Курсовая работа: Фінансовий механізм зовнішньоекономічних відносин України

Особлива увага при здійснені зовнішньоекономічної діяльності повинна концентруватися на оцінці та нейтралізації зовнішньоекономічних ризиків. Ці ризики можна класифікувати таким чином:

1) транспортні та складські ризики (ризик втрат чи ушкодження товару під час його транспортування);

2) ризик зміни курсів валют, в яких здійснюються розрахунки (ризик виникнення збитків у вигляді курсових різниць);

3) платіжні ризики;

4) політичні ризики (заборона конвертації та переказу валюти з країни; мораторій чи заборона на виконання боргових зобов’язань суб’єктами господарювання; ризик ембарго; ризик антидемпінгових розслідувань тощо).

До основних інструментів нейтралізації зазначених ризиків належать: страхування ризиків за допомогою страхових компаній (транспортні та складські ризики); хеджування валютних ризиків; валютні кредити; використання спеціальних форм розрахунків, валютно-цінові застереження [20].

1.2 Складові фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності

Україна тримає курс на подальшу інтеграцію у світове господарство. Тому регулювання торгівлі й фінансових потоків у зовнішньоекономічної діяльності набуває дедалі більшого значення. У цьому контексті особливу увагу необхідно приділяти валютно-фінансовому механізму як основі регулювання валютно-фінансових потоків держави.

Слід зазначити, що в економічної літературі немає єдиного підходу до визначення структури валютно-фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності. Це, у свою чергу, стає перешкодою для створення дійового механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Валютно-фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності слід розглядати як сукупність валютних, фінансових та кредитних методів, інструментів і важелів впливу на зовнішньоекономічну діяльність держави.

Потоки валютно-фінансових та кредитних ресурсів у зовнішньоекономічної діяльності тісно взаємопов’язані й практично нерозривні, що зумовлює правомірність розгляду валютних, фінансових та кредитних методів у рамках єдиного валютно-фінансового механізму.

Основою регулювання зовнішньоекономічної діяльності будь-якої держави є набір економічних та неекономічних (адміністративних) методів впливу на систему зовнішньоекономічних відносин. Принципова відмінність між економічними й адміністративними методами полягає в засобі впливу на зовнішньоекономічну діяльність через ринкові відносини чи адміністративні заходи.

Поряд із розподілом методів зовнішньоекономічного регулювання на економічні та адміністративні існує також інша класифікація – тарифні й нетарифні методи. Така класифікація має широке практичне застосування, що відображено в різноманітних правових документах. До тарифних методів відносять мито, зафіксоване у вигляді митного тарифу, до нетарифних – усі інші методи, які дуже різноманітні. У свою чергу, нетарифні методи можуть бути розподілені на валютно-кредитні та фінансові методи.

Валютно-кредитні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності являють собою сукупність елементів валютно-кредитного ринку та валютного регулювання.

До основних валютно-кредитних методів впливу на зовнішньоекономічну діяльність належать установлення режиму валютного курсу, конвертованість валюти, девальвація, ревальвація, корекція облікової ставки, страхування валютних та кредитних ризиків, валютні обмеження.

До основних фінансових методів впливу на зовнішньоекономічну діяльність відносять оподаткування, квотування, методи ціноутворення, інвестування. Інструментарієм фінансових методів впливу є експортні субсидії, експортні премії, інвестиції, податкові пільги, акцизи та інші збори, ціни, дотації.

Розглянуті методи та інструменти складають підсистему валютно-фінансового регулювання.

Не менш важливим складником валютно-фінансового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, до якої входять такі основні елементи, як державне фінансування, кредитування, самофінансування.

Валютно-фінансові інструменти приводяться в дію за допомогою відповідних важелів. Український вчений В.М.Опарін важелями фінансового та фінансово-кредитного механізму називає: стимули і санкції, норми й нормативи, умови і порядок формування доходів, нагромаджень і фондів, умови і принципи кредитування тощо.

Між методами, інструментами та важелями, які використовуються в рамках єдиного валютно-фінансового механізму, існує тісний взаємозв’язок, що виявляється в їхньому взаємо переході. Так, валютні обмеження можуть одночасно виступати і як метод, і як інструмент валютно-фінансового механізму, субсидії водночас є інструментом як валютного регулювання, так і фінансового забезпечення.

Використання тих чи інших методів, інструментів і важелів валютно-фінансового механізму насамперед залежить від конкретної економічної ситуації та напрямів і мети зовнішньоекономічної політики. Однак досягти бажаного результату можна тільки в тому разі, коли був використаний відповідний інструментарій. Тому концептуальний підхід до визначення методів, інструментів і важелів валютно-фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності має дуже важливе значення і дає змогу найефективніше регулювати її [22].

1.3 Правове регулювання зовнішньоекономічних відносин в Україні

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно до принципів, які зазначені в статті 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. № 959-ХІІ.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється з урахуванням наступних цілей:

1) забезпечення збалансованості економіки і рівноваги внутрішнього ринку України;

2) стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, у тому числі зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

3) створення найприйнятніших умов для залучення економіки України до системи світового розподілу праці і її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється органами державної влади, недержавними органами управління економікою, самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності України здійснюється за допомогою: