Курсовая работа: Фінансова підтримка - як складова частина розвитку сільськогосподарських підприємств

В України кредити за терміном надання можна поділити на дві групи: короткострокові та довгострокові. Кредити, термін надання яких перевищує один рік, вважаються довгостроковими. [16]

Сьогодні в України перевагу віддають короткостроковим кредитам.

Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника.[19]

Підприємства отримують кредити на умовах терміновості, повернення, цільового характеру, забезпечення, платності.[1]

Відносини між кредитором і позичальником будуються таким чином, що перший здійснює постійний контроль за другим. Якщо виникає загроза поверненню кредиту, то кредитор проводить певні заходи щодо її запобігання, аж до дострокового стягнення заборгованості по позичці. Водночас і сам позичальник зацікавлений, щоб позичені кошти швидше обертались. Адже чим коротшим буде цикл кругообігу авансованих коштів, тим швидше повернеться позичка, а отже, і меншу суму процентів доведеться сплатити за користування нею. [12]

Отже, у народному господарстві постійно є кошти, які можуть використовуватись як кредитні ресурси для надання позичок. Сукупність цих коштів становить позичковий фонд країни. Характер і структура ресурсів суттєво впливає на напрями надання позичок, а також строки користування ними. [11]

1.2 Правове забезпечення розвитку кредитного ринку

З метою забезпечення розвитку кредитного ринку важливим є прискорення розгляду та прийняття Верховною Радою України Законів України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, “Про іпотечні цінні папери”, “Про Земельний кадастр України”, “Про організацію і формування обігу кредитних історій”, “Про прості та подвійні складські свідоцтва”, “Про ломбарди та ломбардну діяльність” тощо. [5]

Кабінету Міністрів України доцільно доручити Міністерству юстиції України, Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерству фінансів України, Державній податковій адміністрації України, Державній комісії з регулювання ринку фінансових послуг разом з Національним банком України розробити законопроект про внесення змін до Цивільного та Господарського кодексів України з метою усунення неузгодженості їх положень, зокрема, з питань регулювання кредитних відносин, поруки, застави та у трьохмісячний строк у встановленому порядку подати його на розгляд Кабінету Міністрів України. [4]

Кабінету Міністрів України доцільно підтримати ідею створення Українського банку сприяння розвитку (УБСР) та подати відповідний законопроект на розгляд Верховної Ради України. При цьому, слід виходити з того, що діяльність цього банку буде ефективною та прибутковою лише, якщо це буде банк другого рівня і його діяльність буде здійснюватись на ринкових засадах. Основними напрямками діяльності УБСР мають бути сприяння розвитку малого і середнього бізнесу в Україні та участь у реалізації загальнодержавних галузевих та регіональних програм. Створенню цього банку повинна передувати розробка концепції його створення та економічного обґрунтування його діяльності. [15]

З метою практичного застосування схем кредитування сільськогосподарських підприємств із використанням в якості застави складських свідоцтв, Кабінету Міністрів України доцільно, крім сприяння прийняттю Верховною Радою України Закону України “Про прості та подвійні свідоцтва”, доручити Міністерству юстиції України, Міністерству аграрної політики України, Державній комісії з регулювання ринку фінансових послуг України розробити законопроект про зміни до законів України (“Про зерно та ринок зерна в Україні”, “Про страхування”), які передбачатимуть створення необхідного Гарантійного фонду виконання зобов’язань за складськими документами на випадок невиконання зобов’язань (дефолту), та страхове супроводження складських свідоцтв, введених в обіг, передбачивши можливість автоматичної заміни вигодо набувача в процесі переходу складського свідоцтва із рук в руки. [13]

З метою захисту прав кредиторів (банків та інших небанківських кредитних установ) Кабінету Міністрів, Національному банку України та ДКРРФПУ необхідно сприяти прискоренню розгляду та прийняттяВерховною Радою України Закону України “Про організацію і формування обігу кредитних історій” (Національний банк України є головним розробником проекту Закону України “Про організацію і формування обігу кредитних історій”). При цьому важливо, щоб цей закон відповідав основним вимогам ЄС щодо діяльності кредитних бюро в частині захисту приватної інформації, якості даних та порядку їх обробки. [17]

Кожний комерційний банк при спільній роботі з підприємствами керується нормативними документами, а саме: Законом України від 20 травня 1999року “Про Національний банк України”, та іншими внутрішніми інструкціями та положеннями, Законом України “Про заставу” тощо.[8]

1.3 Стан і сучасні тенденції розвитку сільських територій та агропромислового комплексу

Сучасний стан українського села та аграрного сектора економіки свідчить про наявність системної кризи, яка проявляється в наступних негативних явищах:

- низький рівень життя, безробіття, зниження народжуваності на селі, старіння сільського населення;

- переважна збитковість сільськогосподарського виробництва;

- катастрофічне падіння родючості ґрунтів та зростання їх ерозії;

- структурний дисбаланс в експорті продукції сільського господарства в бік сировини;

- невідповідність сільськогосподарської продукції міжнародним стандартам якості та безпеки;

- незадовільний стан інвестиційної діяльності в аграрному секторі;

- обмеженість бюджетного фінансування села та аграрного виробництва;

- збільшення витрат на споживання не відновлюваних ресурсів та зниження конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств;

- невідповідність стану нормативно-правової бази завданням Уряду в АПК. [14]

Основними проблемами, що потребують негайного вирішення є:

В галузі виробництва та збуту сільськогосподарської продукції:

- загальний дотаційний підхід до всіх галузей АПК, що базується на забезпеченні продовольчої безпеки та збільшенні виробництва в усіх галузях;

- побудова галузевої політики без врахування галузей та продуктів міжнародної конкурентоспроможності України;

- відсутність цілеспрямованої державної політики по залученню інвестицій у галузі міжнародної конкурентоспроможності держави;

- непослідовна політика у бюджетному регулюванні та залученні міжнародних кредитів;

- регіональна політика розвитку АПК та села, що не базується на підтримці галузей міжнародної та місцевої спеціалізації та побудові комплексних інтегрованих моделей розвитку регіону;