Курсовая работа: Фондова біржа в Україні

За 24 години до початку торгів біржовий бюлетень вивішують у будинку біржі для ознайомлення.

Учасники біржової торгівлі

У ринковій економії особливу роль відіграють агенти, маклери, брокери, дилери, спеціалісти, біржові спекулянти, які виступають учасниками біржової торгівлі. Перед тим як перейти до розгляду функцій і завдань, які стоять перед основними учасниками біржової торгівлі, з’ясуємо, що означає бути тим чи іншим учасником біріж.

Брокер – це представник, який сприяє укладанню угод між зацікавленими сторонами. Зазвичай угоди він укладає за дорученням та за рахунок клієнта, за що отримує комісійні. Спеціалізується на окремих видах товару та послуг. Брокери – це особливий ряд біржових посередників. Вони надають послуги як членам, так і не членам біржи, і мають право здійснювати угоди лише за дорученням клієнта. Як правило, брокери об’єднуються у брокерські доми (контори).

Дилер – особа чи фірма, яка здійснює біржове або торговельне посередництво і при цьому діє від свого імені та за власний рахунок: купляє фондову цінність, а потім її перепродує. Від брокера дилер відрізняється і тим що він працює на фондових і валютних біржах. Дилерами також називають працівників банку, які виконують операції з валютою, депозитами і цінними паперами. Дилер може виступати посередником між брокерами та іншими ділерами.

Головне завдання дилера – отримати прибуток від діяльності на біржі, керуючись при цьому статутом біржі.

Трейджер – це представник брокера у торгівельній зоні біржі, який приймає замовлення від імені фірми на продаж і купівлю товару і має посвідчення працівника операційного залу.

Спеціаліст – це дилер, який завдається винятково одним чи кількома видами біржового товару, стежить за котируванням і отримує оплату від фірми, товаром якої займається.

Обліковий виконавець, або зареєстрований представник – працівник брокерської контори, який приймає замовлення клієнта.

Маклер – розпорядник та наглядач за торгами у «біржовій ямі», який займається біржею; посередник у біржових угодах. З одного боку, від повинен керуватися статутом біржи, а з другого – виконувати головне завдання щодо досягнення зваємодії вигоди для учасників угоди

Гоф-маклер –старший маклер – розпорядник та наглядач за всією операційною залою і безпосередній представник маклерів. Бігун – кур’єр брокерської контори, який передає доручення членів біржі і його трейдера у «біржові ями».Чорний маклер – дилер який не має права здійснювати біржові операції на біржі, але здійснює торгівлю цінними паперами, недопущеними до біржової торгівлі, на хаотичному ринку (безпосередньо перед будинком біржі). Реєстратор – працівник , який здійснює реєстрацію біржовий угод.

Спекулянти – складають особливу групу учасників біржових операцій, вони використовують біржовий механізм, головним чином, з метою «гри» на підвищенні чи понижені цін.

Депорт – це спекулятивна біржова угода, що укладається з розрахунком зниження курсу цінних паперів з метою отримання курсової різниці.

Репорт – це спекулятивна біржова строкова угода, що укладається з розрахунку на підвищення курсу цінних паперів з метою отримання курсової різниці.

Курсова різниця – різниця в ринкових цінах на валюту або цінні папери в зв’язку з їх зміною на біржі.

Отже, роль учасників біржової торгівлі є визначальною на фондовій біржі, вона безпосередньо впливає на кон’юнктуру, що складається на біржі.Котирування цінних паперів

Термін «котирування» в основному застосовується на позначення дії або механізму встановлення ціни цінних паперів, валюти або товару (далі йтиметься про котирування тільки цінних паперів). Крім того, цим терміном позначають можливість обігу цінних паперів (коли цінні папери обертаються на біржі, то кажуть, що вони «котируються»), а також офіційну публікацію про біржові курси в спеціальних бюлетенях.

Котирування здійснюється на фондовій біржі, але біржовим курсом (як орієнтиром) користуються і на позабіржовому ринку цінних паперів.

Котирування цінних паперів відбувається:

а) методом реєстрації;

б) методом встановлення єдиного курсу.

Метод реєстрації передбачає аналіз даних про фактичні угоди, що зареєстровані на фондовій біржі.

Єдиний (типовий) курс цінних паперів того чи іншого виду встановлюється на підставі відомостей про кількість паперів, котрі бажає продати продавець, і про кількість паперів, які бажає купити покупець.

Але спочатку візьмімо до уваги, що зміна ринкової ціни на цінні папери зумовлює міру зацікавленості продавця й покупця у здійсненні купівлі-продажу. За зростання ціни зацікавленість продавця збільшується, а покупця — навпаки. Існують рівні ціни, коли зацікавленість і продавця і покупця дорівнює нулю: це — межа ціни, пропонованої продавцем (П), і межа ціни, що її просить покупець (І). Звідси визначається прийнятний рівень ціни (Ц). Продавець готовий продати цінні папери тільки за Ц > П, а покупець — купити їх тільки за Ц < І. Операція відбувається в діапазоні П < Ц < І.

З цієї аксіоми випливають два біржові правила котирування цінних паперів.

а) заявки, у котрих є максимальні рівні цін на купівлю й мінімальні — на продаж, мають виконуватися повністю (якщо немає впливу зовнішніх факторів);

б) заявки, у котрих зазначаються ціни, що наближаються до максимальних на купівлю і мінімальних на продаж, можуть виконуватися частково.

Фондові біржі в Україні Місце української біржі в класифікації фондових бірж

Українська фондова біржа (УФБ), яка виникла в 1991 році, входить до групи бірж, що розвиваються. Вона є першою в історії незалежності України національною фондовою біржею, яка веде свій «родовід» від Київської біржі, що функціонувала з 1865 по 1914 та 1921 по 1930 рр. Організатор біржі при її створенні більш орієнтувалися на європейський досвід (зокрема, на досвід функціонування Паризької фондової біржі). Торгівля цінними паперами на ній здійснюється у двох формах: у формі аукціону «з голосу» і комп’ютерних торгів. З 1994 року на УФБ запроваджено три режими (виділення) котирування цінних паперів: два офіційних і неофіційний. У першому виділенні котируються цінні папери емітентів, які мають високий економічний потенціал, є високорентабельними із стабільним фінансовим положенням. До котирування в другогму відділенні допускаються цінні папери, емітенти яких незадовольняють вимог, що пред’являються при котирування у зазначеному режимі, однак, мають досить непогані показники у господарській і фінансовій діяльності.

Емітенти, котрі хочуть, щоб їхні цінні папери були допущені до обігу в одному з офіційних відділень, подають фондовій біржі відповідну заяву. При цьому вони зобов’язуються направляти на УФБ звіт про кожне зібрання (збори) аукціонерів; негайно інформувати УФБ про внесення змін до Статуту та про рішення щодо випущених цінних паперів; надавати УФБ будь-яку матеріально значиму інформацію; направляти на біржу інформацію про свою діяльність, яку вони збираються оприлюднювати, а також виконувати інші функції.

До котирування в третьому відділенні допускаються цінні папери емітентів, які не задовольняють вимоги, що пред’являються у двох попередніх. УФИ у цьому випадку не відповідає за якість інформації про цінні папери та емітента. Будь-яка брокерська контора чи емітент може подати заяву про допуск до котирування в третьому відділенні. При цьому також подається копія свідоцтва про державну реєстрацію емітента, копія документа про реєстрацію випуску цінних паперів та інформація про їх випуск, а також копія бухгалтерського звіту, складеного за останній звітний період.

Рішення про допуск цінних паперів до офіційного і неофіційного котирування на УФБ приймається Вищим біржовим комітетом. У першому випадку комітет здійснює перевірку поданих емітентом документів та інформацій, що міститься в них, у другому – не здійснює цієї перевірки.