Курсовая работа: Форми трафаретного друку
Якість готової продукції, виготовленої трафаретним способом, як і іншим способом друку, значною мірою визначається саме додрукарськими процесами. Специфіка сучасної додрукарської підготовки для трафаретного способу друку не має належної інформації як у періодичних
спеціалізованих виданнях, так і у фаховій літературі.
Виготовлення фотоформ є дуже відповідальним кроком у технологічному ланцюгу репродукування. Під терміном "фотоформа" розуміється проміжковий носій інформації у вигляді негативу чи діапозитиву на прозорій плівці, виготовлений фоторепродукційним способом, чи з допомогою лазерних або струменевих принтерів [9, 325]. До фотоформ трафаретного способу друку, з огляду на технологічні особливості, висунуто дві основні вимоги: — можливість забезпечення графічної точності в роцесі друкування; — потрібна різниця оптичної щільності між пробільними і друкарськими елементами для вибраного у формних процесах копіювального шару.
Перша вимога потрібна для виконання друку з графічною точністю стосовно оригіналу. Бажано графічне викривлення, яке виникає під час трафаретного друку, якомога точніше коригувати при виготовленні фотоформи. Для виконання цієївимоги потрібне чітке уявлення щодо характеру графічного викривлення під час друкування. Саме чи не це є основна проблема растрового трафаретного друку. У трафаретному друці на сьогодні відсутні умови оптимізації друкарських процесів, які б дали змогу прогнозувати графічні і, відповідно, градаційні викривлення. Тому скоригувати ці викривлення неможливо, оскільки невідомо, що саме потрібно коригувати і яким чином треба змінити градаційні характеристики фотоформ для досягнення кольорових характеристик, максимально наближених до оригіналу. Однак навіть при відсутності можливості градаційної коректури для якісного виготовлення друкарських форм треба, щоб краї друкарських елементів на фотоформах були чіткі і ясні. Обидва способи виготовлення фотоформ за сучасною технологією (за допомогою лазерних і струменевих принтерів) у порівнянні з фотомеханічним дають нижчу роздільну і видільну здатність [7, 165].
При виготовленні фотоформ на лазерному принтері відбувається деформація плівки під дією температури, що спричиняє геометричне викривлення всього зображення, внаслідок чого стає неможливим точне суміщення кольорів, що не допускається у растровому багатофарбовому друці. Тонер лазерного принтера не дає достатньої оптичної щільності, оскільки зображення накладається на плівку нерівномірно, з "проколами". При використанні струменевого друку два попередні недоліки відсутні, що дає можливість виготовляти фотоформи, якісно наближені для виготовлення трафаретних друкарських форм, у порівнянні з тими, що виготовлені традиційним фототехнічним способом.
Тут треба зауважити, що растрування повинно здійснюватися в растровому процесорі (РІП'і). При друкуванні на лазерному принтері цей процес в обробці зображення відсутній, і параметри растрування не відповідають вимогам поліграфічного відтворення, тому про якість градаційної передачі на відбитках, надрукованих з трафаретних друкарських форм (ТДФ), виготовлених у свою чергу за допомогою таких фотоформ, недоцільно стверджувати, через те що вона відсутня вже на фотоформах. З огляду на якість найкращими є фотоформи, виготовлені класичним способом, з альтернативних фотоформ придатними є ті, що виготовлені способом струменевого друку. Фотоформи, отримані на лазерному принтері, для якісного растрового друку непридатні взагалі.
Сучасні репродукційні центри,
які надають додрукарські комп'ютерні послуги, переважно зорієнтовані на
виготовлення фотоформ офсетного способу друку, а при виготовленні фотоформ для трафаретного друку не акцентують уваги на особливостях цього способу друку
1.3 Проблеми сучасного трафаретного друку
Статті про растровий трафаретний друк усе частіше почали з'являтися у фахових поліграфічних журналах. Однак при впровадженні у виробництво растрового трафаретного друку практики зустрічаються з певними проблемами. Якщо відтворення штрихових оригіналів на багатьох підприємствах досягло досконалості, то від растрового друку часто відмовляються. У статті "Трафаретная печать в России и СНГ" (1) подано оцінку частки растрового друку серед інших способів взагалі і трафаретного зокрема. У 2000 році трафаретний растровий друк становив 3-5%, що
очевидно значно менше, ніж потрібно і не задовольняє темпів зростання потреб у ньому виді друку. Часто при підготовці додрукарських процесів у растровому трафаретному друці акцентують увагу на технологічних властивостях копіювального шару, сита-основи, способу виготовлення, але не на якості фотоформ для трафаретного друку. визначатися не лише як відносна площа растрових елементів, а і щільність фарбового шару на растровому елементі, що залежить від поверхневої концентращїпігменту у фарбі. Оптимальна товщина фарбового шару в трафаретному друці регулюється в залежності від задруковуваного матеріалу, це одна з переваг трафаретного друку. На сучасному ринку фарб для трафаретного друку задається така концентрація пігменту в тріадних фарбах, при якій можливе кольоровідтворення у випадку мінімальної товщини фарбового шару (4-5 мкм). Якщо задруковуваний матеріал є фактурною поверхнею, такою, як ледерин чи коленкор, що володіє високою всотуючою здатністю, треба забезпечити товщину фарбового шару не менше 12-20 мкм, а це у чотири рази більше від мінімальної. У цьому випадку потрібно зменшити концентрацію пігменту у фарбі, а кількість в'яжучого для трафаретної фарби можна визначити лише на основі показників денситометра, вимірявши оптичну щільність суцільного шару фарби. Вимірювання денситометром ведеться по спеціальній шкалі, яка складається з "плашок"
для чотирьох тріадних фарб, растрової шкали для кожної фарби, шкали для контролю балансу для сірого, штрихової міри для усіх фарб, для візуального контролю графічної чіткості друкарського процесу. Однак у трафаретному друці не завжди оптичну щільність фарбового шару можна визначити (друк на готових виробах різної конфігурації) [14, 215].
 |
РОЗДІЛ ІІ. ФОРМИ ТРАФАРЕТНОГО ДРУКУ
2.1 Фарби трафаретного друку
Друкарською формою трафаретного друку є напнута на раму дріба сітка, з нанесеним трафаретом, який закриває вічка сітки в проміжних місцях, що не передають зображення. Відбитки у трафаретному друці одержують шляхом продавлювання фарби крізь незакриті друкарські елементи форми на сітковій тканині. Необхідний контакт між формою і задрукованою поверхнею, а також перенесення фарби досягається тиском пружно-еластичного ракеля.
Особливості трафаретного друку забезпечують одержання відбитків із специфічним візуальним ефектом за рахунок великої товщини фарбових шарів, а також дають можливість задруковувати матеріали та об’ємні вироби для яких інші способи непридатні. Відбитки отримують з фарбовим шаром товщиною від 6 до 100 мкм, забезпечуючи таким чином високу насиченість, велику оптичну щільність, рельєфність та виразність зображення. Цей ефект, що створюють фарби, використовується при друкуванні листівок, візиток, плакатів, художніх видань, оформлення палітурок та ін.
Фарба для трафаретного друку повинна під дією ракеля рівномірно розподілятися на сітці, легко протискуватися через її отвори, не розтікатися на задрукованій поверхні, бути литкою, не тягнутися при підніманні форми й швидко закріплюватися на відбитку. Тому фарби для трафаретного друку мають бути достатньо текучими, щоб під дією ракеля проникати через сіткову форму, але не настільки малов’язкими, щоб витікати з форми, порушуючи графічу точність зображення. Для одержання чіткого зображення. Для одержання чіткого зображення фарба повина мати певний ступінь аомалії в’язкості та тиксотропні властивості, що попереджує розтікання товстих фарбових шарів на відбитку та скорочує тяжі, що утворюються при виділенні
відбитка на форми.
Трафареті фарби можуть закріплюватися такими способами:
- за рахунок окиснювальної полімеризації в’яжучого;
- за рахунок випаровування розчинника;
- за рахунок затвердження УФ-випроміненням.
Фарби першої групи мають довгий (до декількох годин) час закріплення і потребують використаня достатньо громіздких і енергомістких сушильних пристроїв.
Зараз найбільш поширені фарби, що закріплюються випаровуванням леткого розчинника. На сучасному ринку представлений досить широкий асортимент таких фарб.
Недоліком таких фарб є виділення при їх висиханні летких розчинів, що забруднюють навколишнє середовище і мають шкідливий вплив на здоров’я робітників.
Все ширше використовуються фарби, що закріплюються УФ-випроміненням. Друкарська машина, в такому випадку, повинна бути оснащена спеціальними УФ-сушильними пристроями.
При використанні УФ-фарб, закріплення яких відбуваєься за долі секунди, значно скорочується потреба у виробничих площах, що відповідно збільшує об’єм продукції, який одержують з 1 м кв, зменшується потреба у робочій силі, скорочуються терміни виконання замовлення, покращується якість друку, створюються сприятливі умови для автоматизації виробництва.
Трафаретні УФ-фарби мають високу стійкість до дії динамічних розчинників і кислот, що обумовлює їх широке застосування у виробництві самоклеючих етикеток, особливо для фармацевтичної і хімічної промисловості. Ці фарби мають високу міцність до стирання, підвищений глянець і добру адгезію фарбового шару до різного матеріалу, що дозволяє використовувати їх при обробці палітурок, при виготовленні друкарських плат.
2.2 Шаблони трафаретного друку