Курсовая работа: Формування облікової політики підприємства

Згідно з принципом послідовності підприємства мають постійно (із року в рік) застосовувати обрану облікову політику. Аналогічну за змістом норму закріплено і в п. 11 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», згідно з якою облікова політика застосовується до подій та операцій з моменту них виникнення.

Облікова політика підприємств державного, комунального секторів економіки визначається у приписувальному документі, що приймається підприємством та погоджується з органом, до сфери управління якого воно належить, або уповноваженим органом згідно із засновницькими документами (див. Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки та господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної власності, затверджене наказом МФУ від 19.12.2006 р. N 1213).

2. Облікова політика може змінюватися лише тоді, коли:

- змінюються статутні вимоги;

- змінюються вимоги органу, що затверджує П(С)БО;

- якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства (п. 9 П(С)БО 6).

3. Форму документа, що регламентує облікову політику підприємства, нормативно не встановлено, тому, як правило, таким документом є наказ, складений та затверджений відповідно до загальноприйнятих вимог діловодства.

4. Зважаючи на обставини, перелічені вище (пп. 1 і 2), стає зрозуміло, що наказ про облікову політику не потрібно перевидавати щороку. Можна видати безстроковий наказ і, за потреби, уносити до нього зміни і доповнення.

Разом із тим ніде не заборонено видавати наказ про облікову політику щороку - на підтвердження її незмінності. Яким шляхом піти - вирішувати адміністрації підприємства.

5. В обліковій політиці не слід відображати заходи щодо організації бухгалтерського обліку, а саме: правила організації документообігу на підприємстві, застосування чи незастосування рахунків класу 8 «Витрати за елементами», запровадження додаткових субрахунків, порядок проведення інвентаризації активів підприємства тощо. Усе це, як правило, оформляють окремим документом - наказом щодо організації бухгалтерського обліку на підприємстві з дотриманням установлених норм чинного законодавства.

6. В обліковій політиці підприємства відображають методи, принципи та процедури обліку, право вибору яких запропоновано нормами бухстандартів. Якщо методи оцінки, механізми розрахунків чітко прописано в П(С)БО (права вибору немає), то й відображати їх в обліковій політиці немає потреби. Так, у наказі про облікову політику немає сенсу зазначати, що запаси в обліку відображаються за первісною вартістю. Ця імперативна норма встановлена п. 8 П(С)БО 9 «Запаси» і в будь-якому випадку має дотримуватися підприємством. Водночас П(С)БО 9 дає право вибрати метод оцінки вибуття запасів. Саме цей вибір і потрібно зробити в наказі про облікову політику.

Кожне підприємство вибирає елементи облікової політики виходячи з особливостей своєї діяльності. Так, торговельному підприємству немає сенсу визначати в наказі про облікову політику методи оцінки ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом.

На нашу думку, в розпорядчому документі про облікову політику перед безпосереднім висвітленням облікової політики підприємства повинні бути зазначені основні положення з організації бухгалтерського обліку, а саме:

- обрана форма організації обліку;

- обрана форма бухгалтерського обліку та технологія обробки облікової інформації;

- права працівників на підпис документів (список працівників наводиться у додатку до розпорядчого документу);

- затвердження правил документообігу і технології обробки облікової інформації, відповідальність працівників за порушення даних правил (правила наводяться у додатку до розпорядчого документу, витяги з правил та графіки надаються безпосередньо виконавцям);

- система і форми внутрішньогосподарського обліку, затвердження розроблених власних форм внутрішніх та первинних документів (затверджені форми наводяться у додатку до розпорядчого документу);

- наявність філій, представництв, відокремлених підрозділів, (затверджені Положення, на основі яких діють такі підрозділи);

- порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства (склад інвентаризаційних комісій наводиться у додатку до розпорядчого документу чи у окремому наказі);

- детальний робочий план рахунків (наводиться у додатку до розпорядчого документу);

- встановлюється перелік пов'язаних сторін, операції з якими повинні підлягати особливому власному контролю, та інформацію про які потрібно відображати в примітках до фінансової звітності (перелік пов'язаних сторін, а також характер відносин з ними, наводиться у додатку).

В розпорядчому документі недоречно застосовувати формулювання рекомендаційного характеру (наприклад, підприємство може застосовувати, йому дозволяється розробляти, і тому подібні). За необхідності розроблені та затверджені форми документів чи нові положення вводяться до застосування одночасно з внесенням доповнення до розпорядчого документу.

Наприклад, у розпорядчому документі повинно бути визначено, який із варіантів застосовується підприємством за наступними показниками:

1) необоротні активи:

1.1) встановлення строку корисного використання (експлуатації) об'єктів:

1.2) застосування методів амортизації необоротних активів з деталізацією застосування методів до окремих груп, наприклад:

1.3) періодичність проведення переоцінки однорідних груп основних засобів та нематеріальних активів після того, як була хоч один раз була проведена переоцінка;

1.3) застосування вартісних ознак предметів, що входять до малоцінних необоротних матеріальних активів.