З врахуванням перехідного характеру російських аграрних реформ не можна ігнорувати роль і значення відношення селян, що історично склалося, до особистого подвір'я. Сьогодні особисті підсобні господарства виробляють значну частину сільськогосподарської продукції. Російська держава повинна розробити особливу політику, що всемірно підтримує нині існуючі особисті підсобні господарства громадян аж до тих пір, поки не буде повністю реалізована основна концепція правового регулювання сучасних російських аграрних реформ і не буде забезпечено формування вільного аграрного товаровиробника.

Земельне і аграрне реформування повинне проводитися поступово і послідовно відповідно до основної концепції правового регулювання і реформування села. Не повинна також нав'язуватися державна воля по створенню нових організаційних форм, з штучним руйнуванням старих. У сільському господарстві нововведення повинні з'являтися природним чином, а державою мають бути створені умови для їх реалізації.

Література

1. Вебер М. Аграрная история Древнего мира / Под ред.Д. Петрушевского. М.: Канон-пресс, 2001

2. Медушевский А.Н. Утверждение абсолютизма в России. М.: Текст, 1994

3. Щербатов М.М. О неудобстве в России дать свободу крестьянам. СПб., 1873

4. Карамзин Н.М. Записка о Древней и Новой России. М.: Мысль, 1989

5. Проект Н.И. Панина о фундаментальных государственных законах // Конституционные проекты в России. М.: РАН, 2000

6. Столыпин П.А. Нам нужна Великая Россия: Полное собрание речей в Государственной Думе и Государственном Совете. 1906-1911. М.: Наука, 1991

7. Собственность на землю в России: история и современность. М.: РОССПЭН, 2002