Курсовая работа: Фінансовий ринок 2

Фiнансовi ринки виконують ряд важливих функцiй:

1. 3абезпечують таку взаємодію покупців та продавців ф i нан­сових актив i в, у результат i якої встановлюються ціни та ф i нан­ co в i активи, що зр i вноважують попит i пропозицію на них, при цьому.

На фiнансовому ринку кожен iз iнвecтopiв має певнi мiркування щодо дохiдностi та ризикованності своїх майбутнiх вкладень у фiнан­cовi активи. При цъому, звичайно, ним враховується iснуюча на фiнан­совому ринку ситуацiя: мiнiмальнi процентнi ставки та piвнi про­центних ставок, що вiдповiдають рiзним рiвням ризику. Емiтенти фiнансових активiв, для того щоб бути конкурентоспроможними на фiнансовому ринку, прагнуть забезпечити iнвecтopaм необхiдний рiвень дохiдностi їх фiнансових вкладень. У такий спосiб на ефек­тивно дiючому фiнансовому ринку формується рiвноважна цiна на фiнансовий актив, яка задовольняє й інвесторів i емітентів, i фiнан­сових посередникiв.

2. Ф i нансов i ринки запроваджують механізм викупу в інвесторів належних їм ф i нансових активів i тим самим п i двищу­ють л i кв i дн i сть цих a ктівів.

Викуп у інвесторів фiнансових активiв забезпечують фiнансовi посередники - дилери ринку, якi в будь-який момент, коли це по­трiбно інвесторам, готові викупити фiнансовi активи, що їм нале­жать. Чим ефективнiше функцiонує фiнансовий ринок, тим вищулiквiднiсть він забезпечує фiнансовим активам, що перебувають вобiгу на ньому, оскiльки будь-який інвестор може швидко i прак­тично без втрат у будь-який момент перетворити фiнансовi активи на готівку.

Фiнансовi посередники завжди готові не тiльки викупити фiнан­cовi активи, а й продати їх інвесторам у разi потреби. 3дiйсню­ючи на постiйнiй основні викуп i продаж фiнансових активiв, фiнан­cовi посередники не тiльки забезпечують лiквiднiсть фiнансовихактивiв, що є в обiгу на ринку, а й стабiлiзують ринок, протидiютьзначним коливанням цiн, якi не пов'язанi зi змiнами в реальнiйвapтocті фiнансових активiв та змiнами в дiяльностi емітентів цихактивiв.

3. Фiнансовi ризики сприяють знаходженню для кожного з кре­диторiв (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцiй та iнформацiйнi витрати.

Фiнансовi посередники, здiйснюючи великi обсяги операцiй з інвестування та залучення коштiв, зменшують для учасникiв ринку ви­трати i вiдповiднi ризики вiд проведення операцiй iз фiнансовимиактивами. Як на ринку акцiй та облiгацiй, так i на кредитному рин­ку саме посередники вiдiграють вирiшальну роль у перемiщеннi ка­пiталiв. Особливо помiтна ця роль при фiнансуваннi посередниками корпорацiй, що мають не найвищий кредитний рейтинг, i кiлькiсть яких є значною в ycix країнах cвiту. Фiнансовi посередники змен­шують витрати через здiйснення економiї на масштабi операцiй i вдосконалення процедур оцiнювання цiнних паперiв, емітентів та по­зичальникiв на кредитному ринку.

2.2. Механізм фінансового ринку.

Тимчасово вільний капітал, який перебуває у формі суспільних заощаджень, тобто грошових та інших фінансових ресурсів населення, підприємств, державних органів, не витрачений на споживання і реальне інвестування, залучається через механізм фінансового ринку окремими його учасниками для наступного ефективного використання в економіці країни.
Механізм функціонування фінансового ринку забезпечує виявлення обсягу і структури попиту на окремі фінансові активи та своєчасне його задоволення в межах всіх категорій споживачів, які тимчасово мають потребу в залученні капіталу із зовнішніх джерел.

Функція фінансового ринку, що полягає в організації процесу доведення фінансових активів до споживача, виявляється через створення мережі різноманітних інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, фондових магазинів, страхових компаній і т.п.). Її завдання полягає в створенні нормальних умов для реалізації грошових ресурсів (заощаджень) споживачів (покупців, вкладників) в обмін на фінансові активи, що їх цікавлять.

Задовольняючи значний обсяг і широке коло інвестиційних потреб господарюючих суб’єктів, механізм фінансового ринку через систему ціноутворення на окремі інвестиційні інструменти виявляє найбільш ефективні сфери і напрями інвестиційних потоків з позицій забезпечення високого рівня дохідності капіталу, який використовується із цією метою.
Зміст функції фінансового забезпечення процесів інвестування полягає в створенні фінансовим ринком умов для залучення (концентрації) підприємцем фінансових ресурсів, необхідних для розвитку виробничо-торгового процесу. Процес залучення фінансових ресурсів містить у собі як накопичення капіталу, так і взяття його в борг (позика), у найм (селенг).

Сутність функції впливу на грошовий обіг зводиться до створення фінансовим ринком умов для безупинного переміщення грошей у процесі здійснення різноманітних платежів і регулювання обсягу грошової маси в обігу. Через дану функцію здійснюється реалізація на фінансовому ринку грошової політики держави. Від усталеності грошового обігу залежить усталеність фінансового ринку.

Ринковий механізм ціноутворення на фінансовому ринку протилежний державному, хоча і перебуває під певним впливом державного регулювання. Він дозволяє повністю врахувати поточне співвідношення попиту і пропозиції за різними фінансовими активами, яке формує відповідний рівень цін на них; максимальною мірою задовольнити економічні інтереси продавців і покупців фінансових активів.

Робота з таким специфічним товаром, як фінансовий актив, передбачає наявність каналів, за якими грошові кошти (фінансові активи) переміщуються від власників заощаджень до користувачів коштів. Це переміщення може здійснюватись за двома напрямами: каналами прямого та непрямого інвестування. Можна виділити два види каналів прямого фінансування: дольова участь і фінансування шляхом одержання позик. У першому випадку власник заощаджень шляхом обміну одержує право на дольову участь у власності фірми або на умовах пайовика, або на умовах акціонера. А при позиках фірми одержують грошові кошти у вигляді інвестицій в обмін на зобов’язання виплатити ці гроші у майбутньому з обумовленим відсотком, при цьому правом власності власник грошового внеску не володіє.

При непрямому фінансуванні заощадження населення, пересуваючись до фірм, проходять через так званих фінансових посередників, до числа яких можна віднести: банки, фінансові, страхові, інвестиційні компанії, позиково-ощадні асоціації, пенсійні фонди та фонди грошового ринку. У США, наприклад, близько 2/3 щорічного обсягу інвестицій проходить саме каналами непрямого фінансування.

Фінансовий ринок пов’язаний із здійсненням кваліфікованого посередництва між продавцем і покупцем фінансових активів. Такі фінансові посередники добре обізнані зі станом поточної фінансової кон’юнктури, умовами здійснення угод з різними фінансовими інструментами та в найкоротші терміни можуть забезпечити зв’язок продавців і покупців. Фінансове посередництво сприяє прискоренню не тільки фінансових, але і товарних потоків, забезпечує мінімізацію пов’язаних з цим суспільних витрат.

Наявність фінансового ринку та фінансових інститутів, що забезпечують його функціонування, допомагає мобілізувати великий обсяг заощаджень, ефективніше їх розмістити та знизити ризики, ніж це можуть зробити окремі вкладники, а також сприяє скороченню оперативних витрат; об’єднанню та диверсифікації ризиків; розвиткові спеціалізованих консультаційних послуг з управління ризику, перспектив інвестицій, оцінки платоспроможності тих, хто їх залучає; задоволенню потреб вкладників у ліквідності та безпечності; задоволенню потреб інвесторів у терміновому вкладенні вільних коштів.

Фінансовий ринок виробив власний механізм страхування цінового ризику (і відповідно систему спеціальних фінансових інструментів), який в умовах нестабільності економічного розвитку країни та кон’юнктури фінансового і товарного ринків дозволяє знизити до мінімуму фінансовий та комерційний ризик продавців і покупців фінансових активів і реального товару, пов’язаний зі зміною цін на нього. Крім того, в системі фінансового ринку отримала широкого розвитку пропозиція різноманітних страхових послуг.

Вищеназвані функції фінансовий ринок здійснює переважно через: відкриття банківських рахунків і заснування спеціальних фондів (пенсійних, страхових тощо); надання банківських кредитів, комерційних та інших позичок; здійснення операцій із цінними паперами підприємств та держави (акціями, облігаціями) тощо.

Забезпечуючи мобілізацію, розподіл і ефективне використання вільного капіталу, забезпечення в найкоротші терміни потреби в ньому окремих господарюючих суб’єктів, фінансовий ринок сприяє прискоренню обороту використаного капіталу, кожний цикл якого генерує додатковий прибуток і приріст національного доходу в цілому.

Ці функції і обумовлюють структуру фінансового ринку.

3. Структура ринку фінансових ресурсів. Його суб’єкти.

3 .1. Суб'єкти фінансового ринку та їх класифікація

На ринках діють суб’єкти ринку (продавці – посередники – покупці), які беруть участь у торговельних операціях різних специфічних товарів – інструментів ринку. Характер (тактика) поведінки суб’єкта на ринку залежить від мети, яку він поставив перед собою (стратегія).
Суб’єктами фінансового ринку є:

- фізичні особи;

- юридичні особи;

- фінансові посередники, які отримують для управління гроші клієнтів і повинні, виконуючи правила й вимоги банківського та інвестиційного менеджменту, одержати дохід у розмірі, що дозволяє задовольнити вимоги клієнтів, та мати норму прибутку, середню для цього виду діяльності.
Суб’єктами фінансового ринку можуть бути: практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб’єктності та дієздатності; групи громадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи усіх форм власності.

Суб’єкти фінансового ринку класифікуються за формою та функціями.