Коефіцієнт маневрування характеризує яка частка власного капіталу використовується для формування оборотних активів. Він характеризується зменшенням до гранично-допустимої норми.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом, Коефіцієнт поточної ліквідності, Коефіцієнт загальної ліквідності мають тенденцію до покращення, при чому це відбувається за рахунок збільшення оборотних активів та зобов’язань.

Фондовіддача активів покращила свій показник за рахунок збільшення об’ємів реалізації товарів, робіт та послуг.

Рентабельність сукупного капіталу зросла за рахунок збільшення прибутків від звичайної діяльності до оподаткування, так як і рентабельність власного капіталу.

В цілому фінансовий стан підприємства є позитивний і має тенденцію зміцнення і стабілізації економічної діяльності.

При написанні курсової роботи був використаний статистичний, аналітичний матеріал, дані фінансової і бухгалтерської звітності; також використовувалася як періодична література, книги, так і законодавчі, нормативні і інструктивні матеріали, що стосуються даної теми.

1. Роль безготівкових розрахунків в господарському обороті

В національній економіці відбувається безперервний кругообіг доходів і продуктів, який опосередковується відповідним оборотом грошей. Грошовий оборот — це рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. Грошовий оборот — це сукупність усіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві.

У процесі руху доходів і продуктів (товарів і послуг) виникають взаємопов'язані, але протилежні за напрямком товарні і грошові потоки.

У розвинутому ринковому господарстві грошовий оборот не може здійснюватися без участі й активної ролі банків. Банки стають необхідними посередниками у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами, організаціями, установами та окремими фізичними особами.

Банк є найважливішим грошово-кредитним інститутом суспільства, в якому створюються і зберігаються гроші. Гроші проходять через банки в міру здійснення платежів. Побудуємо модель грошового обороту, що описує потік товарів і послуг, якими обмінюються підприємства (фірми) і населення, збалансований контр потоком грошових платежів, які здійснюються при цьому обміні. Товарні потоки закономірно створюють зустрічний рух грошових коштів — як у національній, так і в іноземній валюті.

Базова модель грошового обороту (мал.1.) включає в себе:

- ринки ресурсів і продуктів;

- банки;

- суб'єкти народногосподарського обороту — підприємства і населення.

Потоки товарів і послуг на цьому малюнку спрямовані за годинниковою стрілкою; потоки грошових платежів — проти годинникової стрілки. У базовій моделі допускається, що всі ресурси належать населенню (хоча насправді йому належить тільки один ресурс — робоча сила).

Банк є вихідним і кінцевим пунктом моделі, через який здійснюється кругооборот готівки і безготівкових платежів, тому банки зображені в центрі малюнка. Потоки економічних ресурсів, з одного боку, і грошовий потік доходів та споживчих витрат, з іншого здійснюються одночасно. Будь-які затримки, крім тих, які викликані продажем товарів у кредит, створюють ситуацію неплатежів, що загрожує дезорганізацією народногосподарського обороту.

Базова модель грошового обороту дає загальне уявлення про функціонування національної грошової системи. Альтернативою грошового обороту є неефективний бартерний обмін. Криза неплатежів сприяє розширенню прямого безгрошового обміну товарами і послугами.

Мал.1.1. Базова модель грошового обороту.

Складнішою модель грошового обороту буде тоді, коли в ній враховуватимуться заощадження, інвестиції, фінансові ринки, державний сектор, а також міжнародні економічні зв'язки.

Грошовий оборот поділяється на дві взаємопов'язані частини: сферу безготівкового обігу і сферу готівкового обігу.

Готівка, як правило, використовується при виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій (тобто при утворенні доходів населення), а також при купівлі товарів і послуг у роздрібній торгівлі, розміщенні коштів у банківських внесках тощо (тобто при витрачанні доходів населення). У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки в банках. У безготівковій формі здійснюється переважна більшість грошових операцій у народному господарстві: розрахунки між підприємствами (фірмами), деякі види розрахунків підприємств і організацій з населенням (наприклад, перерахування грошових коштів, у тому числі заробітної плати і пенсій, на поточні рахунки, відкриті в установах банків) тощо.

Таким чином, за своєю специфікою готівковий обіг призначений для обслуговування споживчого ринку, тоді як фінанси підприємств функціонують у формі безготівкових грошей. Оскільки безготівкова і готівкова грошові сфери обслуговують різні кола народногосподарського обороту, вони мають виконувати різні економічні завдання й працювати по-різному.

Безготівковий грошовий обіг має переваги порівняно з обігом готівки: економляться кошти, прискорюється оборот грошей. На підтримку сфери готівкового обігу доводиться витрачати значні кошти на друкування, рахування, сортування, упаковку, інкасацію готівки тощо. Крім того, готівковий обіг вимагає значного штату касирів і контролерів. Торговельні автомати поки що дуже дорогі, і тому, по суті, не використовуються у вітчизняній торговельній мережі.

Широке використання безготівкового грошового обороту зумовлене тим, що безготівковий оборот має суттєві переваги перед готівковим і тому більш ефективний як для суспільства в цілому, так і для кожного окремого економічного суб’єкта. По-перше, значно зменшуються суспільні витрати обігу. По-друге, створюється необхідні умови для державного регулювання грошового обігу. По-третє, покращується економічний стан суб’єктів грошового обігу, тому що прискорюється обіг їх коштів, забезпечується тісний їх зв’язок з банками і грошовим ринком у цілому. Тому всім учасникам сфери обігу повинно бути економічно вигідно розраховуватися за своїми зобов’язаннями у безготівкові формі через банки (за винятком платежів на невеликі суми).

Зосередження грошових коштів господарських суб’єктів у банках і здійснення розрахунків через банки дозволяє:

- здійснювати контроль за дотриманням платіжної і договірної дисципліни;

-запропонувати господарським суб’єктам використання найбільш ефективної форми розрахунків;

-зосереджувати вільні грошові кошти господарських суб’єктів і всієї фінансово-кредитної системи держави з метою використання їх в інтересах розвитку держави;