Курсовая работа: Фізична реабілітація при хронічному бронхіті у дітей

Протягом перших 7—10 днів хворим рекомендуються спочатку дихальні вправи статичного, а потім і динамічного характеру. Надалі включають загальнозміцнюючі фізичні вправи. Щоб попередити загострення бронхіту, рекомендують регулярне загартовування організму (обливання водою з поступовим зниженням її температури від 22 до 16—13°С, катання на лижах і ковзанах, плавання, біг підтюпцем на відкритому повітрі).

В основі дії фізичних вправ на організм хворих дітей хронічним бронхітом лежить постійне дозоване тренування при використовуванні довільної регуляції дихання, здійснюваної через другу сигнальну систему. Задачі лікувальної гімнастики.

1. Відновлення дихального акту з метою підтримки більш рівномірної вентиляції і збільшення насичення артеріальної крові киснем шляхом:

а) зниження напруги дихальної мускулатури;

б) встановлення нормального співвідношення дихальних фаз;

в) розвитку ритмічного дихання з більш глибоким видихом;

г) збільшення дихальних екскурсій діафрагми.

2. Розвиток компенсаторних механізмів, що забезпечують збільшення вентиляції легенів і підвищення газообміну шляхом:

а) зміцнення дихальної мускулатури;

б) збільшення рухливості грудної клітки і хребта;

в) поліпшення постави.

3. Поліпшення функції системи кровообігу.

4. Розвиток функціональної пристосованості хворих до помірних побутових і трудових навантажень.

Лікувальну гімнастику хворим на хронічний бронхіт призначають з урахуванням клінічного перебігу хвороби (стадія захворювання, ступінь порушення функції зовнішнього дихання, стан серцево-судинної системи, рівень фізичного розвитку, характер навантажень).

Використовують вправи на розслаблення м'язів, статичні і динамічні дихальні вправи (свідоме управління диханням), вправи, що збільшують рухливість діафрагми, грудної клітки і хребта, загальнозміцнюючі вправи. Застосовують також найпростіші прийоми масажу (погладжування, розтирання, вібрація).

Навчання розслабленню починають з м'язів ніг, потім послідовно переходять до м'язів рук, грудної клітки, шиї. Вправи на розслаблення м'язів рук, ніг, грудей, шиї виконують в положенні сидячи і стоячи. Надалі увагу хворих фіксують на тому, що м'язи, що не беруть участі у виконанні даної вправи, повинні бути розслабленні. Наприклад, при виконанні вправи для ніг, черевного пресу хворі повинні стежити за тим, щоб м'язи рук, грудної клітки і шиї залишалися максимально розслабленими.

До загального розслаблення м'язів приступають після освоєння хворими вправ в частковому (сегментарному) розслабленні. Загальне розслаблення виконується в початковому положенні лежачи на спині. В цьому положенні руки злегка згинають в ліктьових, а ноги —в тазостегнових суглобах і підтримують їх валами або подушками.

Кожна процедура лікувальної гімнастики закінчується загальним м'язовим розслабленням.

Правильність виконання вправ на розслаблення контролюється інструктором. У міру освоєння вправ, крім використовування їх в процедурі лікувальної гімнастики, хворі повинні самостійно проводити часткове і загальне розслаблення (2—3 рази протягом дня), а потім постійно стежити за розслабленням м'язів, особливо грудної клітки і шиї.

Навчання хворих повному диханню і свідомому регулюванню його починається із статичних вправ. Використовують вправи в ритмічному статичному диханні, при якому хворі дещо знижують частоту дихальних рухів за рахунок поглиблення їх (свідоме управління диханням). При виконанні цих вправ увагу хворих необхідно фіксувати на постійному поглибленні і уповільненні видиху.

Статична дихальна вправа з вимовою приголосних звуків, посилюючи вібрацію грудної клітки, стимулює відкашлювання і таким чином сприяє відділенню мокроти. Деяка затримка видиху, наступаюча при цих вправах, сприяє підвищенню тиску в легенях, зменшенню перепаду його між альвеолами і крупними бронхами і підвищенню парциального тиску кисню, у зв'язку з чим поліпшується насичення артеріальної крові киснем. Статична дихальна вправа дозволяє здійснити контроль та самоконтроль за довжиною видиху.

При вихованні навиків повного дихання у хворого на хронічний бронхіт велику увагу надають відновленню дихальних екскурсій діафрагми.

При м'язовій діяльності середньої інтенсивності (ходьба, фізичне навантаження) до дихального апарату хворих пред'являються підвищені вимоги до регуляції дихання. У зв'язку з цим важливу роль грає довільне управління диханням: виховання навиків дихання під час фізичної діяльності або контроль за диханням під час фізичних зусиль. Здатність контролювати дихання при навантаженнях підвищує цінність виконуваних фізичних вправ.

При вихованні у хворих навиків повного дихання під час ходьби і різного роду м'язової діяльності використовують більшість динамічні дихальні вправи. Хворим пропонують стежити за ритмікою і глибиною дихання під час простої ходьби по рівній місцевості (спочатку довільне дихання, потім видих на 2—3—4—5 кроків). Надалі ходьба ускладнюється включенням елементарних гімнастичних вправ для рук. У міру освоєння навиків дихання під час ходьби по рівній місцевості хворі приступають до тренування дихання при сходженні на сходи (вдих 1—2 сходинки, видих на 2—4 сходинки і т. д.). Для кожного хворого поєднання числа кроків або сходинок сходів, відповідне вдиху або видиху, підбирають індивідуально. Число пройдених сходинок сходів також індивідуалізуються залежно від переносимості хворим цього виду навантажень.

Потім хворих навчають контролювати дихання при фізичному навантаженні, вимагаючій великій координації. Вводять вправи з предметами (гантелі, булави, м'ячі і т. д.). В завдання включають переміщення предметів на різні відстані.

Завдання ускладнюють від однієї процедури до іншої і в них включають вправи, самі відповідні тим або іншим трудовим або побутовим фізичним навантаженням.

Під час виконання більшості вправ хворі повинні дихати через ніс і лише при деяких вправах проводити видих через рот для посилення його і для контролю за якістю виконання вправ; всі види навантаження, пов'язані з елементами зусилля, виконують під час видиху.

Лікувальну гімнастику призначають звичайно на 4—6-й день з моменту надходження хворих в стаціонар. Її проводять двічі в день по 12-20 хв. в першій половині курсу лікування (7— 10 днів) і 25—40 хв. — в другій (15—20 днів). Заняття проводять індивідуально до освоєння хворими правильного навику розслаблення м'язів.

Окрім занять лікувальною гімнастикою, хворі повинні самостійно 3—4 рази на день виконувати завдання лікаря, включи 2—3 загальнозміцнюючі, 3—4 статичні дихальні вправи і вправи в загальному розслабленні.