Курсовая работа: Формування навчальної діяльності учнів молодших класів
1.Теоретичнi(з iхньою допомогою написана теоретична частина);
2.Емпiричнi(з допомогою цього метода було проведено дослiд):
3.Математико-статестичнi(цi методи допомогли виявити середнiзначення).
РОЗДІЛ 1: Теоретичні проблеми формування навчальної діяльності учнів молодших класів
1.1. Формування навчальної діяльності учнів молодших класів як науково педагогічна проблема
Навчальна діяльність – провідна діяльність в шкільному віці. Під провідною діяльністю розуміється така діяльність, в процесі якої відбувається формування основних психічних процесів і властивостей особи, з'являються новоутворення, відповідні зросту (довільність, рефлексія, самоконтроль, внутрішній план дій). Навчальна діяльність здійснюється впродовж всього навчання дитини в школі. Особливо інтенсивно формується навчальна діяльність в період молодшого шкільного віку.
В ході навчальної діяльності відбуваються зміни:
1 у рівні знань, умінь і навиків;
2 у рівні сформованості окремих сторін учбової діяльності;
3 у розумових операціях, особливостях особи, тобто в рівні загального і розумового розвитку.
Навчальна діяльність – це, перш за все, індивідуальна діяльність. Вона складна по своїй структурі і вимагає спеціального формування. Як і праця, навчальна діяльність характеризується цілями і завданнями, мотивами. Як і доросла людина, що виконує роботу, учень повинен знати, що робити, навіщо , як , бачити свої помилки, контролювати і оцінювати себе. Дитина, що вступає до школи, нічого цього самостійно не робить, тобто він не володіє навиками учбової діяльності. В процесі учбової діяльності школяр не тільки освоює знання, уміння і навики, але і вчиться ставити перед собою учбові завдання (цілі), знаходити способи засвоєння і застосування знань, контролювати і оцінювати свої дії [2, с. 46].
Молодшим школярам при певній організації навчання доступне оволодіння теоретично насиченим складним матеріалом.
Д.Б. Ельконін і В.В. Давидов висунули 3 основних положення, які стосуються змісту навчальної діяльності:
1. Засвоєння системи наукових понять.
2. Формування теоретичного мислення.
3. В результаті засвоєння системи наукових понять і формування у учнів теоретичного мислення навчальна діяльність починає носити характер науково-дослідницької діяльності [6, с. 56].
Навчальна задача має місце там, де від учня вимагається оволодіти загальним способом відкриття даного об’єкта [6, с. 57].
Наприклад, якщо учню пропонують вираз «a+b=c» і вимагають оволодіти ним – це означає, що перед учнем ставлять навчальну задачу.
В навчальній задачі подається зразок загального способу відкриття об’єкта. А потім у вираз «a+b=c» замість знаку «+» можна поставити любий такий знак, де б «a» і «b» відповідали третьому – «с».
Навчальні дії – це такі перетворення дидактичного матеріалу, які в кінці кінців призводять до розв’язання навчальної задачі (до відкриття даного об’єкта).
Провідним в навчальній діяльності- є навчальна задача. Її слід відрізняти від конкретно-практичних задач, які мають місце в школі, коли від учня вимагається будь-яке засвоєння часткового способу розв’язання задачі. На жаль, можна констатувати, що в переважній більшості випадків всі предмети в наших школах викладаються в рамках конкретно практичних, а не навчальних задач. Конкретно практичні задачі дають частковий результат. Щоб першокласник зрозумів загальну ідею, йому пропонують розв’язати десятки конкретних задач.
Таким чином, в системі Д.Б. Ельконіна і В.В. Давидова показано:
1. Все традиційне навчання будується в руслі конкретно-практичних задач.
2. Антиподом цьому є навчальна задача.
3. В навчальній діяльності створюється ситуація сходження від абстрактного до конкретного.
Коротко основні позиції циклу досліджень в педагогічній психології зводяться до наступного.
По-перше, розглядається проблема аналітико-синтетичної діяльності учнів в процесі навчання. Узагальненню (синтезу) передує аналіз. На початкових етапах аналіз є неповним, не схоплює сутності явищ, тому і узагальнення є неповним [6, с. 57].
По-друге, розумовий розвиток, розвиток мислення йде завдяки засвоєнню знань. Знання засвоюються завдяки розумовим операціям (інтелектуальним вмінням).
По-третє, виділено рівні продуктивного мислення, які визначаються рівнями аналітико-синтетичної діяльності.