Курсовая работа: Фінансове забезпечення діяльності підприємств
1.2 Особливості організації фінансів підприємств
Активне використання фінансів як інструмента впливу на зростання ефективності виробництва і прискорення соціально-економічного розвитку держави вимагає детального розгляду суті такої складної економічної категорії, як фінанси. Особливу актуальність ця проблема матиме впродовж періоду формування ринкового середовища в Україні, що вимагає узгодження основних принципів національної економічної моделі зі світовими, які відпрацьовані на практиці сторіччями.
З точки зору прагматиків, фінанси на мікрорівні (суб’єктів господарювання) взагалі не вписуються у категорійний апарат у нашому розумінні, а можуть вважатися лише безпосередньою реакцією суб’єктів господарювання на рівень свого достатку і на його частку, яку присвоює держава у формі податків.
Більш прийнятною є концепція трактування фінансів на всіх рівнях як стосунків, що виникають між інституціями, які забезпечують не тільки задоволення суспільних благ і рівень добробуту членів суспільства, а й встановлюють взаємозв’язок між ринком і державою; економічно обгрунтований розподіл ресурсів між приватним та державним секторами економіки тощо.
Функціонування фінансів як економічної категорії в умовах товарно-грошових відносин саме собою не розкриває суті цієї категорії як на рівні загальнодержавному, так і на рівні суб’єктів господарювання. Проявляються
фінанси при опосередкуванні руху вартості валового внутрішнього продукту, продиктованого закономірностями розвитку матеріального виробництва, необхідністю дотримання пропорцій відтворення.
Рух вартості валового внутрішнього продукту на всіх стадіях відтворювального циклу, що супроводжується трансформуванням його частини у фінансові ресурси, чітко не відображає опосередковуючу в цьому роль фінансів. Тому дослідження вченими-економістами процессу відокремлення часток валового внутрішнього продукту, які спрямовуються на формування цільових фінансових ресурсів, у свій час дали поштовх до виникнення двох концепцій щодо трактування суті фінансів − розподільної і відтворювальної.
Досліджуючи суть фінансів, варто нагадати про відсутність серед вчених-економістів єдності у віднесенні до відмінних ознак фінансів як економічної категорії грошового або економічного характеру відносин, які обслуговують рух вартості валового внутрішнього продукту.
Трактування фінансів як економічної категорії, що відображає сукупність економічних відносин, пов’язаних зі створенням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, на думку більшості науковців, є цілком прийнятним на всіх рівнях. Так, на загальнодержавному рівні встановлені пропорції розподілу валового внутрішнього продукту, що визначаються законами, властивими виробництву матеріальних благ, дозволяють в подальшому державним інституціям і суб’єктам господарювання оперувати в своїй діяльності грошовими потоками і фінансовими ресурсами, отриманими внаслідок такого розподілу. Це означає, що сферою виникнення фінансів є процеси трансформації вартості валового внутрішнього продукту
(С + V + m ) у фінансові ресурси на рівні держави
і суб’єктів господарювання. Тим не менше, при віднесенні складових валового внутрішнього продукту до фінансових ресурсів потрібно враховувати, що грошовий характер участі в розподільчих і перерозподільчих процесах властивий також іншим економічним категоріям, таким, як ціна, заробітна плата, податки та ін.
Так, при формуванні із валового внутрішнього продукту фонду відшкодування матеріальних та інших витрат (С ) одночасно відбувається опосередкований фінансами процес виділення ресурсів, спрямованих, наприклад, на обов’язкове пенсійне страхування, соціальне страхування на випадок безробіття, до Державного інноваційного фонду та інших державних цільових фондів.
Категорія заробітної плати обслуговує формування частки валового внутрішнього продукту у вигляді необхідного продукту − фонду оплати праці (V ). Розподільна і стимулююча сутність цієї економічної категорії розкривається у взаємодії з фінансами під час формування кінцевої величини фонду споживання, що пов’язаний зі створенням фондів різних виплат населенню й вирахувань із заробітної плати.
Ковалева А.М. у своєму визначенні фінансів підприємств, на відміну від визначення державних фінансів, не підкреслює їх імперативного характеру, якою прихильники «рафінованих» економічних категорій не визнають і донині.
Більш виваженим можна вважати визначення сутності фінансів у редакції дослідника цієї економічної категорії Білик М.Д.: «…фінанси підприємства характеризують систему економічних відносин щодо формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для забезпечення
ефективного його розвитку на всіх стадіях життєвого циклу».
По-перше, розуміння того, що сутність категорії фінансів повинна залишатися незмінною у своїй основі як на рівні загальнодержавному, так і на рівні суб’єктів господарювання із врахуванням того, що на мікрорівні можуть змінюватися лише її форми, де фінанси є об’єктом регулювання зі сторони державних і муніципальних, законодавчих і виконавчих органів влади та управління. Тобто фінанси на мікрорівні відрізняються від фінансів на макрорівні, в першу чергу – наказовішою формою. Про це свідчать складові фінансового механізму.
Для прикладу можна навести дві складові забезпечення фінансового механізму підприємства, які характеризують імперативний характер фінансів підприємств:
Правове забезпечення:
Нормативне
забезпечення:
• закони;
• постанови Верховної Ради;
• укази Президента;
• постанови Уряду;
• накази, листи міністерств
і відомств;
• статут суб'єкта господарю-
вання;