Курсовая работа: Фiтомелiорацiя мiських екосистем
Лісопарки - найбільш мальовничі місця рекреаційних міських лісів, що залучають великі маси відпочиваючих.
Парки - це найбільші зелені масиви, що мають компактну форму, які забезпечують відвідувача всіма можливими видами активного і пасивного відпочинку серед зелених насаджень, розраховані на тривале, протягом дня, перебування відвідувача в парку і мають повний інженерний благоустрій. Класифікаційними ознаками парку є наявність у ньому зонування на дитячу, спортивну, культурно-дозвільну; просвітню зони і зону тихого відпочинку, а також наявність господарської зони.
Парки, що обслуговують усе населення міста або планувального району, є міськими. Їхня площа повинна бути не менш 15 га. Парки, що обслуговують жителів житлового району, є районними. Їхня площа повинна бути не менше 10 га. Серед районних парків виділяються спеціалізовані - дитячі і спортивні. Дитячі парки обслуговують дітей житлового району. Їхня площа може бути від 5 га і вище. Спортивні парки створюються при стадіонах, які є основним композиційним засобом. У залежності від місткості стадіону вони можуть бути міськими і районними.
Сади виконують ті ж функції, що і парки, але система відпочинку в них представлена в більш стиснутому виді. У них можуть бути тільки дві зони: дитяча і тихого відпочинку. Площа - від 3 до 10 га.
Особливе місце займають ботанічні і зоологічні сади.
Сквери - відносно невеликі компактні ділянки зелених насаджень площею 0,3-0,5 га, призначені для короткочасного відпочинку населення, планувальної організації і декоративного оформлення площ і територій перед громадськими будівлями.
У загальному балансі території парків, садів і скверів площа озеленення територій повинна складати не менш 70%.
Бульвари - протяжні зелені насадження, розташовувані на вулицях і набережних у виді зелених смуг з розвинутою дорожньою мережею. Бульвари служать для короткочасного відпочинку й організації пішохідних потоків серед зелених насаджень. Бульваром вважається смуга, розташована по осі вулиці не менше 18 м ширини, або смуга між проїжджою частиною вулиці і будинками не менше 10 м. [1]
Значення зеленого господарства міста
У комплексі заходів щодо очищення атмосфери сучасного міста від забруднень і зниження рівня шуму особливе значення надається міським зеленим насадженням - гігантським зеленим фільтрам (паркам, садам, бульварам). В деяких випадках зелені насадження захищають міські об'єкти від шкідливих викидів, що проникають з суміжних районів, в інших випадках - локалізують і поглинають викиди промислових підприємств і транспорту.
Зелені насадження сприяють утворенню постійних повітряних течій, котрі перемішують і розбавляють повітря, виносячи шкідливі гази у верхні шари атмосфери. Підраховано, що хвойний ліс з площі в 1 га за добу виділяє в атмосферу 4 кг летких фітонцидів, листяний ліс - біля 2 кг, тому в лісовому повітрі порівняно з міським значно менше хвороботворних мікроорганізмів. Так, в 1 м3 лісового повітря міститься 490 бактерій, а в 1 м3 міського їх число досягає 3600.
Міські озеленені площі являють собою посадки чотирьох типів: газони, що складають 70% площі, відведеної під насадження; дерева займають біля 9% площі; кущі - приблизно 6%; квіти - 1%. На озеленених площах розташовані садові форми і майданчики, які займають 14% озелененої площі.
Одне з важливих місць у розвитку міського господарства займає проблема благоустрою та санітарного утримання міських територій. Санітарний стан міст значною мірою залежить від організації прибирання та переробки побутового сміття. Щорічно у містах країни утворюється понад 40 млн. м3 твердих побутових відходів. Сьогодні більше 90% сміття складується на 656 (дані 2000 р) санкціонованих звалищах загальною площею 2,6 тис. га і тисячах несанкціонованих звалищ. Увесь цей ланцюжок збирання й транспортування сміття в Україні не відповідає вимогам. [4]
Функції рослинного покриву в містах
Неоднорідність умов росту, контроль з боку людини обумовлює неоднорідність складу і нерівномірність розміщення рослинності в місті. "Лісистість" міської території на різних ділянках складає від 1 до 98%. На відміну від типового європейського міста епохи Середньовіччя, майже цілком позбавленого рослинного покриву, сучасні міста з їхньою системою штучних зелених насаджень, приміських лісів, парків і спонтанно формуючимся рослинним покривом на будь-яких ділянках з порушеним ґрунтовим субстратом, де контроль з боку людини слабшає, уже не є "царством каменю, металу, скла і бетону", символом перемоги Людини над Природою (Ле Корбюзе). І якщо в епоху Відродження, коли людина "розгорнула" свої міські поселення для рослин, відвела значні площі під сади, парки, "італійські дворики", фонтани, а міста стали більш світлі, просторі, провітрювані, зелені насадження розглядалися як свого роду елемент розкоші, що відповідає в першу чергу естетичним запитам людини, то в сучасну епоху, після двох сторіч панування "промислового" міста, міські насадження вже не є красивим, але необов'язковим елементом міської структури, далеким від задоволення насущних потреб людини. Саме рослинність робить урбоекосистему повноцінною екосистемою, і наявність мережі зелених насаджень у місті стає вже не символом багатства і розкоші, а умовою виживання людини.
Крім традиційних функцій, виконуваних рослинним блоком у будь-який екосистемі, а саме - виробництво первинної продукції в результаті фотосинтезу, споживаної потім консументами і редуцентами (після відмирання частин рослин), і формування життєвого простору для консументів і редуцентів (функція формування середовища), - в урбо-екосистемі істотного значення набувають такі функції рослинності, як:
охолодження міського "острова тепла" за рахунок збільшення альбедо поверхні і транспірації;
стабілізація вітрового режиму, "розвантаження" повітряних мас;
збільшення відносної вологості повітря і "згладжування" її добових і сезонних коливань;
виділення кисню (як побічного продукту фотосинтезу) в атмосферу;
збільшення концентрації негативно заряджених іонів (сприятливо впливають на здоров'я людини) в атмосфері над зеленими насадженнями;
виділення біологічно активних речовин, що придушують розвиток патогенних агентів в атмосфері;
поглинання забруднюючих атмосферне повітря пилу і газів;
зниження рівня шуму внаслідок поглинання енергії викликаючої його механічні коливання;
затримка частини опадів і зменшення поверхневого стоку;
у водних і болотних екосистемах - формування умов аеробного розкладання забруднюючих воду речовин, поглинання біогенних елементів;
поліпшення структури, збільшення проникності і, у ряді випадків, родючості ґрунтів;
затримка снігового покриву і талих вод;
закріплення сипучих ґрунтів, зниження рівня ерозії;
поліпшення візуальних властивостей урбанізованих ландшафтів. [3]
Фітомеліорація
Свідоме використання людиною перерахованих функцій рослинного покриву у формуванні й оптимізації урбанізованого середовища втілилося в теорії і практиці фітомеліорації.