщатися від кредиторів до позичальників і без посередництва банків. Проте при цьому різко зростають ризики втрати грошових коштів, що віддаються в позику, і зростають загальні витрати по їх переміщенню, оскільки кредитори і позичальники не обізнані про платоспроможність один одного, а розмір і терміни пропозиції грошових коштів не співпадає з розмірами і термінами потреби в них. Комерційні банки привертають засоби, які можуть бути віддані в позику, відповідно до потреб позичальників і на основі широкої диверсифікації своїх активів знижують сукупні ризики власників грошей, розміщених в банці.

Друга найважливіша функція комерційних банків – стимулювання накопичень в господарстві. Комерційні банки, виступаючи на фінансовому ринку з попитом на кредитні ресурси, винні не тільки максимально мобілізувати наявні в господарстві заощадження, але і формувати достатньо ефективні стимули до накопичення засобів. Стимули до накопичення і заощадження грошових коштів формуються на основі гнучкої депозитної політики комерційних банків. Крім високих відсотків, що виплачуються по внесках, кредиторам банку необхідні високі гарантії надійності приміщення накопичених ресурсів в банк. Створенню гарантій служить формування фонду страхування активів банківських установ, депозитів в комерційних банках.

Разом із страхуванням депозитів важливе значення для вкладників має доступність інформації про діяльність комерційних банків і про ті гарантії, які вони можуть дати. Вирішуючи питання про використання засобів, що є у кредитора, він повинен мати достатню інформацію про фінансовий стан банку, щоб самому оцінити ризик майбутніх вкладень.

Третя функція банків – посередництво в платежах між окремими самостійними суб’єктами.

У зв’язку з формуванням фондового ринку отримує розвиток і така функція банків, як посередництво в операціях з цінними паперами. Банки мають право виступати як інвестиційні інститути, які можуть здійснювати діяльність на ринку цінних паперів як посередник; інвестиційного консультанта; інвестиційної компанії і інвестиційного фонду. Виступаючи як фінансовий брокер, банки виконують посередницькі функції при купівлі-продажі цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору комісії або доручення.

Як інвестиційний консультант банк надає консультаційні послуги своїм клієнтам з приводу випуску і звернення цінних паперів. Якщо банк бере на себе роль інвестиційної компанії, то він займається організацією випуску цінних паперів і видачею гарантій по їх розміщенню на користь третьої особи; купівлею-продажем цінних паперів від свого імені і за свій рахунок, зокрема шляхом котирування цінних паперів, тобто оголошуючи на певні цінні папери “ціни продавця” і “ціни покупця”, по яких він зобов’язується їх продавати і купувати. Коли банк розміщує свої ресурси в цінні папери від свого імені і всі ризики, пов’язані з таким розміщенням, всі доходи і збитки від зміни ринкової оцінки придбаних цінних паперів відносяться за рахунок акціонерів банку, то він виступає як інвестиційний фонд. Необхідною умовою виконання ролі інвестиційного фонду є наявність в штаті банку фахівців з роботи з цінними паперами, що мають кваліфікаційний атестат Міністерства фінансів України, що дає право на здійснення операцій із залученням засобів громадян.


Розділ 2. Особливості фінансової діяльності банків на прикладі Державного ощадного банку України

2.1 Залучення коштів населення та юридичних осіб. Кредитна політика

комерційний банк інкасація кредитний

Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” працює на українському фінансовому ринку понад десять років, надаючи повний спектр банківських послуг своїм клієнтам. У минулому році банк зберіг ефективну динаміку розвитку, набувши додаткового досвіду та відкривши нові перспективи.

За підсумками минулого року прибуток Ощадбанку склав 1,8 млн. грн., активи збільшились практично на 50%. У 2009 році 45 млн. грн. було спрямовано на формування резервів під активні операції, обсяг кредитних вкладень збільшився на 15% і склав 1,4 млрд. грн.

Стратегія розвитку банку базується на розумінні того, що лідерами на ринку послуг можуть бути тільки універсальні банки. Саме тому Ощадбанк працює над поліпшенням якості послуг, що надаються клієнтам, впровадженням нової корпоративної культури, орієнтованої на потреби клієнтів. Ощадбанк продовжував розвивати комплекс банківських послуг та розширювати спектр надаваних послуг, що сприяло збільшенню клієнтської бази.

Сьогодні Ощадбанк входить до групи провідних банків України і залишається лідером за обсягом вкладів населення. Державний ощадний банк України – єдиний у країні банк, що має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів та їх видачу за першою вимогою.

Стабільність – основна риса, яка вигідно вирізняє Ощадбанк з-поміж інших українських банків і дає змогу займати провідні позиції. Нам довіряють і приватні підприємці, і пересічні громадяни, і корпоративні клієнти – підтвердженням цього є переведення на обслуговування до Ощадбанку рахунків Пенсійного фонду України, Укрпошти.

Ощадбанк залишається відкритим і доступним, прозорим для всіх своїх клієнтів та партнерів.

Сподіваємось, що взаємна довіра та розуміння сприятимуть успіхам як банку, так і його клієнтів.

Ощадна справа – діяльність, безпосередньо пов’язана із заощадженням, накопиченням і використанням грошей. Розвиток Ощадбанку в нових умовах вимагав, і вимагає досі, першочергового вирішення складних проблем, що склалися історично, та підтримання традиційного іміджу його роботи як державного банку в умовах зростаючої конкуренції з комерційними банками.

Сьогодні послугами банку користуються всі категорії населення, що зумовлює провідну позицію банку на ринку роздрібних послуг України та є орієнтиром Ощадбанку на обслуговування фізичних осіб.

Ощадбанк підтвердив свою репутацію бездоганного ділового партнера, здатного виконувати взяті на себе зобов’язання, незалежно від впливу зовнішніх чи внутрішніх факторів. За час свого існування Ощадбанк не проводив агресивної ринкової політики та, керуючись принципами здорового консерватизму, поступово повертає свою лідируючу позицію на фінансовому ринку України. Нині Ощадбанк – єдиний серед українських банків, який має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою.

К-во Просмотров: 229
Бесплатно скачать Курсовая работа: Фінансова діяльність комерційних банків